Аналіз руху грошових коштів

Аналіз грошових коштів підприємства повинен здійснюватися з врахуванням вимог системного підходу і комплексного вивчення економічних явищ і процесів підприємства, що реалізуються у структурі методики фінансового аналізу. Аналіз грошових потоків підприємства передбачає визначення таких основних структурних елементів [88]:

o цілей і завдань аналізу;

o сукупності синтетичних і аналітичних показників та їх взаємозв’язків;

o факторів, що впливають на зміну показників;

o конкретних методів аналізу;

o джерел інформації.

Головною метою аналізу руху грошових коштів є оцінка здатності підприємства заробляти грошові кошти в розмірі і в строки, необхідні для здійснення запланованих витрат.

Сформульована основна мета фінансового аналізу в процесі управління грошовими коштами може бути досягнута завдяки вирішенню наступних задач:

1) Визначення обсягів і джерел грошових коштів, що надходять на підприємство.

В процесі здійснення даного напрямку аналізу доцільно зупинитися на розгляді наступних питань:

ü чи не відбулося надходження грошових коштів за рахунок збільшення короткострокових зобов’язань, які потребують погашення в майбутньому;

ü чи не збільшився акціонерний капітал за рахунок додаткової емісії акцій;

ü чи не було розпродажу майна (основних засобів, виробничих запасів);

ü чи скорочуються запаси матеріальних цінностей, незавершеного виробництва, готової продукції на складі.

2) Дослідження основних напрямків використання грошових коштів

в цьому зв’язку необхідно проаналізувати питання:

ü чи немає зниження показників оборотності активів;

ü чи немає уповільнення оборотності поточних активів;

ü чи не зростають абсолютні значення запасів і дебіторської заборгованості;

ü чи не було різкого збільшення обсягів виробництва товарів, що потребує додаткових грошових потоків;

ü чи не було надмірних виплат акціонерам понад рекомендованих норм розподілу чистого прибутку;

ü чи своєчасно здійснюються платежі до бюджету та позабюджетні фонди;

ü чи не було тривало заборгованості персоналу по заробітній платі.

3) Оцінка причин дефіциту грошових коштів.

Такими причинами можуть бути:

ü низька рентабельність продажу, активів і власного капіталу;

ü відволікання грошових коштів в зайві виробничі запаси та незавершене виробництво; вплив інфляції на запаси;

ü випереджаючі темпи зростання дебіторської заборгованості відносно темпів росту обсягів реалізації;

ü великі капітальні витрати, що не забезпечені відповідними джерелами фінансування;

ü високі виплати податків та зборів, а також суми дивідендів акціонерам;

ü надмірна частка залученого капіталу в пасиві балансу і пов’язаний з цим високі виплати відсотків за користування кредитами і позиками;

ü зниження коефіцієнта оборотності оборотних активів, тобто залучення в оборот підприємства додаткових грошових коштів.

4) Аналіз достатності власних коштів для здійснення інвестиційної діяльності

Джерелами грошових коштів для інвестиційної діяльності підприємства можуть бути надходження і формі амортизаційних відрахувань та чистого прибутку; доходи безпосередньо від інвестиційної діяльності; надходження за рахунок джерел довгострокового фінансування (емісія акції та корпоративних облігацій, довгострокові кредити і позики).

Порівнюючи розмір фінансування запланованих підприємством певних напрямків інвестиційної діяльності з величиною чистого грошового потоку від операційної діяльності, визначають величину додаткових коштів, необхідних до залучення із зовнішніх джерел. Чим більша величина чистого грошового потоку, що формується в результаті операційної діяльності, тим менша потреба в додатковому залученні позикових коштів для здійснення інвестиційної діяльності. При інших рівних умовах дана ситуація розглядається як позитивна, оскільки дозволяє зменшити фінансові витрати, пов’язані з обслуговуванням боргу і забезпечити фінансову незалежність від зовнішніх інвесторів і кредиторів.

5) Оцінка причин невідповідності величини грошових коштів сумі отриманого прибутку.

При аналізі фінансового стану підприємства необхідно розрізняти, що прибуток за звітний період і грошові кошти, отримані підприємством протягом періоду, - не одне і теж. Прибуток виражає приріст авансованої вартості, що характеризує ефективність управління підприємством. Наявність прибутку не означає присутності у підприємства вільних грошових коштів, доступних для витрачання. Ситуація, коли підприємство є прибутковим, але не має коштів, щоб розрахуватися зі своїми робітниками, контрагентами цілком має місце в транзитивній економіці.

Аналіз руху грошових коштів якраз дозволяє пояснити розходження між величиною грошових коштів підприємства за звітний період та величиною отриманого за цей період прибутку.

Основні причини розбіжності між величиною грошових коштів і сумою отриманого прибутку:

1. Прибуток (збитки), або фінансовий результат, що відображається і звіті про фінансові результати, формується у відповідності з принципами бухгалтерського обліку, згідно з яким доходи і витрати визнаються в тому обліковому періоді, в якому вони були нараховані (без залежності від реального руху грошових коштів):

а) облік реалізованої продукції на момент її відвантаження (виставлення розрахункових документів покупцям) пов’язаний із розбіжністю величини відвантаження і надходження грошових коштів від покупців. Причина такої розбіжності – зміни залишків дебіторської заборгованості;

б) наявність витрат, що мають відношення до майбутніх періодів, призводить до того, що реальна сума платежів відрізняється від собівартості продукції, в яку, як відомо, включаються витрати тільки звітного періоду;

в) наявність відкладних платежів, тобто нарахованих, але не здійснених у звітному періоді витрат, збільшує собівартість продукції на вказані витрати, але відтік грошових коштів не відбувається;

г) поділ витрат на капітальні та поточні. Якщо поточні витрати безпосередньо відносяться на собівартість реалізованої продукції, то капітальні відшкодовуються протягом тривалого періоду часу через амортизаційні відрахування. Але саме капітальні витрати супроводжуються більш значним відтоком грошових коштів.

