2017-12-16
579
Кровотечі
Симптоми втрати до 1л крові — блідість, частий пульс, слабкість і спрага. При більш тяжких крововтратах, крім того, відмічається неспокій, часте дихання, потім — втрата свідомості. Зовнішня кровотеча помічається легко, але слід пам'ятати про можливість і внутрішньої кровотечі внаслідок хвороби чи закритих травм тулуба, голови. Кров із артерії яскраво-червоного кольору, витікає поштовхами (пульсує). Потрібно швидко придавити артерію пальцем вище місця пошкодження (мал. 1). Знайти її під шкірою можна по пульсації. На рану потрібно покласти чисту тканину, на неї — тканинний валик (наприклад, нерозгорнутий бинт) і міцно прибинтувати з метою створення тиску на пошкоджену судину (мал. 2). Якщо кровотеча з кінцівки досить сильна, треба накласти джгут на кінцівку вище місця кровотечі і стягнути його шляхом закручення до зупинки кровотечі (мал. 3). Використовують спеціальний джгут, зроблений з еластичної гуми, чи джгут з підручного матеріалу. До джгута треба прикріпити записку із зазначенням точного часу накладання, тому що більше двох годин влітку і години у холодну пору тримати його не можна. Кров із вени темна, витікає безперервним струменем. Кров з капілярів точиться окремими краплями. На ділянку рани в цих випадках треба накласти давлячу пов'язку (мал. 2; див. вище). При пошкодженні вен шиї пов'язку треба зробити герметичною — підкласти між нею і шкірою лист поліетилену. Якщо виникла сильна носова кровотеча, слід обережно проштовхнути в ніс великий шматок марлі, просочений 3%-ним перекисом водню. При тяжких крововтратах треба підняти вгору всі кінцівки потерпілого, який лежить на спині, а голову трохи опустити (мал. 4). Якщо потерпілий в свідомості і не має поранень органів черевної порожнини, йому дають пити теплий чай чи воду. Рекомендується вживання соляно-содового розчину (1 чайна ложка солі та 0,5 ложки соди на 1 літр води) та алкоголь у невеликій кількості.
|
|
|
Відмороження і замерзання
Відмороження виникає внаслідок дії холоду на тіло, особливо в умовах вологого повітря і вітру. В легких випадках потерпілого заводять до теплого приміщення і вміщують відморожену кінцівку, після легкого розтирання, в таз з водою кімнатної температури (мал. 1). Поступово температуру води підвищують до теплої (40-50 °С), але не гарячої. Потерпілий при цьому повинен рухати відмороженою кінцівкою і пити гарячу воду. При відігріванні з'являється біль, який швидко проходить, чутливість шкіри відновлюється, а білий її колір змінюється на рожевий чи червоний. Після цього кінцівку витирають, протирають розчином спирту та вкривають вовняною тканиною. Але якщо колір шкіри залишається білим, а біль посилюється, це вказує на більш тяжке відмороження. В такому випадку подальше відігрівання кінцівки треба припинити, витерти її насухо і вкрити вовною, продовжуючи відігрівання інших ділянок тіла і пиття гарячої рідини. При загальному охолодженні організму з'являється відчуття слабкості і сонливості, потім потерпілий втрачає свідомість. Його потрібно помістити у ванну з водою кімнатної температури, яку підвищують до теплої (40-50 °С), але не гарячої (мал. 2). Якщо це неможливо, потерпілого миють теплою водою або обкладають грілками, поступово підвищуючи температуру води. При поверненні свідомості потерпілому дають пити теплий чай, воду і невелику кількість алкоголю.
|
|
|
Отруєння
Основні прикмети отруєння — це порушення свідомості, дихання та серцевої діяльності. Отруєння етиловим спиртом зустрічається досить часто при вживанні його в надмірній кількості; смертельна доза цієї речовини становить близько 0,6-0,7л. Смерть від сп'яніння настає під час сну від зупинки дихання та роботи серця. Більш небезпечною речовиною є метиловий спирт, який нагадує етиловий за смаком і запахом. Дуже невеликі його дози призводять до сліпоти і смерті. Перша допомога при спиртових отруєннях — винести потерпілого на свіже повітря і викликати у нього блювання шляхом натискання пальцем на задню частину язика (мал. 1). Якщо потерпілий в свідомості, йому можна дати випити 3-4 склянки теплої води чи чашку міцної кави. При вживанні кислот або лугів — помилково чи з метою самогубства — спостерігається роз'їдання стінок стравоходу і шлунка, що може викликати їх прорив. При подібних отруєннях ковтання викликає сильний біль, голос стає хрипким, спостерігається болючий кашель і блювота з кров'ю. Потерпілий відмічає біль в середині грудної клітки і під грудьми. Перша допомога — дати випити велику кількість води і викликати блювання. Потім потерпілому дають молоко, рослинну олію, яєчний сирий білок і маленькі шматочки льоду. При підозрі на харчові отруєння треба викликати у потерпілих блювання після того, як вони вип'ють воду чи блідо-рожевий розчин марганцівки у великій кількості. Потім треба розтовкти кілька таблеток активованого вугілля, змішати їх з цукром і водою і дати проковтнути. Якщо відома протиотрута, потрібно дати її. При втраті свідомості від будь-якого отруєння треба покласти потерпілого на бік (мал. 2) і бути готовим до виконання штучногодихання (див. плакат "Оживлення").
