Регулювання діяльності ТНК

Законодавство держав неефективне стосовно ТНК, в МП також неможливо ввести обов’язкові норми.

На регіональному рівні Конвенція СНД 6.03.1998 р. «Про транснаціональні корпорації», укладена 12 державами у Mocкві.

* ратифікована Законом України від 13.07.1999 р.

Ст. 2 Конвенції: Сторони домовились розуміти під поняттям «транснаціональна корпорація» ЮО (чи сукупність ЮО), яка:

· має у власності, господарському віданні або в оперативному управлінні відокремлене майно на територіях двох чи більше Сторін;

· створена юридичними особами двох чи більше Сторін;

· зареєстрована як корпорація згідно з цією Конвенцією.

Невдалі формулювання Конвенції – нешироке її застосування.

В Україні регулювання діяльності ТНК не має системного характеру.

Таким випадком прямого вирішення цього питання, був Закон «Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні» (1997), за яким для концерну ДЕУ як «стратегічного інвестора» створювалися сприятливі умови діяльності. Втім, і цей випадок вдалим визнати неможливо, перш за все внаслідок конфлікту між з-вом України та ЄС

Крім того, ЗУ Про промислово фінансові групи в Україні 21.11.95 р., ЗУ Про банки і банківську діяльність 07.12.2000 р. та ін..

А також Господарський кодекс від 16.01.2003 (розділ ІІ)

Важливим явищем для МП, яке потребує наукового аналізу – це угоди ТНК з державами. В більшості питань практика намагаються перевести ці договори зі статусу з контрактів у статус договорів, але теоретично ці договори є виключно предметом міжнародно-приватного права. Питання про природу таких договорів, які зазвичай укладаються від імені Уряду України чи відомств, не вирішує і Закон “Про міжнародні договори України” від 29.06.2004 року. Основний критерій залишається – відносини господарювання де є стороною держава фіксуються в договорах, які є по природі контрактами.

Саморегулівні контракти.

Зазвичай, в них держави визнають за інвесторами значну кількість гарантій і привілеїв, які вони не визнавали навіть за іншими державами. За такими угодами визнавали якість адміністративних актів, які мали привілюючу силу. В разі конфліктів між ТНК і державами в арбітражі застосовувалися норми МП.

Лише рекомендаційні норми містять поширені в МЕП «Кодекси поведінки». Кодекси поведінки ТНК досить широко поширені. Навіть ООН видала такий кодекс^[2], який поки що широкого поширення не отримав.

Переважна кількість документів стосовно статусу і діяльності ТНК мають рекомендаційний характер, з них не можна виводити права та обов’язки. В рамках ЄКОСО спроба зробити кодекс поведінки ТНК, але він все-одно має рекомендаційний характер. ОЄР розробила керівні начала для ТНК. Були також розроблені юридичні принципи.

У 1977 році був прийнятий керівний кодекс, що регламентує діяльність ТНК, також має рекомендаційний характер.

МОП прийняла декларацію про принципи ТНК та їх діяльність. МОП рекомендувала втілювати цей документ в якості модельного.

ФІЗИЧНІ ОСОБИ ЯК ДЕСТИНАТОРИ МЕП

Ще в кодексі Бустаменте (ст. 3) у МЧП виділяється три категорії спеціальних норм, що регулюють статус ф.о.:

· особисті, (слідують за особою – екстериторіальність)

· територіальні (підпорядковують осіб, незалежно від громадянства);

· добровільні (вільно обираються за принципом автономії волі).