Колективні трудові спори (конфлікти)

Правовою основою вирішення колективних трудових спорів є Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998 року та ряд інших норма­тивно-правових актів.

Колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що ви­никли між сторонами соціально-трудових відносин щодо:

а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економіч­них умов праці та виробничого побуту;

б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;

в) виконання колективного договору, угоди або їх окремих по­ложень;

г) невиконання вимог законодавства про працю. Сторонами колективного трудового спору (конфлікту) є:

- на виробничому рівні - наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та власник або уповноваже­ний ним орган (роботодавець) чи представник;

- на галузевому, територіальному рівнях - наймані працівники підприємства, установи, організації однієї або декількох галузей (професій) або адміністративно-територіальних одиниць чи проф­спілки, їх об'єднання або інші уповноважені цими найманими працівниками органи та власники, об'єднання власників або упов­новажені ними органи чи представники;

- на національному рівні - наймані працівники однієї або декіль­кох галузей (професій) чи профспілки або їх об'єднання, чи інші уповноважені найманими працівниками органи та власники, об'єд­нання власників або уповноважені ними органи (представники) на території більшості областей України.

Розгляд колективного трудового спору (конфлікту) відповідно до закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» здійснюється примирною комісією або тру­довим арбітражем. Примирна комісія - це орган, призначений для вироблення рі­шення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору (конфлікту), який складається із представників сторін і утво­рюється за ініціативою однієї із сторін. Така комісія розглядає коле­ктивні спори, що виникли з приводу встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побу­ту, а також з приводу укладення чи зміни колективного договору.

Трудовий арбітраж - це орган, який складається із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті трудового спору (конфлікту), що виник з приводу виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень, невико­нання вимог законодавства про працю або в разі неприйняття при­мирною комісією погодженого рішення щодо вирішення трудово­го спору (конфлікту).

Трудовий арбітраж утворюється з ініціативи однієї із сторін або незалежного посередника.

Незалежний посередник - визначена за спільним вибором сто­рін особа, яка сприяє

встановленню взаємодії між сторонами, про­веденню переговорів, бере участь у

виробленні примирною комі­сією взаємоприйнятного рішення.

Колективний трудовий спір (конфлікт) розглядається трудовим арбітражем з обов'язковою участю представників сторін, а в разі по­треби - представників інших заінтересованих органів та організацій.

Якщо примирні органи не змогли врегулювати розбіжності між сторонами, то наймані працівники або уповноважений ними орган чи професійна спілка мають право з метою виконання висунутих вимог вжити всі дозволені законодавством засоби. Одним із таких засобів є страйк. Відповідно до ст. 44 Конституції України ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Страйк - це тимчасове колективне добровільне припинення ро­боти працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудо­вих обов'язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту). Страйк застосовується як крайній засіб (коли всі інші можливості вичерпано) вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у зв'язку з відмовою власника або уповноваженого ними органу (представника) задовольнити вимоги найманих пра­цівників або уповноваженого ним органу, профспілки, об'єднання профспілок чи уповноваженого нею (ним) органу.

Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)». Страйк, організація та проведення якого здійснюються без додержання вимог цього закону, визнається в судовому порядку незаконним. Справи про визнання страйку незаконним розглядаються судом за заявою власника або уповноваженого ним органу (представника) не пізніше як у семиденний термін, вклю­чаючи строки підготовки справи до судового розгляду.

Рішення суду про визнання страйку незаконним зобов'язує учас­ників страйку прийняти рішення про його припинення або відмову від оголошеного страйку, а працівників розпочати роботу не пізні­ше наступної доби після вручення копії рішення суду органові (особі), що очолює страйк.

Організація страйку, визнаного незаконним, або участь у ньому, є порушенням трудової дисципліни. Час страйку працівникам, які беруть у ньому участь не оплачується. Час участі працівника у страйку, що визнаний судом незаконним, не враховується до загаль­ного і безперервного трудового стажу.

Законом забороняється проведення страйку за умов, якщо при­пинення працівниками роботи створює загрозу життю і здоров'ю людей, довкіллю або перешкоджає запобіганню стихійному лиху, аваріям, катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх на­слідків. Забороняється також проведення страйку працівникам (крім технічного та обслуговуючого персоналу) органів прокура­тури, суду, Збройних Сил України, органів державної влади, без­пеки та правопорядку. У разі оголошення надзвичайного стану чи воєнного стану також може бути заборонено проведення страйків у встановленому законом порядку.

Для працівників під час страйку законодавством передбачені певні гарантії. Так, участь у страйку працівників (за винятком страйків, визнаних судом незаконними) не розглядається як пору­шення трудової дисципліни і не може бути підставою для притяг­нення до дисциплінарної відповідальності.

За рішенням найманих працівників чи профспілки можуть бути утворені страйкові фонди на основі добровільних внесків і по­жертвувань.

За працівниками, які не брали участь у страйку, але у зв'язку з його проведенням не мали можливості виконувати свої трудові обов'язки, зберігається заробітна плата у розмірах не нижче від установлених законодавством та колективним трудовим догово­ром, укладеним на цьому підприємстві, як за час простою не з ви­ни працівника. Облік таких працівників є обов'язком власника або уповноваженого ним органу (представника).

Особи, винні в порушенні законодавства про колективні трудо­ві спори (конфлікти), несуть дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.