2017-12-16
851
Стаття 82. Припинення права одного з подружжя на утримання
1. Право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу.
Право на утримання припиняється від дня настання цих обставин.
2. Якщо після припинення права на утримання виконання рішення суду про стягнення аліментів буде продовжуватися, всі суми, одержані як аліменти, вважаються такими, що одержані без достатньої правової підстави, і підлягають поверненню у повному обсязі, але не більш як за три роки.
3. Право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що:
1) одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги;
2) платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.
4. Право одного з подружжя на утримання припиняється у випадках, передбачених статтями 83, 85, 87 і 89 цього Кодексу.
|
|
|
Ст.83. Позбавлення права на утримання або обмеження його строком
1. Рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо:
1) подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час;
2) непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину;
3) непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує.. допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу;
4) одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.
2. Положення цієї статті поширюються і на осіб, у яких право на аліменти виникло після розірвання шлюбу.
Стаття 85. Припинення права дружини на утримання
1. Право дружини на утримання, передбачене статтею 84 цього Кодексу, припиняється в разі припинення вагітності, народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини.
2. Право дружини на утримання припиняється, якщо за рішенням суду виключено відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини.
Стаття 87. Припинення права чоловіка на утримання
1. Право чоловіка на утримання, передбачене статтею 86 цього Кодексу, припиняється, якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини.
2. Право чоловіка на утримання припиняється, якщо за рішенням суду виключено відомості про дружину як матір з актового запису про народження дитини.
Ст 89. Припинення права на утримання за домовленістю подружжя
|
|
|
1. Подружжя, а також особи, шлюб між якими було розірвано, мають право укласти договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати.
Договір, за яким передається у власність нерухоме майно, має бути нотаріально посвідчений і підлягає державній реєстрації.
2. Якщо особи домовилися про припинення права на утримання у зв'язку з одержанням одноразової грошової виплати, обумовлена грошова сума має бути внесена на депозитний рахунок нотаріальної контори до посвідчення договору.
3. На майно, одержане на підставі договору про припинення права на утримання, не може бути звернене стягнення.
Стаття 90. Взаємна участь дружини, чоловіка у витратах на лікування
1. Дружина, чоловік взаємно зобов'язані брати участь у витратах, пов'язаних із хворобою або каліцтвом другого з подружжя.
Стаття 91. Право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою
1. Якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім'єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 76 цього Кодексу.
2. Жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.
3. Право жінки та чоловіка на утримання припиняється з підстав, встановлених пунктами 2 і 4 статті 83, статтями 85, 87 і 89 цього Кодексу.
Крім обов’язків з утримання подружжя, Розділ ІІІ СКУ «Права та обов’язки матері батька і дитини» містять відповідні обов’язки з утримання:
Глава 15. Обов'язок матері, батька утримувати дитину та його виконання (статті 180-197);
Глава 16. Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та його виконання (статті 198-201);
Глава 17. Обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків та його виконання (статті 202-206)
А також Глава 22. «Обов'язок по утриманню інших членів сім'ї та родичів» ст. 265-274 // Розділ V.Права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів
(Зміст їх розглянуто далі).
Розмір аліментів
При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги матеріальний та сімейний стан платника та одержувача аліментів. Якщо позов пред'явлений не до всіх зобов'язаних осіб, а лише до деяких з них, розмір аліментів визначається з урахуванням обов'язку всіх зобов'язаних осіб надавати утримання. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню, не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд може визначити строк, протягом якого будуть
стягуватися аліменти.
Розмір аліментів може бути змінений, крім того особа може бути звільнена від їх сплати. Якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Колізійне регулювання права на утримання
Стаття 67 *. Зобов’язання щодо утримання
*стосується осіб, які не попадають під регулювання ст. 66 (батьки та діти) та ст. 68 (родичі та інші члени сім'ї).
Зобов'язання щодо утримання, які виникають із сімейних відносин, (крім випадків*), регулюються правом держави, у якій має місце проживання особа, яка має право на утримання.
Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з ч. 1 цієї статті – право їхнього спільного особистого закону.
Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати за правом, визначеним ч. 1,2, право держави, у якій особа, яка зобов'язана надати утримання, має місце проживання.
|
|
|
Утримання родичів та інших членів сім'ї
Правове регулювання таких відносин передбачено законодавством далеко не всіх країн.
Тому стаття 68ЗУ про М/н ПрПр встановлює, що вимога про утримання родичів та інших членів сім'ї (крім батьків та дітей) не може бути задоволена, якщо відповідно до права місця проживання особи, яка зобов'язана надати утримання, такого зобов'язання про утримання не існує. Інакше кажучи, вимога про утримання родичів та інших членів сім'ї може збути задоволена лише у випадку, якщо за правом країни місця проживання особи, від якої вимагають утримання, таке утримання передбачене.
Ст. 68:
Вимога про утримання родичів та інших членів сім'ї (крім батьків та дітей) не може бути задоволена, якщо відповідно до права місця проживання особи, яка зобов'язана надати утримання, такого зобов'язання про утримання не існує.
СКУ: Глава 22. Обов'язок по утриманню інших членів сім'ї та родичів (ст. 265-274)
ст. 265 СК встановлює обов'язок баби, діда утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно повнолітні внуки, правнуки (ст. 266) зобов'язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.
У ст. 267 СК передбачено обов'язок по утриманню братів та сестер. Повнолітні брати, сестри зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх братів та сестер, які потребують матеріальної допомоги і якщо вони не мають батьків, чоловіка, дружини або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні брати та сестри можуть надавати матеріальну допомогу
|
|
|
До згаданих відносин включаються і відносини мачухи, вітчима та падчерки, пасинка. Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу. Суд може звільнити вітчима, мачуху від обов'язку по утриманню падчерки, пасинка або обмежити його певним строком, зокрема, у разі:
1 ) нетривалого проживання з їхнім матір'ю, батьком;
2) негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини.
Падчерка, пасинок можуть мати обов'язок утримувати мачуху, вітчима (ст. 270 СК), якщо вони потребують матеріальної допомоги і якщо вони надавали падчерці, пасинкові систематичну матеріальну допомогу не менш як п'ять років, за умови, що падчерка, пасинок можуть надавати матеріальну допомогу і якщо у мачухи, вітчима немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина, братів та сестер або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
Обов'язок утримувати дитину можуть мати інші особи. Так, у ст. 269 СК вказано, що особи, у сім'ї яких виховувалася дитина, зобов'язані надавати їй матеріальну допомогу, якщо у неї немає батьків, баби, діда, повнолітніх братів та сестер, за умови, що ці особи можуть надавати матеріальну допомогу.
Крім того, особа може мати обов'язок утримувати тих, з ким вона проживала однією сім'єю до досягнення повноліття. Якщо особа до досягнення повноліття проживала з родичами або іншими особами однією сім'єю, вона зобов'язана утримувати непрацездатних родичів та інших осіб, з якими проживала не менш як п'ять років, за умови, що ця особа може надавати матеріальну допомогу. Цей обов'язок виникає, якщо у того, хто потребує матеріальної допомоги, немає дружини, чоловіка, повнолітніх дочки, сина, братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
Міжнародні конвенції, що регулюють питання утримання
Нью-Йоркська Конвенція про стягнення аліментів за кордоно м 1956 р. (ЗУ «Про приєднання України до Конвенції про стягнення аліментів з кордоном» від 20.07.2006 р., набула чинності для України 19.10.2006).
Конвенція визначає спрощену процедуру стягнення аліментів на дитину або утримання на іншого члена сім'ї.
Відповідно до Закону Міністерство юстиції України видало Наказ №121/5 від 29.12.2006 «Про затвердження Інструкції про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном».
Інструкція встановлює:
· порядок звернення із заявою про стягнення аліментів з відповідача, який проживає за кордоном;
· порядок звернення із заявою про визнання і виконання рішення суду України про стягнення аліментів на території іншої держави; порядок опрацювання заяв, що надходять від іноземних заявників, про стягнення аліментів та про визнання і виконання рішення іноземного суду про стягнення аліментів з осіб, які проживають в Україні;
· порядок надання міжнародної правової допомоги у зв'язку з розглядом справ на підставі Конвенції;
· функції Міністерства юстиції та його територіальних управлінь юстиції при виконанні Конвенції.
