Основні напрями діяльності центрального банку. Тема 10. Центральний банк і його

ТЕМА 10. ЦЕНТРАЛЬНИЙ БАНК І ЙОГО

РОЛЬ В ЕКОНОМІЦІ

Призначення, статус та основи організації

Центрального банку

Головне призначення ЦБ - це управління грошовим оборотом з метою забезпечення неінфляційного розвитку економіки.

Реалізація призначення ЦБ в економічній системі здійснюється через роль:

• емісійного банку;

• банку банків;

• органу державного управління, який відповідає за монетарну політику.

Правовий статус ЦБ - це державний орган управління з покладеними на нього особливими завданнями у сфері грошово-кредитних відносин і банківської діяльності.

Правовий статус ЦБ пов'язаний із вирішенням питань щодо його діяльності, а саме:

• визначення на законодавчому рівні завдань і напрямів діяльності ЦБ;

• формування статутного капіталу ЦБ;

• визначення взаємовідносин ЦБ з органами державної влади;

• порядок призначення і звільнення керівного складу ЦБ.

 

Правові акти

Закон про банки і банк. діяльність

Статус ЦБ

Закон про ЦБ

Валютне законодавство

 

 

Частка статутного капіталу належить державі, а частка перебуває у власності акціонерів (Австрія, Японія, Швейцарія)

Увесь статутний капітал є власністю приватних акціонерів (США, Італія)

Увесь статутний капітал належить державі (Франція, Німеччина)

Рис 10.1. Законодавчо-нормативні акти, що закріплюють
правовий статус ЦБ

	Статутний капітал ЦБ

 

Рис. 10.2 Порядок формування статутного капіталу ЦБ

Організаційна структура ЦБ визначається формою державного устрою країни (федерація або унітарна держава), національними традиціями і особливостями банківського законодавства.

 

 

Основні напрями діяльності центрального банку

 

Рис. 10.4. Основні напрями діяльності ЦБ

 

1. Емісійний центр готівкового обороту - в історичному плані, саме потреба в централізації банкнотної емісії спричинила надання одному з банків статусу центрального банку. У сучасних умовах в усіх країнах банкнотна емісія має фідуціарний характер, а в якості забезпечення використовуються державні цінні папери.

Банкнотна емісія, що не забезпечується золотим запасом банку, називається фідуціарною.

 

 

користується монопольним правом емісії банкнот і розмінної монети;   організовує виготовлення грошей;   регулює кількість грошей в обороті;   вилучаєз обігу фальшиві та зношені гроші та здійснює їх утилізацію.

 

2. Банк банків – ЦБ забезпечує касове, розрахункове та кредитне обслуговування комерційних банків.

 

3. Орган банківського регулювання та нагляду у більшості країн з ринковою економікою законодавчі й нормативні акти, що регламентують діяльність ЦБ, покладають на нього відповідальність щодо регулювання банківської діяльності.

Під банківським наглядом розуміють моніторинг процесів, що відбува­ються в банківській системі на різних стадіях функціонування банків - з момен­ту їх створення, до моменту ліквідації.

 

 

 

ЦБ як орган банківського нагляду

 

 

 

визначення вимог та умов, що є обов'язковими для отримання ліцензії і здійснення нагляду за дотриманням цих вимог та умов;   забезпечення регулювання банківської діяльності з метою мінімізації банківських ризиків;   отримання від банків звітність для контролю та нагляду за їх діяльністю;   здійснення інспекційних перевірок у банках;   застосування заходів примусового впливу щодо проблемних банків;   призупинення діяльності неплатоспроможних банків, проведення їх реорганізації або ліквідації.

 

4. Банкір і фінансовий агент уряду - ЦБ є головним банком щодо прове­дення фінансових операцій та радником уряду з питань монетарної та фіскаль­ної політики.

 

 

здійснює касове виконання державного бюджету;   веде рахунки уряду (казначейства);   здійснює емісію державних боргових зобов'язань та їх розміщення на вторинному ринку;   вживає заходи щодо підтримання курсу державних цінних паперів;   обслуговує державний борг, використовуючи наступні методи: • податкове фінансування; • боргове фінансування; • фінансування шляхом емісії грошей.

 

5. Провідник монетарної політики - ЦБ визначає та реалізує грошово-кредитну політику держави.

 

 

 

Цілі монетарної політики: – стратегічні; – проміжні; – тактичні

Інструменти монетарної політики: – політика відкритого ринку; – облікова (дисконтна) політика; – політика обов'язкових резервів; – селективні інструменти.