Регулюється ЗУ «Про охорону земель», а саме розділом v державні стандарти і нормативи в галузі охорони земель
Стандартизація і нормування в галузі охорони земель полягають – у забезпеченні екологічної та санітарно-гігієнічної безпеки громадян шляхом визначення вимог щодо якості земель, родючості ґрунтів і допустимого антропогенного навантаження та господарського освоєння земель.
Стаття 29. Визначає які нормативні документи із стандартизації в галузі охорони земель належать:
· терміни, поняття класифікації;
· методи, методики і засоби визначення складу та властивостей земель;
· вимоги до збирання, обліку, обробки, збереження, аналізу інформації про якість земель, прогнозування зміни родючості ґрунтів;
· вимоги щодо раціонального використання та охорони земель;
· технічні умови щодо процесів та послуг у сфері охорони земель;
· метрологічні норми, правила, вимоги до організації робіт;
· інші нормативні документи із стандартизації у галузі охорони земель.
Стаття 30. Зазначає, що у галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлюються такі нормативи:
· гранично допустимого забруднення ґрунтів;
· якісного стану ґрунтів;
· оптимального співвідношення земельних угідь;
· показників деградації земель та ґрунтів.
Нормативи гранично допустимого забруднення ґрунтів визначаються з метою встановлення критеріїв придатності земель для використання їх за цільовим призначенням.
До нормативів гранично допустимого забруднення ґрунтів належать:
· гранично допустимі концентрації у ґрунтах хімічних речовин, залишкових кількостей пестицидів і агрохімікатів, важких металів тощо;
· максимально допустимі рівні забруднення ґрунтів радіоактивними речовинами.
Нормативи якісного стану ґрунтів встановлюються з метою запобігання їх виснаженню і використовуються для здійснення контролю за якісним станом ґрунтів.
Нормативи якісного стану ґрунтів визначають рівень забруднення, оптимальний вміст поживних речовин, фізико-хімічні властивості тощо.
Нормативи оптимального співвідношення земельних угідь встановлюються для запобігання надмірному антропогенному впливу на них, у тому числі надмірній розораності сільськогосподарських угідь.
До нормативів оптимального співвідношення земельних угідь належать:
· оптимальне співвідношення земель сільськогосподарського, природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного, рекреаційного призначення, а також земель лісового та водного фондів;
· оптимальне співвідношення ріллі та багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ, а також земель під полезахисними лісосмугами в агроландшафтах.
Нормативи показників деградації земель установлюються для кожної категорії земель з метою запобігання погіршенню їх стану і використовуються для здійснення контролю за використанням та охороною земель.
До нормативів показників деградації земель належать показники гранично допустимого погіршення стану і властивостей земельних ресурсів внаслідок антропогенного впливу та негативних природних явищ, а також нормативи інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення.
Використання в сільськогосподарському виробництві сільськогосподарської техніки, питомий тиск ходових частин на ґрунт якої перевищує нормативи, забороняється.
Показники інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення встановлюються з урахуванням даних агрохімічної паспортизації земель.
При встановленні показників інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення визначаються сільськогосподарські культури, вирощування яких обмежується або забороняється, а також технології та окремі агротехнічні операції щодо їх вирощування.
Показники інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення використовуються в процесі складання проектно-технологічної документації на вирощування сільськогосподарських культур.