Усі звернення про стягнення аліментів на дитину або утримання на іншого члена сім'ї та інші документи на виконання Конвенції в Україні надсилаються для передачі за кордон чи з-за кордону через Мінюст. України, на який, відповідно до Закону 20.07.2006 р., покладаються відповідні обов’язки.
Питання про стягнення аліментів на своє утримання або на користь іншої особи, порушується ф.о. або належним чином уповноваженим представником відповідної особи, або юридичною особою, що має право порушувати питання про стягнення аліментів на дитину або іншу особу в установлених законодавством випадках.
Звернення трьох видів:
1) Звернення про вирішення питання про стягнення аліментів на підставі Конвенції оформлюється позивачем письмово в довільній формі. Заява чи додатки до неї повинні містити таку інформацію та документи:
а) повне ім'я відповідача (боржника), дату народження, громадянство та, наскільки це відомо позивачу, його місця проживання протягом останніх п'яти років, рід занять і місце роботи, фотокартку (за наявності);
б) відомості про фінансові та сімейні обставини відповідача, у тому числі інформацію про належне йому майно;
в) відомості про фінансові та сімейні обставини позивача (заявника), у тому числі довідку про доходи; г) засвідчену копію документа, що підтверджує ступінь родинних зв'язків між відповідачем та особою, на користь якої вимагаються аліменти (наприклад, свідоцтва про народження, рішення суду про встановлення батьківства тощо);
ґ) фотокартку позивача;
д) будь-яку іншу інформацію, що може сприяти встановленню місцезнаходження відповідача (боржника) чи виконанню клопотання, або яка визначена відповідною Договірною Стороною як необхідна;
е) нотаріально засвідчене доручення, яке уповноважує Орган, що приймає, відповідної Договірної Сторони діяти від імені позивача, або інформацію про будь-яку іншу особу, уповноважену діяти від імені позивача.
Міністерство юстиції надсилає заяву приймаючому Органу відповідної Договірної Сторони протягом місяця від дня її надходження. Мінюст. України письмово повідомляє позивача про хід та результати розгляду заяви.
2) Звернення про визнання і виконання рішення суду України про стягнення аліментів на території іншої Договірної Сторони. Подається позивачем або уповноваженою на це особою письмово в довільній формі. До звернення додається клопотання про визнання і виконання рішення про стягнення аліментів на підставі Конвенції про стягнення аліментів за кордоном згідно з додатком 2 до Інструкції. В Інструкції наводяться вимоги до інформації, яка повинна міститися у клопотанні, перелік документів, які додаються до нього. Клопотання надсилається Мінюст України приймаючому Органу Договірної Сторони протягом одного місяця від дня його надходження.
3)Звернення іноземного позивача з позовною заявою про стягнення аліментів (про зміну розміру аліментів) з відповідача, що проживає в Україні, здійснюється через передаючий Орган Договірної Сторони. Питання про стягнення аліментів або про визнання і виконання рішення про стягнення аліментів на користь особи, що проживає за кордоном, в Україні вирішується з урахуванням Цивільного процесуального кодексу України та Закону про МПрП. У разі, якщо у відносинах між Україною та відповідною Договірною Стороною діє міжнародний договір, що містить спеціальні норми міжнародного приватного права (колізійні норми) або процесуальні норми, застосовуються норми такого міжнародного договору України.
Виконання рішень судів на території України здійснюється відповідно до законодавства України.
Питання надання міжнародної правової допомоги у зв'язку з розглядом справ на підставі Нью Йоркської Конвенції.
Для того щоб сторони (позивач і відповідач) могли з'явитися чи бути представленими, суд, що розглядає справу, повідомляє Міністерству юстиції України та відповідачу про дату та місце проведення судового розгляду. При цьому судом вживаються заходи щодо оформлення повідомлення про дату та місце проведення судового розгляду з урахуванням глави 7 Цивільного процесуального кодексу та відповідно до вимог міжнародних договорів.
