Попередники та обробіток ґрунту

Попередники гречки. Гречка вимоглива до попередників. Кращими з них є удобрені озимі зернові, зернобобові, просапні культури (цукрові буряки, картопля, кукурудза), льон-довгунець, багаторічні бобові трави. На Поліссі гречку рекомендується висівати після удобреної картоплі, люпину, озимини, льону-довгунця, багаторічних трав; у Лісостепу - після цукрових буряків, кукурудзи, удобреної озимої пшениці, гороху; у Степу - після озимої пшениці, кукурудзи, гороху, баштанних культур. Гречку краще висівати на полях, розміщених поблизу від лісу та лісосмуг. Такі посіви краще захищені від вітру, знаходяться в кращих умовах забезпечення вологою та менше страждають від суховіїв.

Гречка, внаслідок швидкого росту і пригнічення бур'янів під густим листостебловим покривом, є добрим попередником для інших сільськогосподарських культур. Після збирання гречки ґрунт знаходиться в пухкому стані, добре утримує вологу, а пожнивні рештки поліпшують його родючість за рахунок калію та інших поживних речовин.

Обробіток ґрунту. Гречка позитивно реагує на якісний обробіток ґрунту, який забезпечує оптимальні водний, поживний, тепловий і повітряний режими і створює добрі умови для формування кореневої системи.

Основний обробіток ґрунту під гречку по відповідних попередниках майже не відрізняється від обробітку під інші ярі культури. Після стерньових попередників проводять лущення стерні дисковими лущильниками на глибину 6 - 8 см. Поля забур'янені багаторічними бур'янами лущать двічі. При значному забур'яненні пирієм лущення проводять дисковими боронами або дисковими лущильниками в двох напрямках на глибину 12-14 см.

Ділянки, забур'янені осотом і іншими коренепаростковими бур'янами перший раз обробляють дисковими лущильниками на глибину 6 - 8 см, другий - після відростання розеток осоту, лемішними лущильниками на глибину 10-12 см. Зяблеву оранку на попередньо злущених площах проводять плугами з передплужниками після масової появи сходів однорічних бур'янів на глибину 20-22 см, багаторічних - 25-27 см, а на дерново-підзолистих ґрунтах - на глибину орного шару.

Поля, на яких вирощувалась кукурудза двічі дискують важкими дисковими боронами і проводять зяблеву оранку на глибину 25-27 см. Після картоплі і цукрових буряків проводять зяблеву оранку на глибину 20-22 см без попереднього лущення.

У районах поширення вітрової ерозії застосовують безвідвальний обробіток ґрунту.

Попередники проса. Просо дуже вимогливе до попередників, що обумовлено, насамперед, дуже повільним ростом до фази кущення і пригніченням бур'янами. Розміщувати його в сівозміні слід на полях добре забезпечених вологою і чистих від бур'янів. Кращими для проса попередниками є озимі культури, багаторічні трави, зернобобові, картопля, цукрові буряки. Не слід сіяти просо після суданської трави, ячменю, соняшнику і кукурудзи. Кукурудза і просо пошкоджуються спільним шкідником - кукурудзяним метеликом.

Обробіток ґрунту. Обробіток ґрунту повинен бути спрямований на боротьбу з бур'янами і на збереження в ґрунті вологи. Після зернових і зернобобових культур зяблевий обробіток розпочинають з лущення стерні дисковими лущильниками на глибину 6 - 8 см. Поля, забур'янені кореневищними бур'янами (пирій) лущать у двох протилежних напрямках на глибину залягання кореневищ (10-12 см). При засміченості поля коренепаростковими бур'янами (осот, березка польова) лущення проводять двічі: перше - дисковими лущильниками на глибину 6 - 8 см, друге – лемішними на глибину 12-15 см. Поля, на яких вирощувались цукрові буряки і картопля, якщо вони не забур'янені, не лущать. Поля після кукурудзи і багаторічних трав дискують у двох напрямках дисковими боронами на глибину 12-14 см.

Для боротьби з бур'янами, за допомогою наступних культивацій, оранку слід проводити в ранні строки - в кінці серпня, на початку вересня. Орють плугами з передплужниками на глибину 25-27 см чорноземні і на 20-22 см інші ґрунти. Дерново-підзолисті ґрунти орють на глибину орного шару. У південних районах, де можлива вітрова ерозія ґрунтів, при вирощуванні проса після стерньових попередників застосовують плоскорізний обробіток. Поля послідовно обробляють голчастими боронами БИГ-3, культиваторами та плоскорізами-глибокорозрихлювачами на глибину 20-22 см.

