Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

Призначаючи покарання, суд обов'язково вказує строк, протягом якого засуджений повинен його відбувати.

Але покарання, яке має на меті в тому числі і кару, це не самоціль.

Воно призначається для до­сягнення певного позитивного ефекту.

Передбачається, що вказана мета буде досягнута за той строк, який визначив суд у своєму вироку.

 

Однак позитивні зміни в свідомості та особистості засудженого мо жуть статися раніш, ніж закінчиться строк покарання, і в такому ви­падку покарання втратить свої соціально орієнтовані виправні та попереджувальні властивості та перетвориться на суто каральний вплив.

Для уникнення таких ситуацій закон передбачає можливість до­строкового звільнення від відбування покарання.

Дострокове звільнення від покарання — поняття родове та вклю­чає в себе цілий ряд видів такого звільнення.

Наприклад, до достро­кового звільнення можна віднести звільнення на підставі амністії, помилування, звільнення за хворобою, умовно-дострокове звільнен­ня тощо.

 

Розглянемо умовно-дострокове звільнення від відбування пока­рання (статті 81, 82 КК України, ст. 154 КВК України).

 

Інститут умовно-дострокового звільнення від відбування покарання врегульо­ваний нормами кількох галузей права — кримінального права, кри­мінального процесу та кримінально-виконавчого права.

 

Кримінально-виконавче право регулює порядок та умови вине­сення установою (органом) виконання покарання подання до суду про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування пока­рання.

 

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставлен­ням до праці довів своє виправлення.

Обов'язковою умовою застосу­вання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є відбуття засудженим певної, встановленої законом частини строку покарання.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного су­дом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призна­ченого особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

 

У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно- дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами про призначення покарання за сукупністю вироків та правилами складання покарань і зарахування строку попереднього ув'язнення.

 

Щодо заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, то вона може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправ­лення, а також після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлен­ня волі;

3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, при­значеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчини­ла новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

 

До осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути за­стосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, які встанов­лені кримінально-процесуальним законодавством.

За наявності вказаних підстав орган або установа виконання по­карань спільно із спостережною комісією або службою у справах неповнолітніх забов'язані в місячний строк розглянути питання щодо можливості представлення засудженого до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або до заміни невідбутої части­ни покарання більш м'яким та надіслати подання до суду.

 

Важливою новелою інституту умовно-дострокового звільнення є передбачене КВК право засудженого звертатися до адміністрації з проханням вне­сти подання щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання чи щодо заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням.

Подання розглядається та застосовується суддею районного (місько­го) суду за місцем відбуття покарання засудженим.

Суд розглядає таке подання в десятиденний строк з моменту надходження його до суду без витребування судової справи з участю прокурора, представника органу (установи) виконання покарання і, як правило, засудженого.

Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

У разі відмови суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким повторне подання з цього питання щодо осіб, засуджених за тяжкі і особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не мен­ше п'яти років, може бути внесено не раніше як через один рік з дня винесення постанови про відмову, а щодо засуджених за інші зло­чини та неповнолітніх засуджених — не раніше як через шість міся­ців.

Постанова суду може бути оскаржена.

Рішення про внесення подання про умовно-дострокове звільнення або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким приймається на засіданні комісії.

Очолює таку комісію начальник установи (органу) виконання покарань. Засідання комісій проводяться відкрито.

На за­сідання комісії запрошується засуджений, питання про можливість подання до умовно-дострокового звільнення якого розглядається.