Напрямки фінансових відносин на підприємстві

Фінансові відносини підприємств, залежно від економічного змісту, можна згрупувати по наступних напрямах:

1) фінансові відносини, що виникають між засновниками у момент створення підприємства з приводу формування статутного капіталу. У свою чергу статутний капітал є первинним джерелом формування виробничих фондів, придбання нематеріальних активів;

2) між суб’єктами господарювання, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції, виникненням знов створеної вартості. До них відносяться фінансові відносини між суб’єктами господарювання при розрахунках з постачальниками і покупцями, при наданні комерційних кредитів, здійсненні інвестиційної діяльності, організації спільних виробництв, з транспортними організаціями при перевезенні вантажів, з підприємствами зв’язку, митницею, іноземними фірмами тощо. Ці відносини є основними в господарській діяльності, оскільки від їх ефективної організації багато в чому залежить фінансовий результат комерційної діяльності;

3) між підприємством і його підрозділами: філіями, цехами, відділами, бригадами з приводу фінансування витрат, розподілу і перерозподілу прибутку, обігових коштів. Ця група відносин впливає на організацію і ритмічність виробництва;

4) між підприємством і його працівниками при розподілі і використанні доходів, випуску і розміщенні акцій і облігацій підприємства, виплаті відсотків по облігаціях і дивідендів по акціях, стягненні штрафів і компенсацій за причинений матеріальний збиток, утриманні податків з фізичних осіб;

5) між підприємством і галузевими і корпоративними органами (усередині фінансово-промислових груп, холдингів, корпорацій, союзів, асоціацій, концернів, галузевих міністерств і відомств), куди входить підприємство. Ці відносини виникають при формуванні, розподілі і використанні централізованих цільових грошових фондів і резервів на фінансування цільових галузевих програм, проведення маркетингових досліджень, науково-дослідних робіт, організацію виставок, надання фінансової допомоги на поворотній основі для здійснення інвестиційних проектів і поповнення оборотних коштів. Ця група фінансових відносин пов’язана, як правило, з внутрігалузевим (внутрішньо-корпоративним) перерозподілом грошових коштів і направлена на підтримку і розвиток підприємств;

6) між підприємством і фінансовою системою держави - при сплаті податків і інших платежів до бюджету, формуванні позабюджетних фондів, наданні підприємствам податкових пільг, застосуванні штрафних санкцій, фінансуванні з бюджету, надходженні коштів з цільових державних фондів;

7) між підприємством і банківською системою - в процесі зберігання грошей в установах банків, отриманні і погашенні позик, сплати відсотків за кредит, покупці і продажі валюти, здійсненні безготівкових розрахунків, наданні інших банківських послуг;

8) між підприємством і страховими компаніями - при страхуванні майна, окремих категорій працівників, комерційних і підприємницьких ризиків;

9) між підприємством і інститутами фінансового ринку - при розміщенні власних цінних паперів і інвестуванні тимчасово вільних коштів. Від ефективності організації цих відносин залежить можливість залучення додаткових джерел фінансування підприємницької діяльності.

Кожна з перерахованих груп має свої особливості і сфери застосування. Проте всі вони носять двосторонній характер, і їх матеріальною основою є рух грошових коштів. Рухом грошових коштів супроводжується формування статутного капіталу підприємства, починається і завершує кругообіг засобів, формування і використання грошових фондів різного призначення.