2017-12-16
4851
3.1. ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЕВОСТАНУ
Походження деревостану– целісівничо-таксаційний показник, що виражає характер виникнення дерев, що утворюють деревостан.
За походженням деревостани поділяються на природні і штучні. Природні деревостани можуть утворюватися насіннєвим або вегетативним (переважно порослевим) шляхом. Штучні деревостани (лісові культури) можуть створюватися трьома способами:
Ø садінням сіянців або саджанців;
Ø висіванням насіння;
Ø живцюванням.
Деревостани штучного походження характеризуються більшою однорідністю за складом і формою, одним віком, рівномірним розміщенням дерев по площі і значно інтенсивнішим ростом у молодому віці. Але до віку стиглості ріст і продуктивність природних і штучних деревостанів вирівнюються.
Хвойні деревостани, як правило, насіннєвого походження, листяні можуть бути і насіннєвого, і порослевого. При таксації таких деревостанів походження встановлюють за перевагою кількості дерев того чи іншого походження.
Особливості деревостанів за походженням:
1. Дерева насіннєвого походження найчастіше мають прямий стовбур, у дерев порослевого походження нижня, найцінніша, частина стовбура завжди викривлена, розташовані вони групами, тому що виникають із сплячих бруньок на пнях.
2. Технічна якість деревини насіннєвих деревостанів вища за порослеві. Порослеві дерева більше вражаються різними хворобами, переважно внутрішньою гниллю, і тому фаутність таких деревостанів вища, ніж у насіннєвих.
3. Порослеві деревостани у молодому віці ростуть інтенсивніше, ніж насіннєві, але рости перестають раніше за насіннєві. Через більш раннє припинення росту та фаутність порослевих насаджень їх стан є, звичайно гірший, ніж насіннєвих, тому їх потрібно призначати у рубку і більш ранньому віці.
4. Порослеві деревостани з віком зріджуються швидше, запас деревин у пристиглих і стиглих насадженнях менший, порослеві дерева відмирають значно раніше, ніж дерева в насіннєвих деревостанах. У листяних порослевих деревостанах з віком спостерігається збільшення частини дерев насіннєвого походження.
Як правило, загальна продуктивність порослевих деревостанів менша ніж насіннєвих, тому при таксації лісів потрібно розподіляти деревостани за походженням, а для штучних - ще додатково визначати спосіб їх створення (садіння чи висівання).
3.2. СКЛАД ДЕРЕВОСТАНУ
Під складом деревостану розуміють перелік деревних порід, які утворюють деревостан, з вказівкою частки участі кожної породи у загальному запасі.
Чистимназивають деревостан, якщо він складаються з однієї породи, і мішаним, коли складається з двох та більшедеревних порід.
Склад деревостану характеризується формулою складу деревостану, в якій вказується скорочено видова назва породи (див табл.) та коефіцієнт участі – цілі числа, кожна одиниця якого відповідає 10% частки породи у загальному запасі. Сума всіх коефіцієнтів дорівнює 10.Якщо запас деревної породи у складі ярусу становить до 5% загального запасу, то у формулу складу деревостану вона записується без цифрового коефіцієнта, а з додаванням знаку плюс «+».
У табл. __ наведено співвідношення між долями участі в запасі і коефіцієнту складу.
Таблиця
Співвідношення між долями участі в запасі і коефіцієнту складу
| Доля запасу породи від загального запасу, % | Коефіцієнт складу, цілі числа | Доля запасу породи від загального запасу, % | Коефіцієнт складу, цілі числа |
| 6 – 15 | 56 – 65 | ||
| 16 – 25 | 66 – 75 | ||
| 26 – 35 | 76 – 85 | ||
| 36 – 45 | 86 – 95 | ||
| 46 – 55 | 96 і > |
Згідно з лісовпорядною інструкцією деревні породи позначаються початковими буквами їх видової назви, що наведено у табл. __.
