Мікрорівневі матеріально-технічні чинники продуктивності підприємства

Тема 4.Управління продуктивністюматеріально-технічних чинників підприємства.

1. Мікрорівневі матеріально-технічні чинники продуктивності підприємства.

2. Напрями управління продуктивністю виробів. Корисна вартість і цінність продукту.

3. Матеріально-технічне забезпечення підприємства.

4. Системи управління продуктивністю матеріальних запасів.

5. Підвищення продуктивності управління матеріальними запасами.

6. Оцінка продуктивності використання матеріальних ресурсів за системою показників.

 

Мікрорівневі матеріально-технічні чинники продуктивності підприємства.

 

Успішне функціонування виробничого процесу залежить від рівня забезпеченості та ефективного використання основних за­собів, трудових і матеріальних ресурсів.

Сам термін „матеріальні ресурси” об’єднує різноманітні ре­чові елементи, які включають сировину, матеріали, комплектуючі, тару, паливо тощо.

Відповідно до П(С)БО 9 „Запаси” матеріальними ресурсами вважаються запаси предметів праці, які включають сировину, осно­вні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріали, що призна­чені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб і наяв­ність яких є необхідною умовою ритмічної роботи підприємства.

За участю у процесі виробництва та натурально-речовою ознакою матеріальні ресурси можуть бути об’єднані у три функціо­нальні групи.

1. Виробничі запаси – це продукція, ресурси виробничо-техно­логічного призначення на складах підприємства, які поки що не ви­користовуються безпосередньо у виробничому процесі.

2. Незавершене виробництво – це певний обсяг матеріальних ресурсів, що знаходиться на первинних стадіях і ще не став гото­вою продукцією чи виробом.

Період перебування матеріальних ресурсів у виробничому процесі з моменту виготовлення до випуску готової продукції нази­вають виробничим циклом.

3. Готова продукція – це виготовлена продукція на даному підприємстві, яка пройшла технічний контроль і підготовлена до реалізації, тобто готова продукція – це матеріальний результат ви­робничої діяльності підприємства.

Отже, сукупність речових елементів, що входять як матеріа­льна складова в собівартість виготовлення продукції називається матеріальними ресурсами.

Економія та ефективне використання матеріальних ресурсів є життєво необхідним напрямом функціонування національної еко­номіки. Практика показує, що нині допускаються значні втрати енергії, палива, сировини, матеріалів, деревини та інших матеріаль­них ресурсів. Доречно зазначити, що частка України в споживанні енергетичного палива складає 2,2 % від світового споживання, в той же час питома вага населення становить – 0,8 %. Тому на всіх рівнях управління принципове значення має економія сировини, матеріалів та енергії, щоб за рахунок цього збільшити випуск кон­куренто­спроможної продукції. Економія матеріальних ресурсів забезпечується за рахунок:

зниження маси виробів;

скорочення витрат і відходів матеріалів;

заміни натуральних видів сировини та матеріалів штучними замінниками;

впровадження науково-обгрунтованих норм витрат сировини, матеріалів, палива;

поліпшення структури матеріальних ресурсів;

здійснення контролю за збереженням матеріальних ресурсів.

Економія матеріальних ресурсів повинна ґрунтуватися на принципі економічної доцільності, комплексному підході до вияв­лення і використання резервів та можливостей підприємства, регу­лярному й дійовому контролі за результатами. З метою раціональ­ного використання матеріальних ресурсів важливо:

збільшити власну ресурсну базу традиційних матеріалів, під­вищити ефективність їх використання;

забезпечити виробництво високоефективного енергетичного обладнання;

поліпшити транспортування і зберігання матеріальних ресур­сів;

застосовувати ресурсозберігаючу технологію і маловідходні технології;

застосовувати дієву систему економічного стимулювання еко­номії та раціонального використання матеріальних ресурсів.

В процесі управління продуктивністю необхідно:

ü оцінити реальність планів матеріально-технічного постачання, ступінь виконання їх та вплив забезпеченності матеріальними ресурсами на обсяг виробництва, собівартість та інші техніко-економічні показники;

ü визначити строки, умови поставок та порядок розрахунків за матеріальні ресурси;

ü оцінити рух і структуру використання матеріальних ресурсів за аналізований період;

ü визначити продуктивність використання матеріальних ресурсів через кількісне вимірювання впливу факторів на виявлені відхилення показників матеріаломісткості й матеріаловіддачі;

ü вивчити динаміку відпускних цін на матеріальні ресурси та транспортно-заготівельних витрат, а також дотримання норм витрачання матеріалів на виробництво;

ü виявити резерви економії матеріальних резервів та оцінити можливі варіанти їх мобілізації;

ü розробити заходи щодо вдосконалення управління виробничими запасами.