Вплив екологічних умов на якість насіння

Зміст

Вступ.

1. Вплив екологічних умов на якість насіння.

2. Овочеві культури під впливом різних екологічних умов.

3. Мінливість насіння в межах материнської рослини.

4. Вплив агротехнічних прийомів на урожайність і якість урожаю соняшнику.

Список використаної літератури.

Вступ

Єдність системи "сорт - насіння" - таке ж природне, як і єдність більш загальної системи "рослина - насіння". З насіння починається життя нової рослини, ним же завершується повний життєвий цикл у принципі нескінченного ряду поколінь більшості рослинних організмів.

Генетична і фізіолого-біохімічна структура і склад насіння в різній мірі детермінованості і потенційної реалізації зберігають виключну для їх агрономічної цінності біологічну інформацію про свою сортовий приналежності з усією сумою властивостей генотипу і його фенотипового потенціалу, про умови формування рослини в його вегетативної і репродуктивної фазі розвитку, а також про необхідні умови збирання, післязбиральної обробки та зберігання.

Генетична інформація, в якій кодуються практично всі сортопічні якості насіння, в силу своєї цитогенетичної природи, механізмів її зберігання і передачі біологічно стійкими засобами розмноження повинна володіти тим необхідним рівнем стабільності, який при відомому спектрі фенотипічних реакцій рослини забезпечує гомеостаз сорту, його екологічну і технологічну стабільність. Зміни тут можливі лише в результаті біологічного і механічного засмічення, розщеплення в поколіннях гетерозиготних форм (компонентів гібридів), мутаційної мінливості під впливом фізичних, хімічних і біохімічних ендогенних факторів природного та антропогенного походження. Пошук шляхів перекладу під суворий генетичний контроль не тільки утилітарних ознак продукційного процесу рослин, а й формування агрономічно цінних показників якості насіння є тому однією з найважливіших завдань селекційного процесу та створення нових поколінь сортів і гібридів сільськогосподарських культур, в тому числі і цукрових буряків. З іншого боку не менш важливим є створення сприятливих агроекологічних і технологічних умов для нормального ходу генеративного процесу, безущербного і безпомилкового відтворення в сім'ї всього генетичного коду сорту (гібрида). Генетична інформація зародка насінини і сам фактор насіння в системі "сорт - насіння" для інтенсифікації буряківництва, як і для будь-якої іншої галузі рослинництва, має ще й ту власне виробничу функцію, що ефект фактора сорту, швидкість і масштаби розповсюдження його посівів залежать від швидкості освоєння виробництва насіння в необхідних для цього обсягах.

На відміну від генетичної біологічна інформація (генетично суворо не кодована інформація фізіолого-біохімічних структур зародка, ендосперму, оболонка, в тому числі - і оболонка околоплодника насіння) про умови вирощування материнських рослин обумовлює короткостроковумодифікуючупіслядію цих умов переважно на врожайні властивості насіння, не змінюючи його генотипу. Такиймодифікуючий вплив проявляється в генераціях насіння як результат змін у властивості та співвідношення їх біологічно активних (ферменти, фітогормони) і запасних біоконструкційних і енергоакумулюючих властивостей, що грають першорядну роль в регенерації і життєдіяльності рослин, хід та рівні їх продуційного процесу. Природно, що ці зміни відбуваються не лише внаслідок впливу умов вирощування материнських рослин, що визначають екологічну різноякісність насіння, але й тому, що насіння формуються в різних суцвіттях або їх частинах на одній і тій же рослині.

Насіння володіють своєрідною біологічної пам'яттю (інформацією) також про необхідні терміни і умови збирання, післязбиральної доробки та зберігання, хоча тут і проявляється антропогенний селективне втручання, з біологією пов'язане, в основному, лише побічно (очищення, калібрування направлені на відбір насіння з утилітарно корисними зовнішніми ознаками цієї специфічної їх біологічної пам'яті).

Взаємодоповнююча реалізація всіх цих трьох типів інформації в її оптимальних і видоспецифічних якісних і кількісних показниках в насінні цукрових буряків (як посівний матеріал для її фабричних посівів) в сукупності і визначає їх інтегральне біологічна властивість, яка обумовлює здатність формувати рослини з властивою для сорту потенційної продуктивністю.

