Історія антисемітизму в Україні у XX-XXI ст

У роки Української революції 1917-1921 рр. і Громадянської війни в Росії антисемітизм проявився в масових погромах, учинених формуваннями передусім Добровольчої та Червоної армій, окремими частинами Армії УНР і повстанськими селянськими загонами. Слід відзначити при цьому, що антисемітизм значною мірою провокувався самими євреями внаслідок їхньої широкої участі в комуністичному (більшовицькому) русі, в боротьбі проти УНР на боці російської Червоної армії і особливо в каральних органах інтервентів, зокрема ЧК і продзагонах.

Кінець 20-х років характеризувався зростанням антисемітизму, що було пов'язано з участю євреїв в комуністичному (більшовицькому) русі та НЕПом. У 1927-1931 роках в СРСР було проведено роз'яснювальну кампанію проти антисемітизму.

Під час Другої світової війни територія України стала ареною здійснення гітлерівським режимом геноциду проти євреїв.

У 1948-1953 роках антисемітизм стає елементом сталінської політики (цькування «безрідних космополітів», «справа лікарів»).

У 60-ті роки державний антисемітизм набув прихованих форм (антисіоністська пропаганда, «економічні процеси» з явним етнічним наголосом, кадрова політика).

Після розпаду СРСР у незалежній Україні трапляються окремі прояви антисемітизму, які засуджуються деякими політичними силами держави.

У 2014 році антисемітські настрої демонстрували лідери самопроголошеної Донецької народної республіки.

Огляд результатів моніторингу злочинів, скоєних на ґрунті антисемітизму у 2004-2015 рр. (Група моніторингу прав національних меншин, Конгрес національних громад України)

У 2015 р. був зафіксований один випадок насильства, імовірно, на ґрунті антисемітизму. За попередній період з початку систематичного моніторингу в результаті насильницьких інцидентів на ґрунті антисемітизму постраждали:
у 2004 р. – 8 чол., 2005 р. – 13 чол., 2006 р. – 8 чол., 2007 р. – 8 чол., 2008 р. – 5 чол., 2009 р. – 1 чол., 2010 р. – 1 людина, у 2011 році не було зафіксовано насильства на ґрунті антисемітизму, 2012 р. – 4 людини (в результаті 3-х інцидентів), 2013 р. – 4 людини, 2014 р. – 4 людини.

У 2015 р. було зафіксовано 22 випадки антисемітського вандалізму.
За попередній період з початку систематичного моніторингу було зафіксовано:
2004 р. – 15 випадків антисемітського вандалізму, 2005 р.
– 13 випадків, 2006 р. – 21, 2007 р. – 20, 2008 р. – 13, 2009 р. – 19, 2010 р. – 16 випадків, у 2011 р., 2012 р. та 2013 р. – по 9 випадків, у 2014 р. – 23 випадки.

Гомофобія (від грец. ὁμός – той же, однаковий і φόβος – страх) – збірне визначення для різних форм негативної реакції на гомосексуальність.

Уперше термін «гомофобія» вжив у 1972 році американський психіатр Джордж Вайнберг (George Weinberg) у власній праці «Суспільство та здоровий гомосексуал». Він визначив гомофобію як жах буття у безпосередній близькості до гомосексуалістів.

Резолюція Європарламенту «Гомофобія в Європі» (18 січня 2006 р.) визначає гомофобію як «ірраціональний страх і огиду до гомосексуальності та до лесбіянок, геїв, бісексуалів і трансґендерних людей (ЛГБТ), що засновуються на упередженні, подібному до расизму, ксенофобії, антисемітизму та сексизму».

Українська ЛГБТ-спільнота, яка останніми роками стає все помітнішою, наразі стикнулася з новими викликами, головними з яких є різке зростання гомофобного насильства. Чималий вплив на зростання помітності та суспільного інтересу до ЛГБТ-питань мали проведення Маршу рівності у Києві та його заборона в Одесі, ухвалення антидискримінаційної поправки до Кодексу законів про працю, а також висвітлення у ЗМІ питань щодо захисту прав ЛГБТ, поширення одностатевих шлюбів і т. ін. у країнах Заходу.

У 2015 р. в Україні центром «Наш світ» був задокументований 71 випадок дій (інцидентів і злочинів) на ґрунті гомофобії та трансфобії, дискримінації та інших порушень прав ЛГБТ. Найбільша кількість випадків трапилася у Києві (17), Одесі (12), Запоріжжі та області (11), Дніпропетровську та області (8), Житомирі та області (6) і у Харкові та області (5). Окрім цього, по 2 випадки було зафіксовано в Івано-Франківську, Чернівцях та Вінниці і по 1 випадку у Львові, Херсоні, Черкасах, Чернігівській, Полтавській областях та в окупованому Луганську.

Організація Об'єднаних Націй виключає расову, політичну, релігійну й інші види дискримінації в між­народних відносинах (ст. 55, 62 і 73). У 1948 р. Загальна декла­рація прав людини заборонила всі форми расової й іншої дискри­мінації.

Дискримінація щодо осіб і соціальних груп за ознакою раси, релігії, ґендеру, етнічної належності, походження, національно­сті або сексуальної орієнтації заборонена в багатьох міжнарод­них документах із прав людини та в Лісабонській угоді, яка за­мінює Конституцію ЄС.

Однією з важливих цінностей сучасного світу, на якій по­винні базуватися відносини між людьми, є толерантність. Вже 20 років 16 листопада світ святкує Міжнародний день толерантності, проголошений Декларацією принципів толерантності, затвердженою у 1995 році на 28-ій Генеральній конференції ЮНЕСКО.