Класифікація видів та форм лізингу

Класифікаційна ознака	Види лізингу
1. Склад учасників лізингової угоди	Прямий	Зворотний, або ліз-бек	Непрямий
2. Об’єкт лізингу	Рухомого майна	Нерухомого майна	Виробничих комплексів, або проджект-ліз
3. Обсяг послуг з обслуговування майна	Чистий лізинг, або нет-ліз	Із частковим сервісним обслуговуванням, або Tail-Service-leasing	Із повним сервісним обслуговуванням — «мокрий» лізинг або Full-Service-leasing
4. Рівень окупності об’єкта лізингу	Капітальний (фінансовий) з повною окупністю FinanceLeasing	Оперативний із частковою до 90 % окупністю «OperativeLeasing»	Нормативний (дійсний) із частковою окупністю та опціоном на викуп
5. Термін використання об’єкта лізингу	Довгостроковий — строковий — рентера	Середньостроковий хайринг (hiring)	Короткостроковий рентинг (renting)
6. Сектор ринку	Національний (внутрішній)	Міжнародний — експортний, імпортний, транзитний	Спеціальний
7. Характер лізингових платежів	Грошовий	Компенсаційний	Змішаний
8. Тип майна	«З перших рук» — «First — Hand — leasing»	Вживаного майна «секонд-хенд» — «Second — Hand — leasing»	Револьверний
9. Спосіб фінансування	Власні кошти	Залучені кошти — пайовий	Роздільні кошти — груповий Leveragedleasing
10. Ініціатор лізингової угоди	Лізинг рентера — звичайний лізинг	Хай ринг — лізинг виробника	Рентинг — лізинг лізингодавця

Зворотний лізинг, або ліз-бек доволі поширений у світовій практиці і передбачений вітчизняним законодавством. Перевагами такої форми є не тільки можливість отримання безпосереднім виробником коштів за виготовлений товар і їх використання для інвестування інших видів діяльності, а й те, що купівля-продаж не вимагає перерви у використанні об’єкта лізингу та його переміщення у часі та просторі.
Непрямий лізинг становить класичну лізингову угоду, в якій беруть участь три або більше суб’єкти підприємницької діяльності. Класична схема непрямого лізингу представлена на рис. 4 Учасниками класичної угоди є лізингодавець/лізингова компанія, або банк чи інший суб’єкт підприємницької діяльності, який займається лізинговим бізнесом, лізингоодержувач (рентер) та продавець майна чи його безпосередній виробник. Учасниками багатосторонньої угоди непрямого лізингу можуть бути банки, інші кредитори, які надають кредити лізингодавцю на купівлю лізингового майна.

Рис. 4 Схема операцій непрямого лізингу
За об’єктом лізингу розрізняють:

лізинг рухомого майна — рухомим майном є речі, які можна вільно переміщувати у просторі;
лізинг нерухомого майна — це лізинг об’єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без знецінення та зміни їхнього призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації;
лізинг виробничих комплексів (проджект-ліз) — лізингова компанія здає замовникові «під ключ» цех або завод, включно зі спорудами, механізмами, трубопроводами, системою управління тощо в оренду.

Залежно від обсягу послуг з обслуговування майна, що надається в лізинг, вирізняють:

чистий лізинг (netleasing) — це лізинг, за якого всі витрати, пов’язані з експлуатацією лізингового майна, реалізацією права економічної власності (транспортування, складання, страхування) несе лізингоодержувач (рентер);
лізинг із частковим сервісним обслуговуванням — у лізинговій угоді такої форми передбачається виконання лізингодавцем окремих функцій з обслуговування майна (постачання запасних частин, профілактичний огляд, інформаційні та інжинірингові послуг тощо);
«мокрий» лізинг (wetleasing) — угода такого лізингу передбачає обов’язкове повне технічне обслуговування лізингового майна, його ремонт, страхування тощо лізингодавцем та за його рахунок.

За рівнем окупності об’єкта лізингу розрізняють:

фінансовий (капітальний) лізинг. Це основний вид лізингу, який включає кілька форм залежно від конкретних умов угоди. Визначення фінансового лізингу міститься в законодавстві України;
оперативний лізинг — це альтернативний фінансовому вид лізингу, за якого окупність становить менше 90 відсотків вартості об’єкта лізингу;
дійсний (нормативний) лізинг — це проміжний вид між фінансовим та оперативним лізингом. З одного боку, на відміну від оперативного лізингу, він передбачає право лізингоодержувача на викуп об’єкта лізингу, а з іншого — надання лізингодавцем додаткових послуг рентеру з утримання та страхування майна. Цей вид лізингу ще називають нормативним. Найпоширеніший термін дії таких лізингових угод становить чотири-п’ять років.