Узимку на зораних полях проводять снігозатримання, яке є важливим джерелом нагромадження вологи. Ґрунт під снігом промерзає на меншу глибину, навесні раніше відтає і краще вбирає талі води.

Передпосівний обробіток починається із ранньовесняного боронування боронами або боронування з одночасним шлейфуванням. Проводять також дві культивації: першу - одночасно з сівбою ранніх зернових культур на глибину 8 - 1 0 см в агрегаті з боронами, другу - перед сівбою проса на глибину загортання насіння (5-6 см) з одночасним коткуванням котками, яке сприяє підтягуванню вологи в посівний шар ґрунту. На легких ґрунтах замість першої культивації, щоб не пересушувати ґрунт, краще провести 2 - 3 боронування. Під передпосівну культивацію, для зменшення забур'яненості поля, вносять гербіцид пропазин (3-6 кг/га).

 

 

Удобрення та сівба.

Удобрення гречки. Гречка, внаслідок недостатньо розвиненої кореневої системи і високої вимогливості до поживних речовин, добре реагує на удобрення. При формуванні 20 ц/га врожаю зерна вона виносить з ґрунту 90 кг азоту, 60 кг фосфору і понад 150 кг калію. Органічні добрива безпосередньо під гречку не вносять. Використовують післядію органічних добрив, внесених під попередники. Удобрюють гречку лише мінеральними добривами.

Залежно від родючості ґрунту і якості попередника середні норми мінеральних добрив в умовах України такі: азоту - 30-60, фосфору - 45-60 і калію - 30-60 кг/га. Фосфорні і калійні добрива вносять перед зяблевою оранкою, азотні - під першу весняну культивацію. Обов'язковим є внесення добрив у рядки під час сівби гречки. Для цього використовують на Поліссі і в Лісостепу нітрофоски або нітроамофоски з розрахунку по 10 кг/га азоту, фосфору і калію; у Степу - гранульований суперфосфат (10 кг/га фосфору).

Позитивний вплив на врожай має також внесення в рядки гранульованого суперфосфату, збагаченого мікроелементами (бор, марганець, молібден та ін.). Якщо добрива до сівби гречки не внесені, її підживлюють на початку бутонізації фосфорно-калійними добривами в дозі від 20 до 30 кг/га фосфору і калію, а на бідних ґрунтах - повним мінеральним добривом з розрахунку по 30 кг/га азоту, фосфору і калію.

Враховуючи негативну реакцію гречки на хлор, калійні хлоровмісні добрива слід вносити завчасно під зяблеву оранку, що забезпечує вимивання хлору за межі кореневмісного шару. Проте краще використовувати безхлорні калійні добрива - калімагнезію, сірчанокислий калій, калійну селітру, поташ, калімагнезієвий концентрат, попіл та ін. Хлор викликає плямистість листя і зменшує вміст у них хлорофілу, а отже, послаблює процеси фотосинтезу рослин і зменшує їх продуктивність.

Потрібно враховувати, що коренева система гречки має здатність засвоювати поживні речовини, особливо фосфор із важкорозчинних сполук і під неї ефективне внесення фосфорного борошна. Дерново-підзолисті ґрунти під гречку треба вапнувати, доводячи реакцію ґрунтового розчину до слабокислої або нейтральної. Доведено, що мінеральні добрива ефективніші при нейтральній реакції ґрунтового розчину: рослини краще гілкуються, формують більшу листкову поверхню і забезпечують вищу врожайність.

Сівба гречки. Найбільш урожайними з районованих сортів в Україні є такі: Зеленоквіткова 90, Іванна, Кара-Даг, Аеліта, Київська, Крупинка, Любава, Майська, Українка, Роксолана, Степова, Скоростигла 86, Сумчанка та ін.

Для сівби гречки використовують насіння районованих сортів схожістю понад 92% та масою 1000 шт. більше 20 г. Насіння мусить бути добре відсортованим, крупним і ваговитим. За даними науково-дослідних установ, при сівбі гречки крупним ваговитим насінням урожайність підвищується на 45% порівняно з сівбою дрібним, легким насінням.

За 2-3 дні перед сівбою насіння протруюють проти фузаріозу, переноспорозу, сірої гнилі, використовуючи вітавакс (2-3 кг/т) або фундазол (2-3 кг/т). Одночасно з протруєнням обробляють насіння препаратом ТУР (1,5 кг/т), який підвищує стійкість рослин до вилягання, та одним з мікроелементів, використовуючи сульфат марганцю (50-100 г / ц насіння), мідний купорос (50-100 г / ц), сульфат цинку (50 г/ц), борну кислоту (100-200 г/ц) та ін.