2. Джерелом збільшення грошових коштів не обов’язково є прибуток (наприклад, притік грошових коштів може бути забезпечений за рахунок їх залучення на позиковій основі). Так само, як відтік грошових коштів часто не пов’язаний зі зменшенням фінансового результату.

3. Придбання активів довгострокового характеру і пов’язаний з цим відтік грошових коштів не відображається на величині прибутку, а їх реалізація змінює сукупний фінансовий результат на суму результату від даної операції.

4. На величину фінансових результатів впливають витрати, які не супроводжуються відтоком грошових коштів (наприклад, амортизаційні відрахування).

5. На розходження фінансового результату і величини грошових коштів безпосередній вплив мають зміни у складі оборотного капіталу.

Діяльність підприємства, що накопичує запаси товарно-матеріальних цінностей, неминуче супроводжується відтоком грошових коштів; але до того моменту, коли запаси не будуть відпущені у виробництво, величина фінансового результату не зміниться. Таким чином, збільшення залишків по статтям оборотних активів веде до додаткового відтоку грошових коштів, скорочення – до їх притоку.

6. відтік грошових коштів пов’язаний із закупкою товарно-матеріальних цінностей, визначається характером розрахунків із кредиторами. Наявність кредиторської заборгованості дозволяє підприємству використовувати запаси, які ще не сплачені. Відповідно, чим більше період погашення кредиторської заборгованості, тим більша сума несплачених запасів знаходиться в обороті підприємства і тим вагоміша розбіжність між обсягом матеріальних цінностей, відпущених у виробництво (собівартість реалізованої продукції) і розміром платежів кредиторам [6].

Логіка аналізу руху грошових коштів полягає в тому, щоб визначити залишок грошових коштів на початок і кінець періоду за видами діяльності, а також їх надходження та напрямки використання.

При аналізі руху грошових коштів використовують методи вертикального і горизонтального. У відповідності з ними на основі даних бухгалтерського обліку про рух грошових коштів складається наступна аналітична таблиця (див табл.1).

З даних таблиці видно, що в цілому по підприємству за звітний період надійшло грошових коштів в розмірі 155190,8 тис. грн.; причому 94,8% або 14407,1 тис. грн. підприємство отримало від операційної діяльності; майже 3% або 443,7 тис. грн. – від інвестиційної діяльності та 2,3% або 340 тис. грн. – від фінансової діяльності.

Разом з цим, результати аналізу структури надходжень грошових коштів дозволяють визначити основні їх джерела. До них можна віднести:

- виручку від реалізації продукції (82,6 %);

- погашення дебіторської заборгованості (8,6 %);

- надходження від продажу основних засобів (2,9 %);

- залучення кредитів і позик (2,3 %);

- аванси, отримані від покупців (2,2 %).

Загальна величина витрат грошових коштів по підприємству складає 14959,0 тис. грн.; з них: 87,6 % або 13109,4 тис. грн. витрачено в результаті здійснення операційної діяльності; 12,1 % або 1804,1 тис. грн. – сума відтоку

Таблиця № 1.

Аналітична таблиця для аналізу грошових коштів

Показники	Сума, тис. грн.	В тому числі за видами діяльності	Відносні величини, %
операційна	інвестиційна	фінансова	Всього	Горизонтальний аналіз	Вертикальний аналіз
операційна	інвестиційна	фінансова	операційна	інвестиційна	фінансова
А
1. Залишок грошових коштів на початок періоду	248,3	248,3	х	х	х	х	х	х	х	х	х
2. Надійшло грошових коштів, всього	15190,8	14407,1	443,7	340,0		94,8	2,9	2,3
У тому числі: А) виручка від продажу товарів, робіт, послуг	12548,3	12548,3	х	х	82,6	х	х	х	87,1	х	х
Б) виручка від продажу основних засобів	443,7	х	443,7	х	2,9	х	х	х	х		х
В) аванси, отримані від покупців (замовників)	325,4	325,4	х	х	2,2	х	х	х	2,3	х	х
Г) бюджетні асигнування та інше цільове фінансування	х	х	х	х	х	х	х	х	х	х	х
Д) погашення дебіторської заборгованості	1311,9	1311,9	х	х	8,6	х	х	х	9,1	х	х
Е) отримання штрафів від підприємств, що порушили умови угоди	126,8	126,8	х	х	0,8	х	х	х	0,9	х	х
Ж) залучення кредитів і позик	340,0	х	х	340,0	2,3	х	х	х	х	х
З) інші надходження	94,7	94,7	х	х	0,6	х	х	х	0,6	х	х
3. Витрачено грошових коштів, всього	14959,0	13109,4	1804,1	14,5		87,6	12,1	0,3

Продовження таблиці № 1

А
У тому числі: А) на оплату рахунків постачальників	5234,3	5234,3	х	х	35,0	х	х	х	40,0	х	х
Б) на оплату праці	3841,4	3841,4	х	х	25,7	х	х	х	29,3	х	х
В) придбання майна довгострокового характеру	1804,1	х	1804,1	х	12,1	х	х	х	х		х
Г) відрахування до бюджету та внески в позабюджетні фонди	3972,5	3972,5	х	х	26,6	х	х	х	30,3	х	х
Д) на видачу авансів	х	х	х	х	х	х	х	х	х	х	х
Е) повернення кредитів і позик	45,5	х	х	45,5	0,3	х	х	х	х	х
Ж) сплата відсотків за кредити і позики	61,2	61,2	х	х	0,3	х	х	х	0,4	х	х
З) інші виплати, перерахування	х	х	х	х	х	х	х	х	х	х	х
4. Залишок грошових коштів на кінець періоду	480,1	х	х	х	х	х	х	х	х	х	х

 

 

коштів по інвестиційній діяльності; 0,3% або 45,5 тис. грн. складають витрати, пов’язані з фінансовою діяльністю.

Основними напрямками використання грошових коштів стали:

- розрахунки з постачальниками (35%);

- відрахування до бюджету і внески в позабюджетні фонди (26,6%);

- виплати на оплату праці (25,7%);

- придбання майна довгострокового характеру (12,1%).