Залежно від строку лізингової угоди фахівці з лізингу називають такі види лізингу:

короткостроковий — до трьох років;
середньостроковий — до п’яти років;
довгостроковий — понад п’ять років.

Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору лізингу окремих видів майна.
За сектором ринку розрізняють такі форми:

національний лізинг — коли всі суб’єкти лізингової угоди перебувають в одній країні;
міжнародний лізинг. Сутність цієї форми визначена законодавством України.

За схемою переміщення об’єктів лізингу та лізингових платежів вона охоплює такі складові:

а) експортний лізинг — має місце, коли виробник майна (продавець) і лізингова компанія перебувають в Україні, а лізинго-
одержувач — за кордоном;
б) імпортний лізинг — це лізингова угода, за якою зарубіжний лізингодавець купує об’єкт лізингу в іноземної фірми і передає його в оренду вітчизняному лізингоодержувачу. Імпортний лізинг можуть здійснювати і вітчизняні лізингодавці, закуповуючи майно у зарубіжних компаній (виробників чи посередників);
в) транзитний лізинг має місце, коли лізингова компанія купує майно в іноземного товаровиробника та надає його в оренду зарубіжному лізингоодержувачу в іншій країні.

спеціальний лізинг (Cross-Border-leasing) — надання великих міжнародних лізингових послуг, наприклад здійснення масштабного промислового будівництва.

За характером лізингових платежів виокремлюють такі
форми:

лізинг із грошовим платежем, якщо всі платежі здійснюються в грошовій формі;
лізинг із компенсаційним платежем — платежі здійснюються готовою продукцією, виробленою за допомогою об’єкта лізингу, або наданням зустрічних послуг;
лізинг зі змішаним платежем — поєднує перші дві форми виплати платежів.

Залежно від типу майна розрізняють:

лізинг нового майна («з перших рук» — First—Hand—leasing);
лізинг вживаного майна (Second–Hand–leasing) — лізинг «з других рук»;

1. поновлювальний лізинг (револьверний) — угода лізингу поновлюється по завершенні першого строку оренди.

За способом фінансування вирізняють такі форми лізингу:

1. лізинг за рахунок власних коштів передбачає, що лізингова компанія набуває майно для передання його в оренду за власні кошти;

2. пайовий лізинг, визнаний законодавством України;

3. роздільний лізинг (Leveragedleasing) — це складніший різновид пайового лізингу. За роздільного лізингу кошти для фінансування великомасштабних лізингових проектів залучають із різних джерел. При цьому ризики за угодою лізингу несуть кредитори-банки, страхові компанії, інвестиційні фонди або інші фінансово-кредитні установи, а погашення кредитів забезпечують лізингові платежі та лізингове майно. Лізингодавець несе відповідальність тільки перед виробником (продавцем) об’єкта лізингу за повну і своєчасну оплату його вартості.

З огляду на ініціатора лізингової угоди розрізняють:

1. звичайний лізинг (лізингрентера) — до цієї форми відносять лізинг, що здійснюється з ініціативи лізингоодержувача, який звертається з пропозицією до лізингової компанії (банку, іншої інвестиційної організації) придбати у її власність певне майно з метою подальшої передачі цього майна йому в оренду;

2. лізинг товаровиробника (хайринг — hiring) — особлива форма купівлі майна на виплату, яка посідає проміжне місце між звичайним лізингом і рентингом. Рішення про надання майна в оренду приймає його виробник, який укладає угоду із посередником (лізингодавцем). В угоді передбачають можливість повернення виробнику об’єкта лізингу для модернізації й відшкодування за його рахунок витрат з обслуговування та ремонту об’єкта лізингу;

3. лізинг лізингодавця (рентинг — renting) — це лізингова угода, за якої об’єкт лізингу не втрачає своєї цінності по завершенні терміну оренди, повторно здається в оренду тому чи іншому орендатору, або повертається для використання колишньому власнику. Посередник (лізингова компанія, посередницька організація тощо) переважно виконує інформаційні, комерційно-посередницькі, а не фінансові функції.

Характеристика названих у класифікації видів та форм лізингу свідчить, що лізинг являє собою унікальний комплекс майнових відносин, який вирізняється гнучкістю та легкою адаптацією до конкретних умов господарювання.