Найбільш поширені причини розлучення

î негідна поведінка одного з подружжя;

î фізіологічні причини (наприклад, безплідність);

î втручання батьків;

Шлюб розривається, якщо подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

П. 2 ст. 112 Сімейного кодексу

Шлюб, розірваний у судовому порядку, припиняється з дня набрання чинності відповідним рішенням суду, але цей юридичний факт теж підлягає державній реєстрації в державному органі реєстрації актів цивільного стану. В паспортах ставлять відмітки про розірвання шлюбу.

Правові наслідки припинення шлюбу полягають у припиненні прав та обов'язків подружжя. Основним наслідком особистого немайнового характеру є право на залишення прізвища, набутого в шлюбі, або повернення дошлюбного прізвища, а майнового характеру - це припинення дії принципу спільності щодо майна, яке колишнє подружжя набуватимуть у майбутньому.

Інститут припинення шлюбу в Сімейному кодексі теж містить важливі новели, зокрема, щодо можливості поновлення шлюбу після його розірвання за умови, що колишні подружжя не укладали повторних шлюбів з іншими особами, а також щодо можливості встановлення сепарації - режиму окремого проживання подружжя.

Сепарація, відома світовій практиці як передумова виваженості рішення подружжя розлучатися чи ні, є, по своїй суті, фактичним припиненням шлюбних відносин, засвідченим актом державного органу. Встановлюється і скасовується такий режим тільки за рішенням суду.

Правові наслідки сепарації чітко окреслені законом, а саме:

~ майно, набуте в цейперіод, не вважається спільним;

~ після спливу десяти місяців з дня встановлення сепарації перестає діяти презумпція батьківства;

~ на усиновлення дитини одним із подружжя не вимагається згоди іншого.