Крім того, дані таблиці вказують, що внаслідок перевищення загального позитивного грошового потоку над негативним, їх залишок на кінець періоду збільшився на 231,8 тис. грн..

Здатність генерувати позитивний грошовий потік виявили операційні та фінансова діяльність: розмір чистого грошового потоку по даним видам діяльності відповідно склав 1297,8 тис. грн. (14407,1-13109,4) та 294,5 тис. грн. (340-45,5). Що стосується інвестиційної діяльності, то вона характеризується негативним грошовим потоком, величина якого перевищує суму надходжень на 1360,4 тис. грн. (1804,1-443,6). Слвд відмітити, що така ситуація є об”активно виправданою, оскільки підприємство здійснює оновлення основних фондів і брак коштів, в даному випадку покривається за рахунок надходжень від операційної діяльної та довгострокових кредитів.

Фінансова інформація про рух грошових коштів може бути використана для розрахунку аналітичних показників. В практиці фінансового аналізу використовується група показників платоспроможності, які розраховуються як відношення надходжень і платежів. Такі показники можуть застосовуватися як до грошових потоків від певних видів діяльності, так і до грошових потоків підприємства в цілому.

Базова формула розрахунку даного показника має вигляд:

,

де К_пл – коефіцієнт платоспроможності;

Г_н – грошові надходження за період;

Г_в – грошові витрачання.

Визначення даного коефіцієнта потрібне для того, що показати, наскільки в разі несприятливих умов можуть бути скорочені надходження грошових коштів без загрози необхідним розрахункам [6]

Очевидно, що значення даного показника не повинно бути менше одиниці. В протилежному випадку можна говорити про те, що поточних надходжень недостатньо для здійснення поточних платежів і підприємство здійснює їх за рахунок залишку грошових коштів на початок періоду.

В цьому зв’язку слід відмітити, що однією з основних умов стабільного фінансового стану підприємства є надходження грошових коштів, що забезпечує покриття його поточних зобов’язань. Відповідно, відсутність такого мінімально необхідного запасу грошових коштів свідчить про фінансові труднощі підприємства.

Наступним показником, що вказує на виникнення фінансових ускладнень є тенденція до скорочення частки грошових коштів у складі оборотних активів підприємства при зростаючому обсязі його поточних зобов’язань.

Тому щомісячний аналіз співвідношення грошових коштів і найбільш термінових зобов’язань (термін яких закінчується в поточному місяці) може надати точну інформацію про надлишок (нестачу) грошових коштів на підприємстві.

Іншим методом оцінки достатності грошових коштів є визначення тривалості періоду їх обороту. З цією метою використовується співвідношення:

,

Т_об - тривалість періоду обороту;

ГК – середні залишки грошових коштів;

Т – тривалість періоду, що аналізується (рік, квартал);

О_гк – оборот грошових коштів за період.

Для розрахунку використовуються внутрішні облікові дані про величину залишків на початок і кінець періоду (наприклад, місяць) на рахунках грошових коштів. З цією метою використовується формула:

,

ГК_п – залишки грошових коштів на початок n-го місяця, тис. грн.;

n – кількість місяців в періоді.

Для розрахунку величини середнього обороту потрібно використовувати кредитовий оборот за період, що аналізується, по рахунку 311 “Поточні рахунки в національній валюті”, беручи до уваги, що більшість підприємств здійснюють безготівкові розрахунки за своїми контрагентами, а видача грошових коштів через касу (наприклад, заробітна плата працівників) передбачає їх попереднє одержання в банку та їх використання (чекові книжки, акредитиви) за рахунок власних коштів також пов’язане з перерахуванням коштів з поточного рахунку на відповідні спеціальні рахунки. В цих випадках використання суми кредитових оборотів по рахунках 30 “Каса”, 311 “Поточні рахунки в банку в національній валюті”, 313 “Інші рахунки в банку в національній валюті” для визначення величини обороту призвело б до подвійного рахунку і, як наслідок – до значного викривлення показника оборотності грошових коштів на підприємстві. Але якщо на підприємстві значна частина розрахунків проходить через касу або формування спеціальних рахунків здійснюється на позиковій основі, тобто суми, що проводяться по кредиту рахунків 30 “Каса”, 313 “Інші рахунки в банку в національній валюті” не знаходять свого попереднього відображення на рахунку 311 “Поточні рахунки в банку в національній валюті”, вказані витрати грошових коштів повинні бути додані до суми кредитового обороту по рахунку 311 “Поточні рахунки в банку в національній валюті”. Для аналізу зміни обороту грошових коштів протягом звітного періоду, з моменту надходжень грошей на поточний рахунок до моменту їх вибуття, складається наступна аналітична таблиця № 2. [8]

Таблиця № 2

Зміна тривалості обороту грошових коштів підприємства по місяцях

Місяць	Залишки грошових коштів, грн.	Оборот за місяць, грн.	Період обороту, Дні (гр.1*30)/гр. 2
А
Січень Лютий Березень ............ ............ Грудень

 

При використанні фінансової інформації про рух грошових коштів ключовим показником є результат зміни грошових коштів від поточної діяльності. По даному показнику роблять висновки про здатність підприємства генерувати грошові кошти в результаті своєї основниї діяльності. Саме тому важливо відокремити грошові кошти, що створюються на підприємстві, від коштів, що залучаються у виді кредитів, додаткових внесків власників тощо.

Слід мати на увазі, що загальна зміна грошових коштів за період може бути позитивною, підприємство може мати задовільні значення коефіцієнтів ліквідності, в той же час величина чистого грошового потоку від операційної діяльності буде негативною. Це означає, що результатом основної діяльності є відток грошових коштів, а їх приріст за період забезпечений позитивним рухом коштів від фінансової, а іноді інвестиційної діяльності. Якщо подібна ситуація для даного підприємства повторюється з періоду в період, необхідно знати, що настане момент, коли воно буде не в змозі погасити свої фінансові зобов2язання, тобто буде неплатоспроможним.