Температурні опіки
Опіки виникають при дії на шкіру високої температури, викликаються полум'ям, гарячою рідиною чи розігрітими предметами. При великих за площею та сильних опіках страждає не тільки шкіра і підшкірна клітковина, але й весь організм. В таких випадках від болю і порушення обміну речовин стан потерпілого погіршується. Легкий ступінь опіків проявляється почервонінням шкіри, яке потім зникає. При більш глибоких опіках на шкірі утворюються пухирці. В найтяжчих випадках місце опіку обвуглюється (мал. 1). Перш за все потерпілого треба винести із зони дії високої температури і погасити одяг, що горить, водою чи обгорнути товстою тканиною. Головною небезпекою при опіках є опіковий шок, потрапляння на опікові поверхні мікробів та інфекційні ускладнення. Тому подальша обробка обпечених місць повинна проводитися в чистих умовах. До них не можна торкатися руками, відривати клаптики одягу, проколювати пухирці. Обпечені поверхні треба прикривати марлею або чистою тканиною, краще стерильною (мал. 2). Будь-яких інших маніпуляцій, в тому числі міцного бинтування, проводити не можна. Потерпілого треба загорнути в ковдру. Якщо він знаходиться у свідомості, його треба напоїти великою кількістю рідини, тонізуючими напоями, дати алкоголь та знеболюючі ліки.
|
|
|
Рани
Рани — механічне порушення цілісності шкіри чи слизової оболонки, а іноді й більш глибоких тканин — зустрічаються досить часто.
В основному розрізняють сім типів відкритих ран:
·
Садина – ушкодження шкіри в результаті подряпини або натирання. Кровотеча звичайно буває незначною.
·
Уколи – ушкодження утворені проколом шкіри. Може бути в результаті уколу шпилькою, кулею й т. д. На додаток до зовнішньої кровотечі при цьому виді рани можуть бути й внутрішні кровотечі.
·
Рвана рана – зазубрені або розірвані тканини після впливу гострих нерівних предметів, таких як розбите скло й т.п.
·
Порізи – у результаті дії гострих ріжучих предметів - ніж, бритва й т.п. Цей тип ран може привести до важкої кровотечі й можливе ушкодження м'язів, нервів і сухожиль.
·
Відрив – має на увазі розрив тканини з відділенням від тіла. Цей тип ран може привести до важкої кровотечі.
·
Здавлена рана – цей тип ран може бути результатом автомобільної або промислової катастрофи. Можуть бути ушкодження внутрішніх органів і переломи костей. Можуть розвитися важкі внутрішні й зовнішні кровотечі.
·
Ампутації – цей тип ран має на увазі повне відділення кінцівок (палець, рука, нога). Кровотеча після ампутації часто буває меншою, ніж можна було б припустити.
Небезпечність ран полягає в кровотечі та в інфекції. Правильна обробка ран скорочує терміни їх загоєння і запобігає виникненню ускладнень. Обробку ран необхідно проводити, по можливості, вимитими руками, за допомогою бинта, вати, марлі чи чистої тканини. Рана супроводжується болем і кровотечею. При сильній кровотечі перш за все необхідно її зупинити (див. плакат "Кровотечі"). При відсутності дезінфікуючого розчину достатньо накрити рану марлею, покласти зверху шар вати та перев'язати бинтом (мал. 1-3). Якщо такий розчин є (йод, спирт, бензин та ін.), то ним змащують тільки шкіру навколо рани (мал. 4). В саму рану можна вливати тільки 3%-ний розчин перекису водню. Інші розчини, воду, мазі, порошки, вату вводити туди небезпечно. Якщо з рани виступають внутрішні органи (кишка, мозок, кістка), їх прикривають марлею, але не вправляють. При великих ранах кінцівок поранену кінцівку необхідно зафіксувати (див. плакат "Переломи").
|
|
|
