2017-12-16
339
Представники: Альфред Маршалл, Джон Бейтс Кларк, Вільфредо Парето.
На другому етапі відбулося започаткування неокласичного напряму економічної думки на основі відмови від суб’єктивно-психологічного підходу та поєднання маржиналізму з функціональним мікроекономічним аналізом.
Теоретико-методологічні відмінності класичної політичної економії та маржиналізму.
| Критерій | Класична політична економія | Маржиналізм |
| Предмет дослідження | Процес економічного зростання, нагромадження капіталу та функціонального розподілу доходів між основними класами суспільства | Раціональна поведінка окремих суб’єктів господарювання, які прагнуть максимізувати свої цільові функції за умов обмеженості ресурсів |
| Вихідний пункт економічного аналізу | Узагальнення фактів економічного життя на основі причинно-наслідкового підходу | Трактування індивідуальних оцінок учасників економічних відносин на основі суб’єктивно-психологічного підходу |
| Основний економічний суб’єкт; пріоритетна сфера дослідження | Виробник; сфера виробництва як первинна щодо сфери обміну та споживання | Споживач; сфера обміну та споживання як первинна щодо сфери виробництва |
| Джерело формування вартості (цінності) | Витрати виробництва, людська праця | Корисний ефект блага |
| Методологічний інструментарій | - дослідження об’єктивних законів ринкової економіки; - системний аналіз; - трудова теорія вартості, теорія витрат виробництва; - розмежування споживчої та мінової вартості; - динамічний підхід; - ідеологічна упередженість; - виявлення причинно-наслідкових залежностей; - довгостроковий аналіз | - суб’єктивно-психологічний підхід; - методологічний індивідуалізм; - граничний аналіз; - розмежування сукупної та граничної корисності; - статичний, рівноважний підхід; - ідеологічна нейтральність; - активне впровадження кількісних методів аналізу; - короткостроковий аналіз |
|
|
|
В історії розвитку маржиналізму виокремлювали чотири школи: австрійська, кембріджська, американська та математична.
