Поняття фінансів підприємств, їх функції. Основи організації фінансів підприємств

ТЕМА 6

ФІНАНСИ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

6.1. Поняття фінансів підприємств, їх функції. Основи організації фінансів підприємств.

6.2. Напрямки фінансових відносин на підприємстві.

6.3. Фінансові ресурси та грошові надходження підприємств.

6.4. Особливості організації фінансових відносин на підприємствах залежно від організаційно-правової форми господарювання.

Фінанси громадських організацій і доброчинних фондів

 

 

Поняття фінансів підприємств, їх функції. Основи організації фінансів підприємств

Фінанси підприємств як складова фінансової системи посідають визначне місце у структурі фінансових відносин суспільства, оскіль­ки вони функціонують в матеріальній і нематеріальній сферах вироб­ництва, де створюються основні джерела фінансових ресурсів — ва­ловий внутрішній продукт і національних дохід.

На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет та позабюд­жетні фонди, що в свою чергу означає, що стан фінансів підприємств визначає можливість задоволення суспільних потреб.

Фінанси підприємств функціонують на мікрорівні, що зумовлює наявність як їх загальних, так і особливих рис порівняно з державни­ми фінансами.

Сутність фінансів підприємств як категорії розглядається в різ­них аспектах: як система грошових відносин, як цільова функція, як форма фінансування, як функція перерозподілу.

Як система грошових відносин фінанси підприємств опосеред­ковують рух грошових фондів. В рамках цього підходу поза увагою залишається нефондова форма руху фінансових ресурсів підприєм­ства.

Фінанси підприємств як цільова функція розглядаються з по­зиції використання різних прийомів та методів з метою досягнення максимальної ефективності діяльності фірми. Недоліком цього під­ходу є те, що фінанси підприємств ототожнюються з фінансовим ме­неджментом.

Також фінанси підприємств розглядаються як форма фінансу­вання та кредитування підприємницької діяльності. Цей підхід являє собою звужене трактування сутності фінансів підприємств, в якому передусім не розкривається їхня природа.

Як функція перерозподілу фінанси підприємств — це планомір­ний рух фондів грошових коштів, що виражає відносини з приводу обов'язкового вилучення вартості та їх використання в інтересах суcпільства на рівні господарюючого суб'єкта. Недоліком цього підходу фактично є те, що фінанси підприємств перетворюються з економічної категорії на явище, що організується державою і відноситься ДО сфери державної політики.

Отже, Фінанси суб’єктів господарювання – це базова відносно самостійна сфера фінансових відносин, що має свою специфіку організації і реалізації властивих фінансам функцій.

Фінанси суб’єктів господарювання функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється ВВП, матеріальні і нематеріальні блага. Саме тому, від їх стану залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансова стійкість країни. На макроекономічному рівні фінанси підприємств, як основних суб’єктів господарювання, забезпечують формування фінансових ресурсів держави через бюджет і цільові фонди. Специфіка фінансів суб’єктів господарювання полягає в тому, що через них мобілізуються кошти і створюються фонди фінансових ресурсів для обслуговування процесу виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг. Головним суб’єктом господарювання в Україні є підприємство.

Підприємство - господарюючий суб’єкт, створений для організації підприємницької діяльності, економічною метою якого є забезпечення суспільних потреб і отримання прибутку.

В процесі підприємницької діяльності у підприємств і організацій виникають господарські зв’язки зі своїми контрагентами: постачальниками і покупцями, партнерами по спільній діяльності, об’єднаннями і асоціаціями, фінансовою і кредитною системою. В результаті цього виникають фінансові відносини, пов’язані з організацією виробництва і реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг, формуванням фінансових ресурсів, здійсненням інвестиційної діяльності. Матеріальною основою фінансових відносин виступають гроші, а необхідною умовою виникнення фінансових відносин є реальний рух грошових коштів, в процесі якого створюються і використовуються централізовані і децентралізовані фонди грошових коштів.

Загальною рисою фінансів підприємств є те, що вони виражають сукупність економічних відносин, пов'язаних із розподілом ВВП

Специфічними ознаками фінансів підприємств є:

- предметом вивчення фінансів підприємств є фінансові ресурси суб'єктів господарювання;

- характер економічних відносин пов'язаний з перинним поділом вартості ВВП, формуванням та використанням деценттралізованих фондів грошових коштів;

- фінанси підприємств виражають економічні відносини на рівні підприємства;

- метою фінансів підприємств є забезпечення ефективного розвитку підприємства на всіх стадіях його життєвого циклу, забезпечення безперервного процесу відтворення, підвищення рівня ефективності діяльності підприємства, матеріальне стимулювання працівників.

Об'єктом фінансів підприємств є економічні відносини, пов'язані з рухом коштів, формуванням та використанням грошових фондів.

Суб'єктами фінансів підприємств виступають підприємства, ор­ганізації, держава, працівники, банківські установи, страхові ком­панії, позабюджетні фонди, інвестиційні фонди, аудиторські фірми, інші суб'єкти господарювання, які є юридичними особами.

Отже, фінанси підприємств — це система економічних відносин з приводу формування, розподілу та використання доходів та грошо­вих фондів суб'єктів господарювання в процесі відтворення.