Доручення судів про надання міжнародної правової допомоги у зв'язку з розглядом питань про стягнення аліментів на підставі Конвенції надсилаються через Міністерство юстиції України.
При цьому відповідно до ст. 7 Конвенції застосовуються такі правила:
а) суд, у провадженні якого перебуває позов про стягнення аліментів, може надіслати судові доручення для отримання додаткових доказів через органи, визначені відповідно до ст. 2 Конвенції, або до суду чи компетентного органу іншої Договірної Сторони;
б) якщо судове доручення не виконано протягом чотирьох місяців з моменту одержання органом, який здійснює виконання, причини такого невиконання або затримки у виконанні п овідомляються органу, який склав доручення, а також Міністерству юстиції України;
в) виконання судових доручень не тягне відшкодування або сплати будь-яких витрат, якими б вони не були.
Відповідно до підпункту «е» ст. 7 Конвенції у виконанні судового доручення може бути відмовлено, якщо:
1) не встановлено достовірності судового доручення;
2) Договірна Сторона, на території якої судове доручення підлягає виконанню, вважає, що це може зашкодити її суверенітету чи безпеці.
Гаазька Конвенція про визнання і виконання рішень стосовно зобов'язань з утримання 1973 р. (ЗУ «Про приєднання до Конвенції від 14.09.2006 p.).
Предметом конвенції є рішення, постановлені судовим чи адміністративним органом Договірної Держави стосовно зобов'язань про утримання, які виникають з:
· сімейних відносин,
· материнства, батьківства,
· шлюбу чи родинних зв'язків по чоловіку чи дружині,
зокрема зобов'язань з утримання позашлюбної дитини між:
1) одержувачем аліментів і платником аліментів;
2) платником аліментів і державним органом, який стягує кошти, що мають бути виплачені одержувачу аліментів.
Конвенція регулює угоди, укладені цим органом або в присутності представника цього органу стосовно зобов'язань з утримання між зазначеними сторонами.
Конвенція містить умови визнання та виконання рішень.
У визнанні чи виконанні рішення м/б відмовлено у випадках коли:
· визнання чи виконання рішення явно не сумісне з публічним порядком запитуваної Держави;
· рішення було прийнято в результаті обману у зв'язку з процесуальними питаннями;
· провадження в спорі між тими самими сторонами стосовно того самого предмета вже здійснюється органом запитуваної Держави й це провадження було відкрито раніше;
· рішення є несумісним з рішенням, вже постановленим між тими самими сторонами й стосовного того самого предмета в запитуваній Державі або в іншій Державі, за умови, що це останнє рішення відповідає умовам, необхідним для його визнання й виконання в запитуваній Державі.
Конвенція передбачає, що процедура визнання та виконання рішення регулюється законодавством запитуваної Держави (держави походження), якщо Конвенцією не передбачене інше.
Орган Держави походження вважається таким, що має юрисдикцію для цілей цієї Конвенції:
1) якщо платник аліментів чи одержувач аліментів проживали в Державі походження на момент відкриття провадження у справі;
2) якщо платник аліментів чи одержувач аліментів – громадяни Держави походження на момент відкриття провадження у справі;
3) якщо відповідач прийняв юрисдикцію цього органу під час розгляду справи по суті.
На 21-й Сесії Гаазької конференції з МЧП (листопад 2007 р.) прийнято
Конвенцію про міжнародне аліметування дітей та інші форми сімейного аліментування та Протокол про право, що застосовується до аліментних зобов'язань
Припинення шлюбу
У ЗУ Про М/н Пр.Пр. ст. 63
«…припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу» (див. ст. 61).
Відповідно до СКУ шлюб припиняється внаслідок:
смерті одного з подружжя або
розірвання шлюбу.
Розірвання:
ДОРЦС:
на підставі спільної заяви подружжя після спливу одного місяця від дня її подання.
За заявою одного з подружжя в таких випадках шлюб розривається, якщо інший з подружжя:
• визнаний безвісно відсутнім;
• визнаний недієздатним;
• засуд. за вчин. злочину до позб. волі на строк не менш як три роки.
