Поняття трудових спорів, їх кваліфікація та причини виникнення.

ТЕМА 8. ТРУДОВІ СПОРИ.

1. Поняття трудових спорів, їх кваліфікація та причини виникнення.

2. Індивідуальні трудові спори.

3. Колективні трудові спори (конфлікти).

Поняття трудових спорів, їх кваліфікація та причини виникнення.

Інтереси роботодавця і найманого працівника не завжди збіга­ються і, природно, можливе зіткнення цих інтересів на будь-якій стадії трудових правовідносин, що у свою чергу призводить до ви­никнення розбіжностей. У разі виникнення цих розбіжностей сто­рони намагаються урегулювати їх шляхом переговорів або через органи, що спеціально створені державою з цією метою. Розбіжності, що виникають між суб'єктами трудового права з приводу встанов­лення умов праці або укладення чи припинення трудового догово­ру, а також застосування норм трудового законодавства прийнято називати трудовими спорами. Але трудові спори не можна зводити тільки до розбіжностей між окремими працівниками і власником або уповноваженим ним органом. Поняття трудових спорів вклю­чає і непорозуміння між власником або уповноваженим ним орга­ном і певним трудовим колективом. Трудовими спорами є тільки ті розбіжності між сторонами, які передані на розгляд відповідного юрисдикційного органу, тобто органу, уповноваженого державою приймати обов'язкові для сторін рішення.

Отже, трудові спори - це неврегульовані шляхом безпосередніх переговорів розбіжності між працівником (колективом працівни­ків) і власником підприємства (уповноваженим ним органом) з приводу застосування норм трудового законодавства, а також встановлення нових або зміни існуючих умов праці. Трудові спори за їх суб'єктами розділяють на індивідуальні та колективні.

Моментом виникнення індивідуального трудового спору є звер­нення із заявою до відповідного органу, що розглядає трудові спо­ри. Колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівни­ків або профспілки одержав від власника або уповноваженого ним органу повідомлення про повну або часткову відмову в задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням вла­сника або уповноваженого ним органу (представника), або коли строки розгляду вимог, передбачених Законом, закінчилися, а від­повіді від власника не надійшло.

Колективні трудові спори (конфлікти) в залежності від рівня конфліктуючих сторін, в свою чергу поділяються на такі, що мо­жуть виникати на виробничому, галузевому, регіональному та на­ціональному рівнях.

За порядком розгляду (підвідомчістю) трудові спори поділя­ються на такі, що розглядаються:

1) в загальному порядку (який передбачає послідовність роз­гляду спору спочатку в комісії по трудових спорах (КТС), а потім в порядку оскарження в районному суді);

2) в судовому порядку (при якому розгляд трудового спору роз­починається безпосереднім зверненням до суду, минаючи КТС);

3) в особливому порядку (при якому певні категорії спорів або трудові спори певних категорій працівників вирішуються відповідно до спеціальних правил, визначених законодавством, наприклад, розгляд спорів суддів, прокурорсько-слідчих праців-­
ників та ін.).

За характером та предметом спору можна виділити:

- спори про застосування норм трудового законодавства, колективного і тру­дового договору;

- спори про встановлення нових умов праці, не урегульованих законодавством або іншими нормативними актами;

- спори, пов'язані з відмовою у прийнятті на роботу.

Індивідуальні спори про застосування норм трудового законо­давства, колективних і трудових договорів прийнято називати позовними спорами.

До спорів непозовного характеру належать розбіжності у зв'яз­ку з встановленням умов праці. Вони можуть бути як індивідуаль­ними, так і колективними.

Причини виникнення трудових спорів можуть носити суб'єктив­ний, об'єктивний, організаційно-правовий та організаційно-госпо­дарський характер.

До причин суб'єктивного характеру слід віднести: недостатню правову свідомість працівників; правову необізнаність як праців­ників, так і керівників підприємств, установ, організацій; помилки однієї із сторін у спорі про наявність чи відсутність фактичних об­ставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення певних правовідносин.

 

До причин об'єктивного характеру слід віднести суперечності між відносно

стабільними нормами права і динамічними конкрет­ними життєвими ситуаціями, до яких вони застосовуються.

До причин організаційно-правового характеру слід віднести при­чини, пов'язані з наслідками в нормотворчій діяльності, прогалини у чинному законодавстві, двозначністю трактування окремих норм, відсутністю кодифікації всіх існуючих норм трудового права.

До причин організаційно-господарського характеру належать не­гативні явища сучасної економіки України: розрив господарських зв'язків, відсутність достойної кількості власних енергоносіїв, спад виробництва та масові вивільнення працівників, заборгованість із виплат заробітної плати, руйнування соціальної структури та інше.

Поряд з причинами виникнення трудових спорів існують також приводи їх виникнення, які слід відрізняти від причин. Приводом є подія, що передує виникненню спору, але не породжує його сама по собі. Приводом для виникнення трудових спорів можуть бути різні дії або бездіяльність одного із суб'єктів трудових правовід­носин, наприклад, видання наказу власником або уповноваженим ним органом про накладення дисциплінарного стягнення чи звіль­нення, невиплата заробітної плати працівнику тощо.