Наприклад, формули складу чистого соснового, дубового, букового, вільхового деревостанів мають такий вигляд: 10Сз, 10Дз, 10Бкл, 10Вхч. У мішаних деревостанах доля участі кожної породи визначається за співвідношенням їх запасів. Якщо в деревостані із загальним запасом 350 м3/га на складові породи припадає дуба звичайного -210 м3, клена гостролистого - 60 м3, граба звичайного - 70 м3і клена-явора – 10 м3, то доля участі кожної породи в загальному запасі становитиме: Дз - 60%, Клг - 17%, Гз - 20%, Яв – 3%. Заокруглюючи отримані значення до десятків (див. табл. __), отримуємо долю участі кожної породи в складі: 6, 2 і 2, а оскільки явір менше 5%, то для нього пишемо «+». Формула складу цього деревостану буде мати такий вигляд: 6Дз2Гз2Клг+Яв.
Особливості визначення складу деревостану:
ü умолодняках до 10 років породний склад визначається за співвідношенням кількості стовбурів, а не за запасом;
ü у багатоярусних (складних) деревостанах склад кожного ярусу записується окремо;
ü деревні і чагарникові породи, які утворюють підлісок, а також підріст у формулу складу деревостану не включаються, а описуються окремо, як складова лісового насадження.
ü коефіцієнти складу порід у деревостані можуть бути визначені також у частках участі кількості дерев або сум площ поперечних перерізів.
Таблиця
Скорочені назви основних лісотвірних деревних порід України
| Видова назва породи | Скорочена назва | Видова назва породи | Скорочена назва |
| Основні хвойні породи: | |||
| Сосна звичайна | Сз | Модрина європейська | Мдє |
| Сосна кримська | Скр | Ялина звичайна (європейська) | Ялз (Ялє) |
| Сосна кедрова європейська | Скє | Ялиця біла | Яцб |
| Основні твердолистяні породи: | |||
| Дуб звичайний | Дз | Клен-явір, (явір) | Яв |
| Дуб червоний | Дчр | Клен польовий | Клп |
| Дуб скельний | Дск | Клен татарський | Клт |
| Бук лісовий | Бкл | В’яз гладенький | Взг |
| Ясен звичайний | Ясз | Ільм гірський (в’яз шорсткий) | Ілг (Взш) |
| Робінія звичайна (Акація біла) | Акб | Берест (в’яз граболистий) | |
| Клен гостролистий | Клг | Вишня пташина (черешня) | Чш |
| Основні м’яколистяні породи: | |||
| Береза повисла | Бп | Тополя чорна | Тч |
| Осика | Ос | Липа серцелиста (дрібнолиста) | Лпд (Лпд) |
| Вільха чорна | Влч (Вхч) | Липа широколиста | Лпш |
| Тополя біла | Тб | Верба біла | Врб |
Особливості опису складу деревостану:
ü переважаюча (панівна) порода у формулі складу ставиться звичайно на першому місці. В деревостані, що складається з трьох порід, переважаючою визнається порода, на долю якої припадає не менше 40% загального запасу, а в деревостанах із чотирьох порід – не менше 30%;
ü головна порода (при будь-якій долі запасу) у формулі складу завжди пишеться на першому місці – 3Дз5Ос1Лпд1Бп;
ü за наявності в складі деревостану (ярусу) кількох господарсько цінних порід, головною з них вважається та, яка має найбільший запас, а за рівних запасів – є найбільш господарсько та економічно цінною.
Переваги мішаних деревостанів над чистими:
Ø вони повністю використовують підземне та надземне середовище, оскільки являють собою комплекс порід, кожна з яких займає свою «екологічну нішу» в навколишньому середовищі;
Ø вони сильніше впливають на середовище, причому їх вплив на ґрунт, як правило, більш сприятливий, ніж чистих, простих та одновікових деревостанів;
Ø вони посилюють і пришвидшують обмін речовин (біологічний кругообіг) між ґрунтом і деревостаном;
Ø вони стійкіші проти шкідників і хвороб, бо неоднорідність їх структури створює перешкоди для поширення шкідливих комах і грибів та водночас в них є кращі умови для життя комахоїдних птахів та інших корисних тварин;
Ø мішані деревостани є більш стійкими проти природніх факторів та продуктивнішими, а отже дають більше ділової деревини та різноманітний вихід сортиментів з неї.
