Вінницький національний медичний університет
Ім. М.І.Пирогова
Кафедра медичної психології та психіатрії
МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО практичного заняття
Для студентів 2 курсу медичного факультету спеціальність: 7.110110 - «медична психологія»
З дисципліни Вікова та педагогічна психологія
Модуль 1 «Вікова психологія»
Тема 10: Психологічні аспекти готовності дитини до шкільного навчання
Автор-укладач: доц. Н.Д.Корольова
Вінниця – 2010
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
Тема 10: Психологічні аспекти готовності дитини до шкільного навчання
2. Кількість академічних годин – 2.
3. Вид проведення заняття – практичне заняття.
4. Місце проведення заняття – клас кафедри.
5. Мета заняття:засвоїти визначення поняття готовність дитини до шкільного навчання у віковій психології, розкрити специфіку психолого-педагогічного підходу до аналізу основних показників готовності до навчання особистості.
6. Навчально-методичне та матеріально-технічне забезпечення:
|
|
6.1.Література:
6.1.1.Основна література:
· Вікова та педагогічна психологія: Навчальний посібник / О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001.
· Возрастная и педагогическая психология / Под ред. М.В.Гамезо и др. – М., 1984.
· Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія: Навч. Посібник. – К.: Академвидав, 2005, - 300с.
· Поліщук В.М. Вікова та педагогічна психологія: Навч.-метод. Посібник. – Суми:ВТД «Універсальна книга», 2007. – 330 с.
6.1.2. Додаткова література:
· Крайг Г. Психология развития. – СПб., 2000.
· Кулагина И.Ю., Колюцкий В.И. Возрастная психология. Полный жизненный цикл развития человека. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. - М,: ТЦ Сфера, 2004.
7. Основні питання, що підлягають вивченню на даному занятті:
· Головні завдання у вивченні готовності дитини до шкільного навчання.
· Характеристика основних показників готовності.
· Морфогенетична та психологічна готовність: порівняльна характеристика.
· Процедура та методики вивчення готовності дитини до шкільного навчання.
Готовність дошкільника до навчання в школі.
Успішний розвиток особистості, ефективність навчання дитини багато в чому залежать від того, наскільки правильно враховано рівень підготовки її до школи. Загалом, готовність дитини до навчання у школі передбачає інтелектуальну, особистісну та соціально-психологічну, вольову складові.
Психологічна готовність включає здатність дитини до прийняття нової «соціальної позиції» - положення школяра, здатність управляти своєю поведінкою, своєю розумовою діяльністю, певний світогляд, готовність до оволодіння, провідною в молодшому шкільному віці діяльністю – учбовою.
|
|
Інтелектуальна готовність дошкільника до навчання у школі.
Тривалий час рівень інтелектуального розвитку дитини визначали за кількістю виявлених у неї знань, обсягом її «розумового інструментарію», про який свідчить передусім словниковий запас. Однак таких показників недостатньо. На думку А. Усової, дошкільник мусить мати високий рівень научуваності — вміння виокремити навчальне завдання та перетворити його на самостійну мету пізнавальної діяльності. Це передбачає володіння допитливістю й спостережливістю, здатністю дивуватися та шукати причини виявленої новизни.
Проте не всі дошкільники інтелектуально готові до навчання в школі, причиною чого є обмеженість їхніх інтелектуальних вражень та інтересів. Однак вони швидко виконують найпростіші навчальні завдання, якщо їх перевести в практичну площину або гру. Загалом, такі діти потребують особливої уваги педагогів.
Особистісна та соціально-психологічна готовність дошкільника до навчання у школі.
Підготовка дитини до школи передбачає формування у неї готовності до прийняття нової соціальної ролі — школяра, що виражається у серйозному ставленні до школи, до навчальної діяльності та вчителя.
