Управління конфліктами та стресами

Конфлікт - це відсутність згоди між двома чи більше сторонами, які мо­жуть бути конкретними особами чи групами. Кожна сторона робить все, щоб була прийнята її точка зору чи ціль, і заважає іншій стороні робити те ж саме.

Наприклад:готується кошто­рис компанії на наступний рік. При цьому обидва президенти філіалів компанії намагаються запевнити раду директорів, що саме вони заслуговують більшої частки ресурсів.

Таким чином, конфлікт може бути функціональним і сприяти підвищен­ню ефективності організації і може бути дисфункціональним, що призводить до зниження особистої задоволеності, групового співробітництва і ефективнос­ті організації.

Існує чотири основних типи конфліктів:

1) внутрішньо-особистісний конфлікт;

2) міжособистісний конфлікт;

3) конфлікт між особистістю і гру­пою;

4) міжгруповий конфлікт.

Внутрішньо-особистісний конфлікт. Він може приймати різні форми. Однією із розповсюджених форм є рольовий конфлікт, коли до окремої люди­ни висуваються суперечливі вимоги щодо того, яким має бути результат її ро­боти. Наприклад, безпосередній начальник дав вказівку керівнику виробничого підрозділу нарощувати випуск продукції, а керівник по якості наполягає на підвищенні якості продукції шляхом сповільненого виробничого процесу. Та­ким чином, від виконавця вимагають взаємовиключаючих результатів (порушуючи принцип єдиноначальності).

Внутрішньо-особистісниі| конфлікт може також виникнути в результаті того, що виробничі вимоги не співпадають з особистими потребами чи ціннос­тями. Наприклад,працівник планував у вихідні дні відпочити з сім'єю, але:в п'ятницю керівник відділу поставив його перед фактом необхідності вийти на роботу у вихідні дні.

Внутрішньо-особистісний конфлікт може також бути відповіддю на ро­боче перевантаження чи недовантаження. Дослідження показують, що такий конфлікт пов'язаний з низьким ступенем задоволеності роботою, невпевненіс­тю у собі та в організації, а також зі стресовими ситуаціями.

Отже, внутрішньоособистісний конфлікт – це конфлікт всередині психологічного світу особистості, який представляє собою зіткнення її протилежно спрямованих мотивів (потреб, інтересів, цінностей, цілей, ідеалів).
Внутрішньоособистісним конфліктам властиві деякі особливості, які варто враховувати при його виявленні. До таких особливостей належать:
– невідповідність структурі конфлікту (немає суб’єктів конфлікту в лиці окремих особистостей чи груп);
– специфічність форм протікання і прояву (протікає у формі тяжких переживань, супроводжується страхом, депресією, стресом, спричиняє невроз);
– латентність (його не завжди легко визначити, часто людина навіть сама не знає, що перебуває в стані конфлікту).

Виділяють наступні характеристики внутрішньоособистісного конфлікту:

Міжособистісний конфлікт.

Міжособистісні конфлікти - це ситуації суперечностей, розбіжностей, зіткнень між людьми.

Цей тип конфлікту, можливо, найбільш роз­повсюджений. В організації він може проявлятися по-різному. Наприклад, два художники працюють над однією і тою самою рекламою, але мають різні точки зору щодо способу її подачі. Аналогічним може бути конфлікт між двома кан­дидатами на підвищення за наявності однієї вакансії.

Міжособистісний конфлікт може також проявлятися при прямому зітк­ненні особистостей. Люди з різними характерами, поглядами і цінностями іно­ді просто не в змозі домовитись між собою. Як правило, погляди і цілі таких людей принципово відмінні.

Конфлікт між особистістю і групою.

Між окремою особистістю і групою може виникнути конфлікт, якщо ця особистість стоїть позиції, що відрізняється від позиції групи. Наприклад,якщо очікування окремої особи протирічать очікуванням групи. Так, можливо, робітник прагне заробити побільше, перевико­нуючи норму, а група розглядає таку "надмірну" старанність як негативну по­ведінку.

Міжгруповий конфлікт.

Організації і складаються з безлічі груп, як формальних, так і неформальних. Навіть в найкращих організаціях між такими групами можуть виникати конфлікти.

Всі конфлікти мають декілька потенційних причин. Основними причи­нами конфлікту є:

1) обмеженість ресурсів, які треба ділити;

2) взаємозалеж­ність завдань;

3) розбіжності в цілях;

4) розбіжності в уявленнях і цінностях;

5)розбіжності в манері поведінки і життєвому досвіді;

6)незадовільні кому­нікації.

Наступна стадія конфлікту як процесу - це управління ним. Залежно від того, наскільки ефективним буде управління конфліктом, його наслідки стануть функціональними або дисфункціональними, що у свою чергу, вплине на можливість наступних конфліктів: усуне причини конфліктів, що створюють їх.