Наведений приклад вказує на те, що платоспроможність і ліквідність підприємства дуже часто знаходяться в залежності від реального грошового обороту у виді потоку грошових платежів, що відображаються на рахунках бухгалтерського обліку. Саме тому, основною задачею фінансового менеджменту є здійснення контролю за поточною ліквідністю, у зв’язку з чим визначають причини дефіциту (надлишку) грошових коштів і аналізуються джерела їх надходжень і напрямки використання. Отже, аналіз руху грошових коштів значно доповнює методику оцінки платоспроможності і ліквідності і дає змогу реально оцінити фінансово-економічний стан суб’єкта господарювання. В цих цілях використовують як прямий, так і непрямий методи оцінки руху грошових коштів.

Прямий метод оснований на русі грошових коштів по рахункам підприємства. Переваги методу полягають у тому, що він дозволяє:

- визначити основні джерела притоку і напрямки відтоку грошових коштів;

- робити оперативні висновки відносно достатності коштів для платежів за поточними зобов’язаннями;

- установлювати взаємозв’язок між обсягом реалізації продукції і грошовою виручкою за звітний період;

- ідентифікувати статті, що формують найбільший приток і відтік грошових коштів;

- використовувати отриману інформацію для прогнозування грошових потоків;

- контролювати всі надходження і напрямки витрачання грошових коштів, оскільки грошовий потік безпосередньо пов’язаний з реєстрами бухгалтерського обліку (головною книгою журналами, ордерами та іншими документами).

В довгостроковій перспективі прямий метод аналізу дозволяє оцінити ліквідність та платоспроможність підприємства. Недоліком даного методу є те, що він не розкриває взаємозв’язку між отриманим фінансовим результатом та зміною абсолютного розміру грошових коштів.

Якщо суб’єкт господарювання виробляє і реалізує рентабельну продукцію (товари, послуги), то це є найважливішою передумовою дотримання необхідного рівня потоку грошових коштів. З певною часткою умовності можна сказати, що приріст (зменшення) грошових коштів за певний період повинен відповідати прибутку (збиткам) від діяльності підприємства.

В той же час грошовий потік і розрахунок прибутку не співпадають у часі при використанні методу визначення прибутку від реалізації продукції за моментом її відвантаження. В цьому випадку продукція може вважатися реалізованою в одному часовому періоді, а гроші надходити в іншому.

Розв’язати названі протиріччя покликаний непрямий метод оцінки, який передбачає трансформацію чистого прибутку в суму грошових коштів.

Перевага непрямого методу при використанні в оперативному управлінні грошовими потоками полягає в тому, що він дозволяє встановити відповідність між фінансовим результатом та власними оборотними коштами. З його допомогою можна виявити найбільш проблемні місця в діяльності підприємства (накопичення іммобілізованих грошових коштів) та розробити шляхи виходу з критичної ситуації.

При застосуванні непрямого методу фінансовий результат перетворюється за допомогою ряду коригувальних процедур у величину зміни грошових коштів за період (різниця сум на початок і кінець періоду). В методичних цілях необхідно виділити певну послідовність здійснення таких коригувань. [6].

На першому етапі установлюють відповідність між фінансовим результатом і власним оборотним капіталом. Для цього усувають вплив на фінансовий результат:

ü операцій нарахування амортизації;

ü операцій, пов’язаних з вибуттям об’єктів довгострокових активів.

Бухгалтерські операції нарахування амортизації полягають, як відомо, у віднесенні на собівартість продукції амортизаційних відрахувань. Оскільки зменшення прибутку внаслідок цих операцій не веде до скорочення грошових коштів, для отримання реальної величини грошових коштів суми нарахованої амортизації повинні бути додані до чистого прибутку.

 

Операції списання з балансу залишкової вартості об’єктів основних засобів та інших необоротних активів ніяк не впливають на величину грошових коштів, оскільки пов’язані з ними відтік коштів відбувся значно раніше – в момент його придбання. Відповідно, сума збитку в розмірі недоамортизованої вартості повинна бути додана до величини чистого прибутку.

Якщо ж фінансовим результатом вибуття довгострокових активів є прибуток, виникає ситуація, при якій його величина може бути врахована двічі: перший раз – в складі чистого прибутку, другий раз – в складі виручки від реалізації довгострокових активів при аналізі грошових потоків від інвестиційної діяльності. Щоб усунути подвійний облік використовують наступну корегувальну процедуру: величина прибутку від реалізації (вибуття) довгострокових активів вилучається з чистого прибутку; сума збитків – додається до чистого прибутку.

На другому етапі коригування установлюють відповідність змін власного оборотного капіталу і грошових коштів.

В цьому зв’язку необхідно визначити, як зміни по кожній статті оборотного капіталу відображаються по стані грошових коштів підприємства.

Для того, щоб оцінити реальний притік грошових коштів на підприємство від його покупців, розглянемо механізм відображення бухгалтерських операцій на прикладі рахунку 62 “Розрахунки з покупцями і замовниками”. Сальдо цього рахунку являє собою заборгованість покупців на початок (кінець) періоду, оборот по дебіту – виникнення (збільшення) заборгованості, оборот по кредиту – її погашення.

Очевидно, що рух грошових коштів виникає лише при операціях, що відображаються по кредиту рахунка (надходження грошових коштів). Як і для будь-якого активного рахунку, для даного рахунку діє принцип визначення кінцевого сальдо за формулою:

,

де С₁, С₂ – сальдо на початок і кінець періоду;

О_д, О_к – обороті по дебіту і кредиту рахунка.

Тоді

Якщо протягом звітного періоду заборгованість покупців збільшується (С₂>С₁), це вказує на те, що притік коштів на підприємство був нижче зафіксованого у Звіті про фінансовий результат на величину різниці кінцевого і початкового залишків; тобто ця різниця повинна бути виключена з величини чистого прибутку.

Запис по дебіту рахунка 62 “Розрахунки з покупцями і замовниками” передбачає кредитування покупців. Відповідно, притік грошових коштів на підприємство буде визначатися сумою реалізації та зміною виличини дебіторської заборгованості.