Фінанси підприємств як економічна категорія проявляє свою сутність через наступні функції:

1) формування фінансових ресурсів (забезпечуюча) — пов'язана із забезпеченням операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, а також кругообігу за допомогою фінансових ресурсів основних і оборот­них активів — відбувається під час формування статутного капіталу підприємства, а також під час розподілу грошових надходжень вна­слідок повернення коштів, авансованих в основні та оборотні активи, використання чистого прибутку підприємства для формування або поповнення резервного капіталу, на споживання чи нагромадження;

2) розподіл та використання фінансових ресурсів (розподільча) — забезпечення безперервного процесу відтворення на підприємстві, об'єктом розподілу виступає чистий прибуток та дохід від реалізації, крім того, у процесі вартісного розподілу ВВП створюються децентралізовані фонди фінансових ресурсів, які забезпечують процеси розширеного відтворення.

В процесі реалізації цієї функції повинно забезпечуватися оптимальне співвідношення інтересів підприємств, організацій і держави;

3) контроль за формуванням і використанням фінансових ресурсів

(контрольна) - реалізується за допомогою фінансових показників діяльності підприємства, їх аналізу та оцінки з метою підвищення ефективності розподільчих відносин, а також моніторингу його взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання, бюджетом, позабюджетними фондами, фінансово-кредитними установами.

Фінансові відносини підприємств можуть мати фондову або канальну (нефондову) форму. Фондова форма означає, що спочатку здійснюється концентрація фінансових ресурсів у фондах грошових коштів, а потім їх використання відповідно до призначення фонду. При цьому виділення фондів може мати частковий характер, коли окремо ведеться їх облік, і повний, коли вони концентруються на окремих рахунках в банку.

Грошові фонди – це частина грошових коштів, що має цільову спрямованість. До грошових фондів підприємств відносяться: статутний фонд, фонд оплати праці, амортизаційний фонд (на державних підприємствах), резервний фонд тощо.

При організації підприємство формує статутний фонд (або статутний капітал), за рахунок якого формуються основні фонди і оборотні кошти.

Формування цього фонду, його ефективне використання, управління ним – одне з головних і найважливіших завдань фінансової служби підприємства. Статутний капітал – основне джерело власних засобів підприємства. Сума статутного капіталу акціонерного товариства відображає суму випущених ним акцій, а державного, муніципального або іншого підприємства – величину статутного фонду.

При канальній формі фінансових відносин використання коштів здійснюється за певними напрямами з одного рахунку відповідно до потреб підприємства. Так, використання підприємством коштів для виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом і цільовими фондами, банками, страховими організаціями здійснюється в не фондовій формі. У цій формі підприємства також отримують дотації і субсидії, спонсорські внески.

 

Роль фінансів підприємств як складової фінансової системи держави проявляється у наступному:

- під час розподілу національного доходу формуються загально­державні фонди за рахунок податків та інших відрахувань;

- під час розподілу формуються децентралізовані фонди самих підприємств, які необхідні для забезпечення процесів відтво­рення;

- на рівні підприємств фінанси підприємств забезпечують фор­мування фонду оплати праці, а також інших соціальних фондів;

- фінанси підприємств виступають як важливий інструмент еко­номічного стимулювання, контролю та управління економікою.

 

Основи організації фінансів підприємств — сукупність прийо­мів, методів, способів формування, розподілу і використання фінан­сових ресурсів підприємств, а також контролю за їх кругообігом у процесі відтворення.

В умовах ринку існує три основних методи організації фінансів підприємств:

1. Комерційний розрахунок — метод ведення діяльності, який дозволяє за рахунок доходів покривати витрати і отримувати додатковий дохід (прибуток), який використовується на забезпечення розширеного відтворення.

Принципами комерційного розрахунку є:

- повна господарська і юридична самостійність;

- самоокупність — покриття витрат простого відтворення за рахунок валових доходів, можна виділити дві форми самоокупності:

1) повна — витрати в повному обсязі покриваються до ходами

2) часткова — одна частина витрат покривається власними доходами, інша — кредитами.

- прибутковість — отримані доходи дозволяють не тільки покривати витрати, а й сформувати прибуток;

- самофінансування — покриття витрат на розвиток виробництва (розширене відтворення) за рахунок отриманого прибутку та залучених кредитів, які також погашаються за рахунок прибутку;

- фінансова відповідальність — підприємство несе відповідальність за результати своєї діяльності.

 

2. Бюджетне (кошторисне) фінансування - забезпечення витрат за рахунок зовнішніх джерел фінансування, може здійснюватися за рахунок централізованих фінансових ресурсів (бюджетне), а також з децентралізованих фондів корпоративних структур (кошто­рисне фінансування). За цим методом працюють підприємства нема­теріальної сфери.

До принципів бюджетного (кошторисного) фінансування відно­сяться:

- плановість — передбачає, що фінансування здійснюється на підставі і в межах ланок, плановим документом виступає кош­торис;

- цільовий характер — виділені кошти можуть бути використані тільки на цілі, визначені кошторисом;

- виділення коштів залежно від фактичних показників діяльнос­ті установи — фінансування здійснюється за кошторисом, од­нак не автоматично за планом, а з урахуванням реальних пот­реб;

- фінансова і матеріальна відповідальність;

- підзвітність — звітування організацій і установ, що перебува­ють на кошторисному фінансуванні, перед фінансуючими ор­ганізаціями.

3. Нееприбуткова діяльність — метод здійснення господарювання, головною метою якого є задоволення суспільних потреб, а не отримання прибутку.

Специфічною ознакою цих підприємств є формування їх фінансових ресурсів за рахунок членських або благодійних внесків, спонсорської та іншої допомоги.

Підприємства цієї форми функціонують на тих же принципах, що й комерційний розрахунок, за винятком прибутковості та самофінансування.