Класифікація холециститів

1. За етіологією і патогенезом

· бактеріальний;

· вірусний;

· паразитарний;

· немікробний (“асептичний”, іммуногенний);

· алергічний;

· “ферментативний”;

· невиясненої етіології.

2. По клінічних формах

· хронічний безкам’яний холецистит

- з перевагою запального процесу;

- з перевагою діскінетічних явищ.

· хронічний калькульозний холецистит.

3. По типу діскінезії

· порушення скорочувальної функції жовчного міхура;

- гіперкінез;

- гіперкінез без змін тонусу (нормотонія), зі зниженням тонусу (гіпотонія).

· порушення тонусу сфінктерів ЖВШ

- гіпертонус сфінктера Одді;

- гіпертонус сфінктера Люткенса;

- гіпертонус обох сфінктерів.

4. По характеру перебігу

· рідко рецидивуючий;

· часто рецидивуючий;

· постійного (монотонного перебігу);

· замаскований (атиповий перебіг).

5. По фазах захворювання

· фаза загострення;

· фаза затухаючого загострення;

· фаза ремісії.

6. Основні клінічні синдроми

· больовий;

· диспептичний;

· вегетативної дистонії;

· правосторонній реактивний(ірітативний);

· предменструального напруження;

· солярний;

· кардіалгічний(холецисто-кардіальний);

· невротично-неврозоподібний;

· алергічний.

7. Ступені тяжкості

· легкий;

· середньої тяжкості;

· тяжкий.

8. Ускладнення

· реактивний панкреатит;

· реактивний гепатит;

· перихолецистит;

· хронічний дуоденіт і перидуоденіт.

 

Гострий холецистит

Розрізняють катаральний, гнійний, гангренозний холецистит.

Клініка. Починається бурхливо, виникають різкі болі в ділянці правого підребір'я з ірадіацією в праву половину живота, праву половину грудної клітки, шию, а інколи і в ділянку серця; нерідко супроводжується нудотою, блювотою з невеликою кількістю жовчі.

Відмічається підвищення температури. Інколи - невелика жовтяничність. Язик сухий, обкладений білими нашаруваннями. Живіт здутий, передня черевна стінка обмежено рухлива або не бере участі з акту дихання.

При поверхневій пальпації відмічається спочатку місцеве, а потім і розповсюджене напруження черевної стінки, різка болючість в ділянці правого підреберря.

Симптом Захар'їна - різка біль при постукуванні або натисненні в ділянці проекції жовчного міхура; симптом Василенко — різка біль при постукуванні в ділянці жовчного міхура на висоті вдоху; симптом Образцова-Мерфі - різка біль при введені рук в ділянку правого підреберря на висоті вдоху; симптом Ортнера - біль при постукуванні ребром кисті по правій реберній дузі.

При помірному напруженні черевних м'язів в деяких випадках (особливо при гнійному холециститі) вдається промацати збільшений і різко болючий жовчний міхур. Часто буває позитивний симтом Мюсі - Георгієвського (болючість в точці діафрагмального нерва - між ніжками грудино-ключично-соскового м'язу), можуть спостерігатися зони шкірної гіперестезії (Захаріна-Геда) під нижнім кутом правої лопатки в ділянці IX - XI міжребер'я.

В крові відмічається лейкоцитоз зі зсувом вліво та збільшення ШОЕ.

Хронічний холецистит

Хронічний холецистит може виникнути після гострого холециститу, але частіше розвивається самостійно, поступово.

Клініка

Хворі скаржаться на тупі ниючі болі в ділянці правого підребір'я, які виникають, як правило, через 1-3 години після приймання надмірної кількості їжі, особливо жирних та смажених страв. Іррадіація болей вверх в ділянку правого плеча, шиї, лопатки. Інколи болі носять характер жовчної коліки.

Диспептичні явища: відчуття гіркоти у роті, відрижка повітрям, нудота, здуття живота, порушення випорожнень (чергування закрепів та проносів). Інколи замість болей спостерігаються тяжкість в підложечній ділянці та у правому підребер'і. Температура у хворих часто субфебрильна. Спостерігається дратливість, безсоння.

Огляд живота. Здуття живота рівномірне або переважно в верхній частині.

Пальпація. Відмічається чутливість або болючість в ділянці проекції жовчного міхура. Позитивні симптоми Мюсі-Георієвського (френікус-симптом), Ортнера, Образцова-Мерфі, Василенка.

Лабораторні методи дослідження.

Аналіз крові. В період загострення - помірний лейкоцитоз, незначне збільшення ШОЕ.

Аналіз дуодунального вмісту. В порції "В" ознаки запалення (слиз, лейкоцити, злущений епітелій). Інколи не вдається отримати міхурову порцію жовчі - порцію "В".