Якщо по даним підприємства виручка від реалізації складає 12000000 грн., а дебіторська заборгованість на початок періоду 3500000 грн. і на кінець періоду – 5500000., то реальне надходження коштів на підприємство дорівнює 10000000 грн. (12000000-(5500000-3500000)). Це означає, що на суму 2000000 грн. чистий прибуток, відображений у Звіті про фінансовий результат, був завищений в порівнянні з реальним притоком грошових коштів; відповідно сума в 2000000 грн. повинна бути вилучена з фінансового результату.

Очевидно, що зменшення дебіторської заборгованості приведе до збільшення реального притоку грошових коштів, а значить а даному випадку різниця між розмірами дебіторської заборгованості на початок і кінець періоду повинна бути додана до чистого прибутку.

Аналогічним буде механізм коригувань по рахунку 10 “Матеріали”. Господарські операції що відображаються по дебіту цього рахунка, пов’язані з надходженням матеріальних цінностей на підприємство; оборот по кредиту рахунка характеризує їх вибуття (списання на виробництво і реалізацію). Очевидно, що рух коштів пов’язаний з надходженням матеріальних цінностей (їх платою), а операції їх вибуття формують собівартість продукції. Тоді, використовуючи формулу

можемо стверджувати, що якщо С₂>С₁, тобто відбувається збільшення запасів, то О_д>О_к. Це означає, що якщо протягом звітного періоду виробничі запаси збільшилися (наприклад, на 30000 грн.), то реальний відтік грошових коштів буде на цю величину вище, ніж сума витрат, відображених в собівартості продукції. По цій причині для підприємства прибуток є завищеним на 30000 грн. і має бути зменшений на цю ж величину.

У операцій, що відображаються на пасивних рахунках, механізм впливу на рух грошових коштів обернений.

В якості прикладу можна розглянути зміни залишків по кредиторській заборгованості. Збільшення залишків говорить про те, що відвантажені матеріальні цінності або продані послуги залишаються неоплаченими, тоді як підприємство витрачає матеріальні цінності і списує їх вартість на собівартість продукції.

Інший приклад – зміни залишків по статті “Кредиторська заборгованість по оплаті праці”. Збільшення заборгованості в період означає, що реально було нараховано і включено в собівартість більше, наж виплачено робітникам.

Очевидно, що в наведених прикладах і для кожної статті пасиву діє загальне правило: при збільшенні залишків кредиторської заборгованості величина собівартості є завищеною порівняно з реальним відтоком грошових коштів, а фінансовий результат – заниженням. І навпаки, при скороченні залишків постаттях поточних пасивів фінансовий результат є завищеним порівняно з фактичним витрачанням грошових коштів.

Вищенаведені приклади змін залишків по активним і пасивним рахунках вказують на існування певного правила коригувальних процедур, згідно з яким:

Збільшення залишків по статтям поточних активів повинно бути виключено, а зменшення – додано до показника чистого прибутку;

збільшення залишків по статтям поточних пасивів повинно бути додано до фінансового результату, а зменшення – виключено

Слад вказати, що дане правило дає можливість виявити і проаналізувати фактори, що вплинули на зміну грошових коштів. Для цього спочатку оцінють зміни, що відбулися у складі активів і капіталу підприємства (див. таблицю № 2).

 

Таблиця № 2

Зміна величини майна і капіталу підприємства за звітний період

Статті балансу	На початок періоду	На кінець періоду	Відхилення +/-
А
Актив Основні засоби Запаси Дебіторська заборгованість Поточні фінансові вкладення Грошові кошти та їх еквіваленти Витрати майбутніх періодів Пасив Статутний капітал Додатковий капітал Резервний капітал Нерозподілений прибуток Довгострокові зобов’язання Короткострокові кредити банку Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги Поточні зобов’язання за розрахунками: - з одержаних авансів - з бюджетом - з позабюджетних платежів - з оплати праці - інші розрахунки Доходи майбутніх періодів	7164,7 2465,9 840,4 - 114,2 12,7   6043,5 1371,8 541,7 - -   1984,0   126,7 53,3 46,7 79,7 - -	6804,4 3207,6 1361,1 - 184,7 9,9   6225,0 1044,6 687,4 - - 603,6   2441,7   325,6 82,4 63,7 93,7 - -	-360,3 741,7 520,7 - 70,5 -2,8   181,5 -327,2 145,7 - - 253,1   457,7   198,9 29,1 17,0 14,0 - -

 

Далі визначають: як зміни по кожній статті активу і пасиву вплинули на стан грошових коштів підприємства і розміри його чистого прибутку.

Зростання будь-яких елементів активу балансу – фактор, що зменшує грошові кошти і навпаки; збільшення будь-яких елементів пасиву балансу – фактор, що збільшує грошові кошти, і навпаки.

Таблиця 3

Аналіз руху грошових потоків

Показники (фактори, що збільшують і зменшують грошові кошти)	Зміни за період, що аналізується
І. Збільшуючі фактори 1. Основні засоби 2. Статутний капітал 3. Резервний капітал 4. Короткострокові кредити банку 5. кредиторська заборгованість 6. Поточні зобов’язання 7. Витрати майбутніх періодів	+360,3 +181,5 +145,7 +253,1 +457,7 +259,0 +2,8
Всього по розділу І	+1660,1
ІІ. Зменшуючі фактори 1. Запаси 2. Дебіторська заборгованість 3. Додатковий капітал	-741,7 -520,7 -327,2
Всього по розділу ІІ	-1589,6
Всього чисті зміни грошових коштів (І+ІІ)	+70,5

 

Виходячи з даних таблиці № 3, головними факторами, що вплинули на збільшення грошових коштів, стали: зниження вартості основних засобів і зростання короткострокових зобов’язань. Головні фактори, що зменшили величину грошових коштів – це зростання дебіторської заборгованості і запасів.

Очевидно, що подальший аналіз даної ситуації передбачає вирішення наступних задач:

1. Оцінка причин зниження вартості основних запасів.

2. Визначення характеру збільшення залучених коштів та надійності їх джерел.

