Поняття дозвілля та його завдання та мета. Характеристики процесу розваг. Фактори, що впливають на вибір розваг

Лекція №1-2.

ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ АНІМАЦІЙНИХ ПОСЛУГ В ТУРИЗМІ.

План лекції

1. Поняття дозвілля та його завдання та мета. Характеристики процесу розваг. Фактори, що впливають на вибір розваг.

2. Класифікація підприємств індустрії дозвілля та розваг: вітчизняний та закордонний підходи.

3. Типологія анімації в туризмі. Функції туристичної анімації.

 

Поняття дозвілля та його завдання та мета. Характеристики процесу розваг. Фактори, що впливають на вибір розваг.

Відпочинок, дозвілля, розваги, як і праця, є невід'ємними складовими життєдіяльності людини. Розважаючись, людина чи група людей задовольняють свої духовні потреби, оцінюють свої можливості. Відпочивати та розважаючись можна як у природному так і штучному середовищі. Створення відповідних умов для цього і є завданням індустрії розваг. Індустрія розваг - це молода галузь, яка формує і розвиває особистість, впливає на виховання, форму­вання оптимістичного настрою, відпочинок, культурний розвиток людини тощо.

Свідчення про перші організовані подорожі з метою знайомст­ва з культурою і природою інших народі дійшли до нас з древнього світу. Поїздки древніх греків і римлян в Єгипті з V ст.дон.е були частим явищем. їх приваблювала незвична природа Єгипту, древня історія, культура, краса єгипетських будівель.

Відвідуючи Єгипет, грецькі і римські мандрівники залишали короткі записки зі вказуванням свого імені - графіті. Одним зі таких мандрівників був відомий філософ, "батько історії" - Геродот. Свої численні довготривалі мандрівки по різних землях Геродот відвідав після 459 р.н.е. Він описав свій маршрут, свої враження, свої від­чуття по долині Нілу.

Мандрівкою по своїй країні для древніх греків були поїздки в Олімпію на Олімпійські ігри. Часто римляни і греки здійснювали свої мандрівки до цілющих джерел. Коли сформувалися основні ре­лігійні течії, з'явилася ще одна численна категорія мандрівників "святих місць" - це полі грами, або паломники.

У світовій практиці індустрії гостинності сукупність послуг по забезпеченню подорожуючих в активних культурних формах відпо­чинку називається анімацією.

За своєю етимологією слово „анімація” має латинське походження („ an і ma ” – душа, повітря, вітер) і визначає наснагу, натхнення, залучення доруху, до активної діяльності, стимулювання життєвих сил.

Можна виділити наступні напрямки розвитку анімації в туризмі:

1. створення спеціальних музеїв та парків, організація костюмованих балів, шоу, свят та інших дійств за конкретними сценаріями (створення спеціалізованого турпродукту).

2. анімація – оживлення програм дозвілля туристів в місцях тривалого відпочинку – курортних готельних комплексах, туристських центрах, туристичних селищах (holidayvillages –HV-1) і базах, на круїзних судах тощо.

Для розуміння організації анімаційних процесів необхідно чітко визначитися зі такими поняттями як відпочинок дозвілля і розваги.

Поняття дозвілля, відпочинок у великому тлумачному словни­ку подаються як синоніми в означені часу вільного від праці, якоїсь дії.

Вільний час. Термін "вільний час" з'явився у XIX ст. і розгляда­вся з класових позицій. Це обумовлено тим, що різні верстви насе­лення професійні та вікові групи мають неоднакову кількість віль­ного часу.

Дозвілля - це сукупність занять у вільний час, за до­помогою яких задовольняються безпосередні фізичні, психічні і ду­ховні потреби, в основному відновлювального характеру. На відмі­ну від природної основи відновлення сил людини, дозвілля є спе­цифічним, соціальним способом регенерації цих сил.

До дозвілля імовірніше всього можна віднести такі види за­нять, як читання, перегляд телепередач, відвідування кінотеатрів, театрів, концертів, спілкування з друзями, заняття спортом, розваги, прогулянки, ігри, пасивний відпочинок і т. ін. Для занять у години дозвілля характерна в основному само особистісна спрямованість їхнього змісту.

Сфера дозвілля поєднує найрізноманітніші види життєдіяльно­сті людини. Дозвіллєва діяльність відрізняється від інших видів життєдіяльності людини тим, що здійснюється відповідно до потреб індивіда, з метою отримання задоволення. Роль дозвілля полягає у відновленні психологічних і фізичних сил людини, підвищенні її освітнього та духовного рівня, здійсненні лише тих занять у вільний час, що відповідають потребам та бажанням людини і приносить їй задоволення у процесі самої діяльності (рисі 1.1).

Рис. 1. Завдання дозвілля

Дозвілля можна поділити на такі групи:

- дозвілля як рекреація - коли воно сприймається виключно як діяльність, що допомагає людини врівноважувати організм;

- дозвілля як задоволення - коли основною мотивацією дозвіллєвої діяльності є отримання щастя і радості;

- дозвілля як відновлення сил - коли дозвілля вважається засо­бом відновлення здоров'я людини, її духовних та фізичних сил; за­сіб лікування та реабілітації;

- дозвілля як стан буття - сфера життєдіяльності людини, в якій вона може само реалізуватися та розвинути свої здібності;

- дозвілля як соціальна стратифікація - дозвілля залежить від того, виразником якого соціального класу є дана особа;

- дозвілля як вільний час - час, що залишається для людини піс­ля виконання нею робочих обов'язків.

 

Зважаючи на множинність та різноманітність класифікацій до­звілля, загальноприйнятою вважається класифікація дозвілля за та­кими ознаками:

- видом активності: пасивне та активне дозвілля;

- періодичністю: щоденне, щотижневе, святкове, дозвілля під час відпустки;

- тривалістю: короткочасне, довготривале, епізодичне;

- напрями діяльності: творче, рекреаційне, культурне, спортив­не, декоративно-прикладне, туристичне.

Рис 2. Фактори, що обумовлюють вибір дозвілля