Проте в деяких лісорослинних умовах формуються лише чисті деревостани, де вони є найбільш стійкими – чисті сосняки сухих борів, чисті вільшаники в сирих едатопах, модринники в холодних умовах, зарості гірської сосни на верхній межі лісу і таке інше.
3.3. ФОРМА ДЕРЕВОСТАНУ АБО ЯРУСНІСТЬ
За формою деревостани поділяють на одноярусні, двоярусні, триярусні і т.д. Одноярусні деревостани є простими, а ті, що мають два і більше ярусів – багатоярусними, або складними. У складних деревостанах перший ярус переважно складається із світлолюбних порід, а другий і наступні – із тіневитривалих. Одноярусні деревостани утворюють світлолюбні породи, наприклад сосна, модрина. Типовим двоярусним деревостаном є дубово-грабове: у першому (верхньому) ярусі зростає дуб, у другому ярусі - граб. Так, наприклад, деревостани в лісостепу характеризуються складністю будови, особливо діброви, де звичайними є триярусні мішані деревостани: 1-й ярус – 7Дз1Ясз1Клг1Ілг; 2-й ярус – 8 Лпс1Ябл1Клп; 3-й ярус – з клена татарського і ліщини. Часто утворюють складні, багатоярусні деревостани тіневитривалі породи (ялина, ялиця, граб). У такому випадку у верхньому ярусі розташовані дерева старшого віку, а в другому і у всіх наступних - молодші.
Ярус, на долю якого припадає найбільша частина запасу, називається основним, а інші яруси – другорядними.
Основою для виділення окремих ярусів є різниця в середній висоті і запасі окремих категорій дерев, які утворюють деревостан. Другий ярус виділяють, якщо:
ü різниця середніх висот ярусів– неменше 20%;
ü при висоті ярусу від 4 до 8 м, він виділяється за умови, що його висота становить не менше 1/4 висоти верхнього ярусу;
ü відносна (лісівнича) повнота кожного ярусу має бути не менша 0,3.
ü запас другого ярусу повинен становити не менше 30м3/га;
За такого виділення ярусів одна й та ж порода може входити до декількох ярусів.Кожен ярус має визначений видовий склад.
Підріст і підлісок за яруси деревостану не приймають, оскільки вони є окремими ярусами лісового насадження.
Поділ деревостану на яруси має господарське значення тому, що для окремих ярусів необхідно здійснювати спеціальні лісогосподарські заходи, які з економічної точки зору не доцільно здійснювати в ярусах з малими запасами деревини.
3.4. ВІК І ВІКОВА СТРУКТУРА ДЕРЕВОСТАНУ
Окремі дерева в деревостані звичайно розподіляються за віком, тому характеризуючи деревостан, розрізняють переважаючий і середній вік.
Переважаючим називають вік, який має більша частина дерев деревостану.
Середній вік - визначається як середньозважена величина пропорційно до участі у запасі деревостану окремих вікових груп дерев:
де, А1, А2, … Аn – вік окремих груп або поколінь дерев;
М1, М2, … Мn – відповідні їх запаси.
Визначення запасу – робота трудомістка, то враховуючи, що запаси прямо пропорційні до сум площ поперечних перерізів, середній вік можна визначити наступним чином:
де, G1, G2, … Gn – суми площ поперечних перерізів в окремих групах дерев або поколіннях.
Якщо вік дерев майже однаковий, то середній вік можна визначити як середньоарифметичний з віку окремих дерев, за допомого вікового бурава або підрахунком річних кілець на зрубаних деревах.