3. Аналіз причин збільшення дебіторської заборгованості: перегляд дебіторів, за рахунок яких це відбулося.

4. Оцінити обґрунтованість збільшення виробничих запасів

Таким чином, оцінюючи кожний з факторів, що позитивно чи негативно вплинули на приріст грошових коштів, можна не тільки виявити причини приросту, а і розробити конкретні заходи щодо змін в структурі активів і пасивів, а також вдосконалити фінансову політику підприємства.

На третьому етапі коригувальних процедур проводять додаткові операції, що пов’язані з використанням чистого прибутку (штрафи, що сплачуються з чистого прибутку, дивіденди, виплати по фонду споживання тощо).

Взагалі, порядок розрахункових перетворень фінансового результату у величину грошових коштів, який використовується в процесі застосування непрямого методу оцінки, можна схематично зобразити наступним чином:

 

 

Рис. 1. Порядок обчислення грошових надходжень та виплат операційної діяльності [7]

В цілому, по результатам аналізу грошових потоків непрямим методом можна отримати відповіді на наступні питання:

ü в якому обсязі і з яких джерел були отримані надходження грошових коштів та які основні напрямки їх використання;

ü чи здатне підприємство в результаті своєї операційної діяльності забезпечити перевищення надходжень грошових коштів над платежами; наскільки стабільне таке перевищення;

ü чи в змозі підприємство розрахуватися по своїм поточним зобов’язанням;

ü чи достатньо підприємству отриманого прибутку для обслуговування його операційної діяльності;

ü чи достатньо власних коштів для здійснення інвестиційної діяльності;

ü як пояснюється розходження величини отриманого прибутку і наявності грошових коштів тощо.

Останнім елементом методики аналізу грошових потоків (див вище) є його інформаційне забезпечення, яке являє собою сукупність інформаційних ресурсів і способів їх організації, необхідних і придатних для реалізації аналітичних процедур. І його складі виділяють п’ять блоків:

o інформація регулятивно-правового і інформаційно-довідкового характеру;

o фінансова (бухгалтерська) звітність;

o дані фінансового і оперативного управлінського обліку;

o статистична фінансова інформація;

o позасистемні дані.

Перший блок включає в себе Закони, постанови, інші нормативні дані, положення і документи, що визначають правову основу фінансових інститутів, ринку цінних паперів тощо. Крім того, сюди слід віднести нормативні документи державних органів (Міністерства фінансів України, Національного банку України, Державної податкової адміністрації України тощо), що містять певні вимоги до суб’єктів господарювання.

До другого блоку включається фінансова (бухгалтерська) звітність підприємства. Аналіз грошових потоків здійснюється за даними Звіту про рух грошових коштів, який для вітчизняних підприємств регламентується Національними положеннями (стандартом) бухгалтерського обліку 4, затвердженому у 1999 році. Ціль звіту – пояснити загальну зміну коштів за звітний період. Дані Звіту про рух грошових коштів дозволяє оцінити взаємо зв’язки здійснюваних керівництвом стратегічних напрямків за наступними критеріями:

ü здатність підприємства формувати ліквідні засоби за рахунок фінансового результату, отриманого у звітному році;

ü можливість підприємства (після відповідних обов’язкових відрахувань з прибутку) забезпечувати потреби інвестиційної діяльності грошовими коштами;

ü побудова фінансових потоків, розмір яких буде достатній для покриття інших “залишкових” потреб

Дані Звіту можуть використовуватися в управління фінансовою діяльністю з подвійною ціллю: як інструмент аналізу і діагностики, з одного боку, і як інструмент контролю – з іншого. Навіть при простому читанні Звіту можна отримати відповіді на різноманітні запитання, пов’язані з фінансовою політикою підприємства. Звичайно, шляхом деяких досліджень можна знайти ці дані і в інших формах бухгалтерської документації, але перевага Звіту полягає в тому, що він групує їх синтетично. Крім того, аналіз грошових потоків дає можливість краще дослідити тенденції щодо розміру, структури грошових коштів, їх розподілу і ступеня стабільності. Це, в свою чергу, дозволяє надати оцінку планам керівництва, можливостям їх використання.

Третій блок – це дані фінансового та оперативного/ управлінського обліку – це запаси в первинній документації, на бухгалтерських рахунках, в облікових реєстрах, оперативних зведеннях тощо.

Слід зауважити, що записи в оперативних зведеннях особливо важливі при проведенні оперативного аналізу руху грошових коштів. При здійсненні ж ретроспективного аналізу грошових потоків важливою є раціональна побудова синтетичного та аналітичного обліку на рахунках, зокрема із запровадженням рахунків третього і вищого порядків, щоб досягнути точності та повноти аналізу.

Статистична інформація (четвертий блок), що є виключно важливою на заході, включає відомості фінансового характеру, які публікуються органами державної статистики, біржами і спеціалізованими інформаційно-аналітичними агентствами (наприклад, “Moody`s” і “Standart & Poor`s”). Інформація цього блоку особливо важлива для підприємств, що прямо чи непрямо займаються операціями на ринку цінних паперів.

П’ятий блок - позасистемні дані; включає в себе інформацію, що не має безпосереднього відношення до інформації фінансового характеру, або таку, що генерується поза будь-якою стійкою інформаційною системою. До першого типу відносяться, наприклад, офіційна статистика, що має загальноекономічну спрямованість, дані аудиторських перевірок, внутрішня і зовнішня звітність управлінського аналізу компанії. До другого типу відносяться дані, що публікуються у різних засобах масової інформації, неофіційні дані, інформація, отримана через особисті контакти тошо.

Повертаючись до загальної моделі аналізу грошових потоків, зазначимо, що запропоновані блоки аналітичних задач доцільно було б розглянути стосовно їх відношення до виду аналізу, виходячи з часового аспекту вирішення – ретроспективний, оперативний, перспективний (стратегічний).

Подібний розподіл аналітичних процедур дозволяє згрупувати їх в залежності від періоду дослідження в комплексі завдань ретроспективного, перспективного та оперативного аналізу і побудувати загальну модель аналізу грошових потоків підприємства (рис. 2.).

