Взаємодія туроператорів і судновласників в організації перевезень туристів

У пасажирському сполученні водного транспорту використовуються дві форми судноплавства: лінійна (регулярна) і рейсова (круїзна). Організація міжнародних перевезень туристів водним транспортом регулюється міжнародними угодами та конвенціями (наприклад, Афінською конвенцією про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 року). При організації внутрішніх перевезень в Україні застосовується «Кодекс торговельного мореплавства України» 1994 року із змінами внесеними у 2006 році, а також правила, інструкції та інші нормативні документи щодо перевезення пасажирів і їх багажу, затверджені Міністерством транспорту відповідно даного Кодексу та міжнародних договорів України.

При перевезенні пасажирів на регулярних лініях на протязі рейсу судна діє один вид договору - договір перевезення пасажира морським або річковим транспортом. Укладання договору на перевезення пасажира засвідчується квитком, а на перевезення багажу - вантажно-багажною квитанцією. У квитку для проїзду на регулярних лініях указується: прізвище та ім’я пасажира; порти відправлення і призначення; дата і час відправлення судна; найменування судна; номер каюти і місця; вартість проїзду; дата видачі квитка.

Перевізник зобов’язується перевезти пасажира у пункт призначення, а у разі здачі пасажиром багажу - доставити його в пункт призначення й видати пасажиру. Пасажир зобов’язується сплатити перевізнику встановлену плату за проїзд і перевезення багажу.

Для організованих груп туристів може бути виписаний один груповий квиток або один окремий квиток на кожну із груп пасажирів, що знаходитимуться у каютах певної категорії. Плата за проїзд пасажирів і провезення багажу визначається на основі тарифів.

При організації круїзів на орендованих тур операторами суднах діють вже два виду договорів - договір оренди (фрахтування), що регулює взаємовідносини між судновласником і фрахтувальником судна, та договір морського перевезення пасажира, який виступає у вигляді круїзної путівки. Останній регулює відношення між фрахтувальником як організатором круїзу та туристом, який здійснює даний круїз.

Договір фрахтування судна на рейс або на певний час (тайм-чартер) укладається між судновласником і фірмою-туроператором у випадку, якщо остання вирішила взяти на себе всю організацію круїзу разом з комерційним ризиком від ступеню реалізації турів і завантаженості судна За договором фрахтування судна на умовах тайм-чартеру судновласник зобов’язується за встановлену плату (фрахт) надати фрахтувальникові судно й послуги членів екіпажу. При оформленні такого договору вказуються: найменування сторін; мета фрахтування; назва судна; його технічні й експлуатаційні дані (вантажопідйомність, пасажировмісність, швидкість і т. ін.); район плавання; час і місце передачі й повернення судна; вартість фрахту; термін дії тайм-чартеру.

Судновласник зобов’язується підтримувати судно у справному стані протягом усього періоду тайм-чартеру. Капітан та інші члени екіпажу повинні виконувати всі розпорядження судновласника Фрахтувальник зобов’язується вчасно внести плату за користування судном. Як правило, плата вноситься авансом за певний термін (півмісяця, місяць) оренди судна У випадку недотримання строків оплати судновласник має право розірвати договір і відкликати судно. Фрахтувальник віддає розпорядження, що стосуються комерційної експлуатації судна Він не має права використовувати судно для цілей, не передбачених договором.

Основні комерційно-правові умови договору фрахтування судна можуть бути зведені у такі групи.

1. Судно. Судновласник надає фрахтувальнику пасажирське судно із зазначенням його пасажиромісткості і розбивкою за окремими класами. До договору додається план розміщення пасажирських кают.

2. Період знаходження судна у фрахтувальника та регламентування його роботи. Фрахтувальник орендує судно на визначений термін, який обчислюється в добах. Час початку і завершення цього терміну, а також кількість рейсів точно позначаються. Характерною рисою даного договору є наявність узгодженого розкладу руху судна у одиничних або послідовних рейсах. Цей розклад додається до договору і є його складовою.

3. Розподілення витрат між судновласником і фрахтувальником Судновласник несе всі експлуатаційні витрати по використанню судна на протязі круїзу, якщо він проводиться за узгодженим розкладом.

На фрахтувальника відносяться такі статті витрат:

• збори за посадку і висадку пасажирів в портах заходу судна;

• оплата плавальних засобів порту заходу, які доставляють пасажирів з рейду на берег і назад у випадку рейдової стоянки судна;

• витрати на рекламу круїзу.

У договорі ретельно обговорюються види послуг, які мають бути надані пасажирам на борту судна Зокрема, це стосується питань зміни постільної білизни, користування басейнами, шезлонгами, відеосалонами. Все це враховується у ставці фрахту і пасажирам надається безоплатно. За додаткову плату вони можуть користуватися послугами перукарні, пральні, барів. Організація дозвілля і розваг туристів на борту судна проводиться фрахтувальником за узгодженням з капітаном судна.

4. Ставка фрахту і порядок оплати. Ставка фрахту встановлюється за все судно в добах або за весь період знаходження судна у фрахтувальника Перший варіант зустрічається частіше. При цьому враховується вся зафіксована в договорі пасажиромісткість незалежно від її фактичного використання. Обов’язково указується валюта платежу, терміни платежу, штрафні санкції за їх невиконання, найменування банків-операторів.

5. Харчування пасажирів. Вартість харчування фрахтувальники сплачують додатково, виходячи з фактичної кількості туристів на судні. В договорі встановлюється вартість добового раціону одного туриста. При оренді судна під зарубіжні круїзи оговорюється сума витрат для закупівлі свіжих продуктів в іноземних портах.

6. Правові положення. Окрему групу складаються питання, пов’язані з розриванням договору, які можуть виникнути у випадку непередбачених обставин, що не залежать ні від судновласника, ні від фрахтувальника (війна, блокада, затримка судна по розпорядженню влади у портах, пошкодження судна). У такому разі фрахт стягується тільки за число фактичних днів знаходження судна у фрахтувальника.

Кодекс торговельного мореплавання передбачає також укладання договору щодо фрахтування судна без екіпажу - бербоут-чартера. Він передбачає, що судновласник зобов’язується за обумовлену плату (фрахт) надати фрахтувальникові у користування й володіння за певний строк не укомплектоване екіпажем судно. Фрахтувальник самостійно комплектує екіпаж судна. У сі члени екіпажу повинні виконувати розпорядження фрахтувальника. У туризмі бербоут-чартер часто використовується при реалізації подорожей на невеликих вітрильних суднах-яхтах.