З точністю до одного року вік деревостану визначається при таксації лісових культур, рік створення яких відомий, та молодняків у віці до 10 років. У деревостанах старшого віку вік визначається за укрупненими категоріями (градаціями) – класами віку.
Клас віку – це той віковий період (інтервал), в який потрапляє вік деревостану.
Прийняті такі градації тривалості класів віку (позначаються римськими цифрами):
1) 20 років – для деревостанів, які зростають у горах і переважно для таких порід як ялина, ялиця, дугласія, тис, ялівець,кедр, бук та клен-явір;
2) 10 років – для хвойних порід у рівнинних умовах,твердолистяних і м’яколистяних порід;
3) 5 років – для швидкорослих порід (тополі, верби), а також для деревостанів з переважанням ільмових, акації білої та гледичії, ясена зеленого, кленів ясенелистого і татарського.
Таблиця
Протяжність класів віку у роках при різних градаціях тривалості класу віку
| Тривалість (градація) класу віку: | |||||
| 20 років | 10 років | 5 років | |||
| клас віку | протяжність у роках | клас віку | протяжність у роках | клас віку | протяжність у роках |
| I | 1-20 | I | 1-10 | I | 1-5 |
| II | 21-40 | II | 11-20 | II | 6-10 |
| III | 41-60 | III | 21-30 | III | 11-15 |
| IV | 61-80 | IV | 31-40 | IV | 16-20 |
| V | 81-100 | V | 41-50 | V | 21-25 |
| VI | 101-120 | VI | 51-60 | VI | 26-30 |
| VII | 121-140 | VII | 61-70 | VII | 31-35 |
| VIII | 141-160 | VIII | 71-80 | VIII | 36-40 |
| IX | 161-180 | IX | 81-90 | IX | 41-45 |
| X | 181-200 | X | 91-100 | X | 46-50 |
| XI | XI | 101-110 | XI | 51-55 | |
| XII | XII | 111-120 | XII | 56-60 | |
| XIIІ | XIIІ | 121-130 | XIIІ | 61-65 | |
| XIV | XIV | 131-140 | XIV | 66-70 | |
| XV | XV | 141-150 | XV | 71-75 | |
| XVІ | XVІ | 151-160 | XVІ | 76-80 | |
| і так далі | і так далі | і так далі |
Середній вік деревостану (ярусу, елементу лісу) визначається з точністю:
ü 5 років – коли вік деревостану не перевищує 100 років;
ü 10 років – коли вік деревостану понад 100 років.
У таксаційних описах запис складу та віку деревостану часто можуть поєднуватися у формулі складу деревостану: 7Сз(90)3Ялз(70).
Крім класів віку і конкретного його значення у роках застосовують термін група віку, який включає у себе по декілька класів віку6
ü молодняки –зімкнуті деревостани у стані гущі та жердняку, характеризуються швидким ростом у висоту, різкою диференціацією дерев за розмірами та відбувається природне зрідження деревостанів;
ü середньовікові – характеризуються кульмінацією приросту у висоту тіневитривалих порід у світлолюбних дещо знижується, збільшенням приросту за діаметром, послабленням процесу відпаду дерев (але ще не затухання), а також настанням періоду масового плодоношення;
ü пристиглі– ріст у висоту слабшає, посилений приріст за діаметром, настає фаза природного зрідження дерев із зниженням зімкнутості деревостану, посилюється плодоношення, продовжується нарощування запасу деревини;
ü стиглі – відрізняються затуханням приросту у висоту, інколи і деякого послаблення приросту за діаметром; у цій фазі деревостани дають найбільший запас та вихід сортиментів;
ü перестійні – деревостани характеризуються великими віком, зниженням приростів за всіма таксаційними показниками, у дерев спостерігається значна кількість дефектів (пошкодження захворювання) та великий відпад дерев.
Групи віку встановлюються з врахуванням віку головної рубки, згідно табл. __.
Таблиця