Подібне розмежування аналітичних блоків дозволить наочніше проаналізувати прямі і зворотні інформаційні зв’язки за даними видами аналізу, а також певну послідовність виконання аналітичних процедур. Така структура моделі виправдана і тим, що особливо у випадку з грошовими коштами вид аналізу визначає для кожного завдання певну методику, тобто ціль, сукупність аналітичних показників, джерела інформації, методи аналізу, організація і технічне забезпечення виконання аналітичних робіт.

 

 

Рис. 2. Модель грошових потоків підприємства в часовому просторі

Метою проведення ретроспективного аналізу руху грошових потоків на підприємстві є оцінка інформації про рух коштів в минулих періодах, результати якої дозволяють розробити заходи щодо підвищення ефективності використання грошових ресурсів, виявлення резервів внутрішніх джерел фінансування діяльності підприємства, покращення структури балансу з точки зору ліквідності і фінансової стійкості.

Досягнення даної мети передбачає вирішення наступних завдань:

ü оцінка здатності підприємства генерувати грошовий потік від операційної діяльності;

ü оцінку потреби підприємства у споживанні одержаних коштів;

ü визначення здатності підприємства відповідати за зобов’язаннями та здійснювати інвестиційну діяльність власними грошовими ресурсами.

У зв’язку з тим, що рух грошових коштів, а також його результати (чистий грошовий потік) впливають на ліквідність та платоспроможність підприємства, в межах ретроспективного аналізу поряд з класичними його задачами доцільно вирішити наступне:

ü аналіз ліквідності і платоспроможності;

ü аналіз втрат у грошовому потоці внаслідок непродуманої політики щодо дебіторів;

ü аналіз внутрішніх ресурсів підвищення платоспроможності;

ü аналіз шляхів підвищення ліквідності балансу підприємства [24].

На першому етапі ретроспективного аналізу розглядають динаміку обсягу формування позитивного грошового потоку підприємства в розрізі окремих джерел. В процесі цього аналізу темпи приросту позитивного грошового потоку співставляються з темпами приросту активів підприємства, обсягів виробництва і реалізації продукції. Особлива увага на цьому етапі аналізу приділяється вивченню співвідношення залучення коштів за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел, виявленню ступеня залежності розвитку підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

На другому етапі розглядають динаміку обсягів формування негативного грошового потоку підприємства, а також структуру цього потоку за напрямками розподілу грошових коштів. В процесі цього етапу аналізу визначають наскільки розмірно розвивалися за рахунок витрачання грошових коштів окремі види активів підприємства, що забезпечують приріст його ринкової вартості; по яким напрямкам використовувалися грошові кошти, залучені із зовнішніх джерел; в якій мірі погашалася сума основного боргу по залученим раніше кредитам і позикам.

На третьому етапі розглядають збалансованість позитивного і негативного грошових потоків; вивчають динаміку показника чистого грошового потоку як найважливішого показника фінансової діяльності підприємства та індикаторі рівня збалансованості його грошових потоків у цілому. В процесі аналізу визначається роль і місце чистого прибутку підприємства у формуванні його чистого грошового потоку; виявляється ступінь достатності амортизаційних відрахувань з позиції необхідності оновлення основних засобів і нематеріальних активів.

У зв’язку з тим, що існує і зворотній зв’язок між сумою нарахованої амортизації та величиною чистого грошового потоку, на даному етапі аналізу вивчають вплив амортизаційної політики, обраної підприємством, на формування його грошових надходжень.

Відомо, що конкретний спосіб нарахування амортизації переслідує свої цілі і по-різному впливає на грошові потоки. Прискорені методи амортизації своєю основною задачею мають забезпечення найбільшого притоку грошових коштів в перші роки експлуатації і використання активів.

Спосіб списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт), або виробничий спосіб дозволяє пов’язати величину нарахованої амортизації та інтенсивність використання основних засобів. Чим інтенсивніше використання основних засобів, тим більший притік грошових коштів необхідно забезпечити для того, щоб мати можливість здійснювати додаткові витрати по утриманню та експлуатації обладнання.

Лінійний спосіб нарахування амортизації може бути доцільний при умові, що підприємство зацікавлене в стабільних грошових потоках. Особливе місце в процесі здійснення даного етапу аналізу займає “якість чистого грошового потоку” – узагальнена характеристика структури джерел формування даного показника. Висока якість чистого грошового потоку характеризується зростанням питомої ваги чистого прибутку, отриманого за рахунок збільшення випуску продукції і зменшення її собівартості; а низька якість пов’язана із зростанням частки чистого прибутку за рахунок збільшення цін на продукції, здійсненням позареалізаційних операцій тощо.

Одним з аспектів аналізу, що здійснюється на цьому етапі, є визначення достатності чистого грошового потоку, що генерується підприємством, з позиції його потреб. В цих цілях використовується коефіцієнт достатності чистого грошового потоку, який розраховується за наступною формулою:

,

де Ч_ДП – сума чистого грошового потоку підприємства в період, що розглядається;

БЗ – сума виплат основою боргу по довгостроковим та короткостроковим кредитам і позикам підприємства;

êЗ – сума приросту запасів товарно-матеріальних цінностей у складі оборотних активів підприємства;

Д – сума дивідендів (процентів), що сплачені власникам підприємства (акціонерам) на вкладений капітал (акції).

З метою усунення впливу господарських циклів розрахунок коефіцієнту достатності чистого грошового потоку підприємства рекомендується здійснювати за три останніх роки.

На четвертому етапі аналізу досліджується синхронність формування позитивного і негативного грошових потоків в розрізі окремих інтервалів звітного періоду; розглядається динаміка залишків грошових активів підприємства, що відображає рівень цієї синхронності і забезпечує абсолютну платоспроможність. В процесі дослідження синхронності формування різних видів грошових потоків розраховується динаміка коефіцієнта ліквідності грошового потоку підприємства в розрізі окремих інтервалів досліджуваного періоду. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

,

де Л_ГП - коефіцієнт ліквідності грошового потоку підприємства;

ГП_ВП - сума валового негативного грошового потоку;

ГК₁ - сума залишку грошових активів підприємства на кінець періоду;

ГК₀ - сума залишку грошових активів підприємства на початок періоду;

Яка вставка?