Важливим заходом підготовки насіння до сівби є повітряно-тепловий обігрів, який підвищує його схожість і енергію проростання.

Строки сівби гречки. Сіють гречку, коли ґрунт на глибині 8-10 см прогріється до 10-12 С і мине загроза весняних заморозків. Дуже ранні посіви страждають від весняних заморозків, а пізні - від посухи.

Способи сівби гречки. Кращі способи сівби гречки - звичайний рядковий і широкорядний з шириною міжрядь відповідно 15 та 45 см. При достатньому зволоженні, на бідних за родючістю та чистих від бур'янів полях, при використанні скоростиглих сортів, які мало гілкуються, перевагу надають звичайному рядковому способу сівби; на забур'янених фунтах у районах недостатнього зволоження — широкорядному.

Норма висіву гречки. Норми висіву насіння гречки залежать від ґрунтово-кліматичних умов, особливостей сорту, способу сівби та ін. При звичайному рядковому способі в Лісостепу і на Поліссі висівають 4-5 млн зерен (80-110 кг/га), у районах Степу - 3-3,5 млн зерен (60-70 кг/га). При широкорядному способі в Лісостепу і на Поліссі висівають 50-80 кг/га, у Степу - 45-50 кг/га. Широкорядний спосіб сівби гречки забезпечується буряковою сівалкою ССТ-12 з пристосуванням для точного висіву СТЯ-27000. Загортають насіння на глибину 4-5 см, а на легких ґрунтах - на 6-7 см.

Удобрення проса. Просо позитивно реагує на внесення органічних і мінеральних добрив. Застосування добрив підвищує врожайність проса на 4-9 ц/га. Удобрюють просо переважно мінеральними добривами. Повне мінеральне добриво забезпечує прибавку врожаю до 8 - 9 ц/га. Вносити гній під просо не слід, бо в його складі є багато насіння бур'янів. Краще використовувати післядію гною, внесеного під попередник.

Мінеральні добрива рекомендується вносити в таких дозах: на Поліссі по 60-70 кг/га азоту, фосфору і калію; у Лісостепу 50-70 к г / г а азоту і по 40-60 кг/га фосфору і калію; у Степу 40-60 кг/га азоту, 40-50 кг/га фосфору і 30-40 кг/га калію. Фосфорні і калійні добрива вносять під оранку, азотні - в передпосівну культивацію. У рядки під час сівби необхідно внести гранульований суперфосфат в дозі 10-15 кг/га діючої речовини. Використання частини азотних добрив для підживлення доцільно на широкорядних посівах в дозі 15-20 кг/га при першому міжрядному обробітку. Проведення позакореневих підживлень у період наливу зерна можливе тільки з метою збільшення білка в зерні.

На вилугуваних чорноземах, сірих лісових і підзолистих ґрунтах добрі наслідки одержують від внесення фосфоритної муки. Кислі ґрунти вапнують, вносячи 3 - 5 т/га вапняних добрив.

Сівба проса. В Україні районовано 15 сортів, із яких найбільш поширеними є: Веселоподолянське 176, Київське 87, Миронівське 51, Лілове, Старт, Сонячне, Сяйво, Слобожанське, Харківське 31, Харківське 57 та ін.

Просо висіяне в непрогрітий грунт сильно заростає бур'янами, які сходять раніше. Тому його треба сіяти тоді, коли ґрунт на глибині 8 - 10 см прогріється до 12-14°С. Період можливих строків сівби більш розтягнутий - з кінця квітня, до кінця травня. Сіяти просо в пізніші строки треба на забур'янених полях з метою, щоб за допомогою 2-3 допосівних культивацій максимально очистити грунт від бур'янів.

Спосіб сівби проса залежить від родючості ґрунту, попередника,забур'яненості поля, забезпечення вологою. На родючих ґрунтах,після кращих попередників, при достатній зволоженості ґрунту,чистих від бур'янів полях застосовують звичайний рядковий спосіб сівби.

Середні рекомендовані норми висіву проса при звичайній рядковій сівбі: на Поліссі та в північному Лісостепу 3,7-4 млн (26-18 кг/га), у південному Лісостепу 2,5-3 млн (20-22 кг/га), у Степу 2,3-2,5 млн схожих насінин на 1 га (18-20 кг/га). При широкорядній сівбі норму висіву зменшують на 0,5-0,7 млн насінин, при вузькорядній -збільшують на 0,5-0,6 млн схожих насінин на 1 га.

На чорноземних ґрунтах насіння загортають на глибину 3 - 5 см, на важких - на 3 - 4 см. При пересиханні ґрунту насіння загортають н а 1 - 2 см глибше (6-7 см).