Дослідження та реалізація фактора якості насіння для підвищення продуктивності фабричного цукрового буряка та інтенсифікації буряківництва мають свою чималу еволюцію. Об'єктом вивчення в простих і складних сполученнях та взаємозв'язках були показники і врожайних (продуктивних) властивостей, і посівних якостей насіння цукрових буряків з урахуванням всіх тих часто екрануючих особливостей і труднощів, які пов'язані з впливом на якість насіння сім'яників.

Найбільш важливим результатом цих досліджень з аналізованої тут точки зору є встановлення чітких і цілком певних взаємозалежностей між продуктивними свойствами насіння (через опосередкований вплив на врожайність коренеплодів, їх цукристість, збір цукру внаслідок більш точного дотримання рекомендованої технології вирощування) та їх посівними якостями. Встановлені також можливості активного впливу на ці показники як на генетичному рівні (підбір сортів, гібридів), так і на рівні екологічних (агроклімат, грунт) і агротехнологічних умов вирощування насіння, їх прибирання, післязбиральної обробки, зберігання, заводський підготовки.

Встановлене в свій час практично повна відсутність залежності продуктивних властивостей насіння буряків від місця (зони) їх вирощування за умови рівних показників основних посівних якостей сприяло науковому обґрунтуванню зонального розміщення її насінництва. У результаті було здійснено відмову від принципу "кожній зоні - власні насіння", а насінництво було сконцентровано в районах, де за результатами спеціально проведених досліджень науковими установами НВО гарантувалися найвищі показники одночасно по врожайності насіння і за їх посівним якостям.

 

 

Вплив екологічних умов на якість насіння

Якість врожаю визначається співвідношенням і сукупністю дії внутрішніх і зовнішніх факторів. До внутрішніх факторів відносять природні особливості рослин, їх біологічну сутність, спадкові ознаки. Зовнішніми факторами є кліматичні умови, склад ґрунту і сукупність агротехнічних заходів.

На харчову цінність зерна впливає зовнішнє середовище. Вперше вплив географічного фактора на хімічний склад пшениці показав Лясковський в 1865 р. Він встановив, що найбільш багата білком пшениця, вирощена в Середньому та Нижньому Поволжі, на Україні, Північному Казахстані, Західному Сибіру. Надалі було показано, що накопичення великої кількості білка в зерні залежить від складу ґрунту, наявності у ній необхідної, але не надмірної кількості вологи, достатньої освітленості і тепла - оптимально 20 - 30 о С. Накопиченню поживних речовин заважають дощі в перший період наливу зерна, коли надходять до нього живильні речовини знаходяться в низькомолекулярні, розчинній стані. Розчинні вуглеводи і білки як би вимиваються з зерна, «стікають», і воно залишається щуплим, погано налившимся. Тому райони, де часті дощі в цей час, дають урожай з меншим вмістом білка. Відзначено, що зернові культури характеризуються різною опірністю до несприятливих умов вирощування. Найбільш сталою є озиме жито, потім ярий ячмінь, озима та яра пшениця.

Склад ґрунтів і застосування мінеральних добрив є найбільш суттєвими факторами, що забезпечують отримання високих врожаїв зерна. В даний час родючості навіть самих потужних чорноземів недостатньо для забезпечення високих врожаїв за інтенсивними технологіями вирощування зернових культур, тому застосування органічних і мінеральних добрив необхідно. Прибавка врожаю зерна в результаті застосування макродобрив (солей азоту, фосфору і калію) становить (ц / га): озимого жита - 7,0; озимої пшениці - 6,7; ярої пшениці - 4,4; кукурудзи - 11,6; ярого ячменю - 6,8; вівса - 7,1; гречки та проса - по 4.

Однак застосування мінеральних добрив повинне проводитися під строгим контролем хімічної служби агропромислового комплексу. Рослини повинні отримувати необхідні елементи живлення з урахуванням їх наявності в ґрунті і прогнозованого врожаю. Надлишок добрив, так само як і їх нестача, знижує врожай, погіршує його технологічні і харчові достоїнства і може призвести до утворення шкідливих речовин, наприклад нітрозамінів.