На п’ятому етапі аналізу визначається ефективність грошових потоків підприємства. Узагальнюючим показником такої оцінки виступає коефіцієнт ефективності грошового потоку підприємства, який розраховується за формулою:

Певне уявлення про рівень ефективності грошового потоку дозволяє отримати і коефіцієнт реінвестування чистого грошового потоку, який розраховується за формулою:

,

де ê І_р – сума приросту реальних інвестицій підприємства;

ê І_ф – сума приросту довгострокових фінансових інвестицій.

Дані узагальнюючи показники можуть бути доповнені частковими показниками – коефіцієнтом рентабельності використання середнього залишку грошових активів в короткострокових вкладеннях; коефіцієнтом рентабельності використання середнього залишку накопичених інвестиційних ресурсів в довгострокових фінансових вкладеннях тощо [4].

Дані такого аналізу дозволяють вплинути на стратегію діяльності підприємства, у зв’язку з чим:

o визначають привабливість підприємства для інвестицій та надають інвесторам інформацію при достатність коштів для фінансування його виробничо-господарської діяльності;

o запевняють потенційних кредиторів у достатності коштів для розрахунків по зобов’язанням;

o надають вичерпну інформацію акціонерам та аудиторам, відображаючи динаміку руху коштів протягом періодів;

o розглядають можливості оплати підприємством непередбачених фінансових зобов’язань;

o виявляють резервів оптимізації грошових потоків.

Необхідність в організації підприємства оперативного аналізу грошових потоків пов’язана з рядом вихідних передумов. Головна з них – це важливість коштів в процесі забезпечення стабільного функціонування підприємства та необхідність вирішення питань з управління грошовими потоками в оперативному режимі.

За рівнем пріоритетності щодо економічних категорій, які можуть виступати об’єктами оперативного аналізу, кошти, безумовно, займають основне місце. Це обумовлено тим, що, по-перше, ціль комерційного підприємства – максимізація прибутку чи максимізація багатства акціонерів – обов’язково пов’язана з коштами. По-друге, кошти в ринковій економіці є критично важливим і одночасно обмеженим ресурсом. По-третє, навіть прибуткове підприємство може опинитися у скрутному становищі, не маючи коштів у потрібний момент для оплати за зобов’язаннями, що може зумовити не тільки соціально-економічну напругу у стосунках з контрагентами, фінансовими органами, працівниками, але в кінцевому підсумку призвести до банкрутства.

Таким чином, оперативний аналіз грошових потоків повинен здійснюватися на підприємстві з метою формування інформаційного забезпечення прийняття своєчасних управлінських рішень в цілях оптимального використання грошових запасів, оптимізації коштів, а також уникнення кризових ситуацій (в плані ліквідності). Такий аналіз передбачає реалізацію наступних задач:

ü аналіз поточної платоспроможності;

ü аналіз резервів підтримання поточної платоспроможності;

ü аналіз використання тимчасово вільних активів;

ü аналіз оборотності грошових коштів.

Одним із найважливіших завдань оперативного аналізу грошових потоків безумовно є пошук резервів прискорення оборотності грошових активів. До класичних резервів, управління якими можна здійснювати в оперативному режимі, необхідно віднести:

o відмову від утворення дебіторської заборгованості;

o прискорення інкасації коштів, в результаті чого скорочується залишок грошових активів у касі;

o скорочення розрахунків готівкою (готівкові розрахунки збільшують залишок у касі і скорочують термін користування власними грошовими активами на період проходження платіжних документів постачальника).

Оскільки існування певного рівня дебіторської заборгованості у сучасних умовах є об’єктивною реальністю, в цілях прискорення оборотності грошових активів необхідно здійснювати операційних аналіз розрахунків з покупцями. Завдання його полягає а оцінці ліквідності дебіторської заборгованості, що перш за все передбачає виділення в її складі нормальної та простроченої заборгованості.

Необхідність в організації стратегічного аналізу грошових потоків зумовлена передусім тим, що отримання приросту у грошових коштах є важливою перспективною ціллю будь-якого підприємства та запорукою його виживання у ринкових умовах. У зв”язку з цим таки аналіз здійснюється з метою досягнення платоспроможності підприємства у заданому перспективному періоді шляхом раціоналізації грошових потоків в часі за їх величиною і структурою.

При формуванні задач стратегічного аналізу грошових потоків пропонується виходити з необхідності вирішення двох класів управлінських проблем:

1. Статичної проблеми забезпечення підприємства коштами;

2. Динамічної проблеми управління грошовими потоками підприємства.

Статична проблема полягає у забезпеченні потреб підприємства грошовими коштами. Причому, розмір залишку грошових коштів необхідних підприємству в майбутньому, має розраховуватися з позиції його оптимальної величини.

Дана настанова обумовлена суперечністю, яка існує між платоспроможністю підприємства, для підтримання якої переслідується ціль максимізації середнього залишку грошових коштів та втратою вартості грошей в часі, що викликає необхідність її мінімізації. Питання оптимізації залишку грошових активів підприємства розглядаються в наступному розділі.

Динамічна проблема полягає в забезпеченні оптимізації грошових потоків підприємства. Така оптимізація є однією з найважливіших функцій управління грошовими потоками, спрямованої на підвищення їх ефективності в майбутньому періоді.

Важливими аналітичними задачами, що вирішуються в процесі даної функції є:

ü оцінка заходів, здатних забезпечити більш повну збалансованість позитивних і негативних грошових потоків у часі і за обсягами;

ü аналіз можливостей підвищення суми та якості чистого грошового потоку, що генерується господарською діяльністю підприємства;

ü виявлення і оцінка резервів, реалізація яких дозволяє знизити залежність підприємства від зовнішніх джерел залучення грошових коштів;

ü аналіз механізму забезпечення більш тісного взаємозв’язку грошових потоків за видами господарської діяльності.