Судовий порядок розірвання шлюбу передбачено у випадках:
• фіктивного шлюбу;
• за наявністю у подружжя дітей.
На підставі рішення суду та Свідоцтва про розірвання шлюбу, зразок якого затверджує КМУ, актовий запис про укладення Ш анулюється ДОРАЦС.
СКУ: Глава 11. ПРИПИНЕННЯ ШЛЮБУ
Стаття 104. Підстави припинення шлюбу
1. Шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим.
2. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
3. Якщо один із подружжя помер до набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, вважається, що шлюб припинився внаслідок його смерті.
4. Якщо у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу один із подружжя помер, вважається, що шлюб припинився внаслідок його розірвання.
Стаття 105. Припинення шлюбу внаслідок його розірвання
1. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя відповідно до статті 106 або одного з них відповідно до статті 107
2. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 цього Кодексу.
3. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті110 цього Кодексу.
Ст 106. Розірвання шлюбу ДОРЦС за заявою подружжя, яке не має дітей
1. Подружжя, яке не має дітей, має право подати до ДОРЦС заяву про розірвання шлюбу.
Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до ДОРЦС, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені може подати другий з подружжя.
2. ДОРЦС виносить постанову про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана.
3. Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.
Ст 107. Розірвання шлюбу ДОРЦС за заявою одного з подружжя
1. Шлюб розривається ДОРЦС за заявою одного..якщо другий із подружжя:
1) визнаний безвісно відсутнім;
2) визнаний недієздатним;
3) засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки.
2. Шлюб розривається незалежно від наявності між подр. майнового спору.
Стаття 108. Визнання розірвання шлюбу фіктивним
1. За заявою заінтересованої особи розірвання шлюбу, здійснене відповідно до..ст 106 та пункту 3 частини першої ст. 107… м/б визнане судом фіктивним, якщо буде встановлено, що жінка та чоловік продовжували проживати однією сім'єю і не мали наміру припинити шлюбні відносини.
На підставі рішення суду актовий запис про розірвання шлюбу та Свідоцтво про розірвання шлюбу анулюються ДОРЦС
Ст 109. Розірв. Ш. за ріш. суду за спільн. заявою подружжя, яке має дітей
1. Подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезп. умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
2. Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
3. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
4. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.
Ст 110. Право на пред'явлення позову про розірвання шлюбу
1. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
2. Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини.
3. Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою.
4. Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.
5. Опікун має право пред'явити позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним.
Ст.112. Підстави для розірв. Ш. за позовом одного з подружжя
1. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
2. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Стаття 114. Момент припинення шлюбу у разі його розірвання
1. У разі розірвання шлюбу ДОРЦС … у день реєстрації розірвання шлюбу.
2. У разі розірвання шлюбу судом …у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Стаття 115. Реєстрація розірвання шлюбу
1. Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в ДОРЦС. 2. …засвідчується Свідоцтвом про розірвання Ш. за зразком КМУ.
Дві Гаазькі конвенції (Україна не приєдналася):
1) Про врегулювання колізій законів та юрисдикцію стосовно розірвання шлюбу та судового розлучення подружжя від 12 червня 1922 р.
2) Про визнання розлучень та рішень про окреме проживання подружжя від 1.06.1970 р.
Мінська К.: до р озірвання Ш. застос. З-н Д. громадянами якої є подружжя у момент подання заяви. Якщо різні Д/Д. тієї, установа якої розглядає справу про розірвання шлюбу.
за Мін. К. док. однієї Д\С приймаються на території іншої без б-яких спеціальних засвідчень.
5. ПРАВОВІДНОСИНИ МІЖ БАТЬКАМИ ТА ДІТЬМИ
Батьки можуть відноситися до однієї з двох груп: фактичні (природні) та юридичні (усиновлювачі). Стосовно фактичних батьків зазвичай діє презумпція, що дитина походить від подружжя. Спростування такої презумпції можливе зазвичай у судовому порядку.
М/н Пр.Пр. вирішує такі основні питаннявідносин батьки-діти:
1) визнання батьківства (материнства)
2) взаємини батьків і дітей
3) усиновлення
4) громадянство дитини
5) аліментні зобов'язання стосовно дітей