Як правило, старші дошкільнята відчувають великий потяг до школи. Часто їх приваблює зовнішній аспект шкільного життя. Але це не найголовніший мотив. Більшість із них прагне учитися. До учіння вони ставляться як до дуже серйозного завдання («навчуся писати», «навчуся читати»). Якщо дошкільник не готовий прийняти соціальну позицію школяра, то навіть за наявності необхідних умінь і навичок, високого рівня інтелектуального розвитку йому буде важко адаптуватися до шкільного життя. Є діти, які взагалі не хочуть іти до школи. Причиною такого ставлення, як правило, є помилкове виховання дошкільників.
Виникнення позитивного ставлення дитини до школи часто пов'язане зі способом подання дорослими інформації про неї. Важливо, щоб відомості, які діти отримують зі слів дорослих про школу, були не тільки зрозумілими, а й доступними для усвідомлення ними. Особистісна та соціально-психологічна готовність до школи передбачає сформованість у дітей навиків спілкування і взаємодії з ровесниками й дорослими.
Вольова готовність дошкільника до навчання у школі.
Під кінець дошкільного віку в дошкільника вже сформовані основні елементи вольової дії — внутрішнього зусилля, необхідного для виконання певної діяльності. Він здатен поставити мету, прийняти рішення, окреслити план дій, виконати його, виявити зусилля для подолання перешкод, оцінити результат своєї дії. За твердженням психологів, які досліджували волю у дітей, у дошкільному віці вони успішніше досягають мети за наявності ігрової мотивації, коли їх поведінку оцінюють однолітки (командна гра).
Про вольову готовність дошкільників свідчить високий рівень довільності їхніх рухів і поведінки. Довільність рухів виявляється у письмі, правильному використанні навчального приладдя, підтриманні порядку на письмовому столі, парті, у портфелі. Довільність поведінки — у навмисному заучуванні віршів, можливості побороти певне бажання, відмовитися від гри заради іншої справи, наприклад допомоги матері. Здатність підкорити мотиви своєї поведінки поставленій меті має важливе значення для майбутнього школяра. Вольова готовність передбачає і здатність стримувати свої імпульсивні дії, зосереджуватися на виконуваному завданні, слуханні мови старшого тощо.
Таким чином, зі складного комплексу якостей, з яких складається готовність дитини до школи, виділяються:
|
|
1) фізична готовність;
2) психологічна готовність:
а) суб'єктивна (бажання йти до школи, готовність прийняти нову позицію школяра, прагнення до неї);
б) об'єктивна:
— інтелектуальна (диференціація сприймання, розвинений пізнавальний інтерес, володіння розумовими операціями, вміння виділити навчальне завдання, наявність певного словникового запасу, раціональний підхід до дійсності);
— моральна (знання норм поведінки, позитивне ставлення до них, їх втілення у спілкуванні, наявність якостей, необхідних для спілкування);
— соціальна (потреба спілкуватися з дітьми, уміння підпорядковуватися інтересам дитячої групи);
— вольова (уміння підпорядковуватися меті, досягати вирішення завдання, спостерігати, слухати, запам'ятовувати, розвинута дисциплінованість, сформована елементарна вольова дія).
Отже, від народження до вступу у школу дитина долає ряд важливих етапів: новонародженість, немовля, раннє дитинство, дошкільний вік. Кожному з них властиві специфічні ситуації розвитку, певні провідна діяльність, новоутворення і досягнення у психічному та особистісному розвитку, особливі кризи і поєднання процесів дозрівання й розвитку.
Основним досягненням у житті дитини є її готовність до навчання у школі. У цей період закладаються основи її психічного здоров'я, характеру, здібностей, особливості самосвідомості тощо. Досягнення у психічному та особистісному розвитку є передумовою для гармонійного розвитку дитини на наступних етапах. За несприятливих умов виникають передумови для формування слабкості Я, неспроможності, майбутніх акцентуацій особистості, для невротичної поведінки у шкільному та дорослому віці. Усе це вимагає значних і послідовних зусиль рідних, вихователів дитячих установ, практичних психологів щодо забезпечення сприятливих умов для розвитку дитини.