Інструментальні методи дослідження. Холецистографія — реєструє зміну форми і нечітке зображення жовчного міхура. Інколи після прийому подразника жовчний міхур скорочується недостатньо. Нерідко виявляють каміння в жовчному міхурі.

Холангіт

Холангіт (ангіохоліт) — запальний процес жовчних шляхів (внутрішньо- і позапечінкових). Холангіт часто поєднується з холециститом (холецистохолангіт). Часто холангіт спостерігають при жовчокам'яній хворобі. Частіше хворіють жінки віком 20-50 років.

Етіологія. Причиною холангіту в більшості випадків є інфекція, яка потрапляє в жовчні шляхи висхідним шляхом з кишківника, рідше - гематогенним або лімфогенним шляхами. Найчастішими збудниками холангіту є кишкова і паракишкова паличка, найпростіші: лямблії (лямбліозний ангіохолецистит) і гельмінти (аскариди). Мають значення різні захворювання органів черевної порожнини (виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, панкреатит, коліт, апендицит тощо).

Клініка.

Розрізняють гострий і хронічний холангіт.

Гострий холангіт починається раптовою остудою з швидким підвищенням температури тіла до фібрильних цифр, нудотою, що нерідко закінчується блювотою, відчуттям розпирання, тяжкості, потім виникають болі в правій підхрящевій ділянці. Стан хворого швидко погіршується, наростає загальна слабкість, температура змінюється за інтермітуючий типом; остуда інколи супроводжується рясним потовиділенням. Субіктеричність, рідше жовтяниця, з'являються пізніше або часто зовсім відсутня.

При поверхневій пальпації живота - місцева резистентність черевної стінки в правій підхрящевій ділянці, рідше (в тяжких випадках) можливий м'язевий захист. При глибокій пальпації -збільшення печінки, нижній край її болючий.

При дослідженні крові, як правило, помірний лейкоцитоз з невеликим зсувом формули вліво. Спостерігається прогресуюче підвищення ШОЕ; часто -уробілінурія.

Хронічний холангіт

Розрізняють три головні форми хронічного холангіту: латентну, рецидивуючу і тривалого перебігу з септичним компонентом.

Клініка хронічного холангіта багато в чому нагадує клініку хронічного холециститу. Відмічається звичайно тупа,часто розпираючого характеру біль в правій підхрящевій ділянці, нерідко пов'язана з порушеннями режиму харчування, тривалою роботою у нахиленому положенні тіла, різкими рухами. Біль нерідко поширюється в праву половину спини,лопатку, дещо рідше - в ділянку серця.

Клініка

Скарги на постійні або нападоподібні болі характеру з локалізацією у верхніх відділах живота та з ірадіацією в ліву лопатку, в ліву частину шиї чи вниз — у ліву клубову ділянку. Іноді болі можуть носити оперізуючий характер, розповсюджуючись з надчеревної ділянки вздовж лівого краю ребер до хребта. Болі не залежать від прийому їжі.

Хворі скаржаться на поганий апетит, відразу до жирної їжі, відрижку, нудоту, блювання, здуття живота, проноси (іноді закріпи), схуднення. Температура тіла найчастіше субфебрильна, іноді спостерігається жовтяничне забарвлення шкіряного покриву та склер, що зумовлено стисненням загального жовчного протоку збільшеною головкою підшлункової залози.

При глибокій пальпації живота відмічається болісність у ділянці проекції підшлукової залози, а у виснажених хворих з тонкою черевною стінкою іноді вдається промацати залозу у вигляді щільного тяжу, що передає пульсацію черевної аорти. Виявляються також зони підвищеної шкіряної чутливості (Захар'їна - Геда) у ділянці VIII-X сегментів зліва.

При досліджені крові у тяжких випадках захворювання відмічається нейтрофільний лейкоцитоз й прискорення ШОЄ.

Концентрація ферментів підшлункової залози у крові й сечі в період загострення захворювання збільшується, а при атрофічному процесі в залозі залишається нормальним і навіть зниженим. Концентрація ферментів у панкреатичному соці при важкому враженні залози знижена.

Іноді відмічається нестійка гіперглікемія, глюкозурія та порушення графіки цукрової кривої у пробах з навантаженням глюкозою.

Характерною ознакою хронічного панкреатиту є виділення рясного кашеподібного сіруватого й смердючого "жирного" калу (стеаторея), що пов'язано з недостатністю зовнішньосекреторної функції підшлункової залози, яка розвивається при запущеному патологічному процесі.

При рентгенологічному дослідженні дванадцятипалої кишки в умовах штучної гіпотонії (дуоденографія) відмічається розширення й деформація її петлі, що зумовлено збільшенням головки підшлункової залози.