Процедури отримання аудиторських доказів

Аудитор отримує аудиторські докази, застосовуючи аудиторські процедури.

У МСА №500 “Аудиторські докази” наводяться основні аудиторські процедури для отримання аудиторських доказів: перевірка, спостереження, опитування, підтвердження, підрахунок, аналітичні процедури.

Перевірка складається з вивчення бухгалтерських реєстрів, документів або матеріальних активів. Перевірка бухгалтерських реєстрів та документів надає аудиторські докази різного рівня надійності, залежно від їхнього характеру і джерела отримання та ефективності засобів внутрішнього контролю підприємства. До трьох основних категорій документальних аудиторських доказів, які мають для аудитора різний рівень надійності, належать: документальні аудиторські докази, які створені і зберігаються у третіх осіб; документальні аудиторські докази, які створені третіми особами і зберігаються на підприємстві; документальні аудиторські докази, які створені і зберігаються на підприємстві.

Перевірка матеріальних активів забезпечує надійні аудиторські докази стосовно їх наявності, але не завжди стосовно права власності на них та правильності відображення їх вартості.

Важливою процедурою отримання аудиторських доказів є спостереження. Суть цієї процедури полягає в спостереженні процесу або процедури, яка виконується іншими особами, наприклад, спостереження аудитора за підрахунком товарно-матеріальних запасів працівниками компанії або за виконанням процедур контролю, після яких не залишається ознак їх проведення з погляду аудиту.

Аудиторські докази, які можуть бути отримані за допомогою процедур спостереження, самостійного значення не мають. Спостереження рідко бувають достатніми самі по собі. Необхідно підтверджувати початкові враження іншого роду свідченнями. Однак, спостереження – це важлива аудиторська процедура.

Аудитор отримує аудиторські докази за допомогою процедур опитування і підтвердження. Опитування полягає в пошуку інформації, яку можна отримати від обізнаних осіб підприємства або поза його межами. Опитування можуть варіювати від формальних письмових запитів, адресованих третім особам, до неформального усного опитування працівників підприємства. Відповіді на опитування можуть дати аудитору інформацію, якою він раніше не володів, або підтверджувальні аудиторські докази.

Внаслідок використання іншої категорії аудиторських процедур - опитування - аудитор також може отримати докази, які не мають самостійного значення, але можуть бути корисними тому, що доповнюють іншу наявну інформацію. Оскільки джерелами цієї інформації є керівництво і персонал підприємства-клієнта, аудиторські докази, отримані через опитування, не є незалежними і використовуються, переважно, для ліпшого розуміння системи обліку, контрольних моментів, процедур внутрішнього контролю тощо.

Підтвердження полягає в отриманні аудиторами підтверджувальної інформації, яка міститься в бухгалтерських реєстрах. Наприклад, аудитор, як правило, шукає прямого підтвердження сум дебіторської заборгованості спілкуванням з боржниками підприємства.

Процедури підтвердження являють собою також отримання письмової відповіді від незалежної третьої особи, яка підтверджує правильність тої чи іншої інформації у відповідь на відповідний запит аудитора. Переважно ці процедури застосовуються для підвищення впевненості при перевірці деяких видів операцій: розрахунків з постачальниками і покупцями, операцій з векселями і цінними паперами тощо. Процедури підтвердження базуються на використанні таких методичних прийомів як зустрічна перевірка, запит, опитування, анкетування та ін. Вони широко використовуються у вітчизняній практиці аудиту (наприклад, надсилання запиту щодо підтвердження реальності заготівельних операцій основним здавальникам сільськогосподарських продуктів), а також за кордоном. У зарубіжній практиці запит в банк спрямовується за стандартною формою "Стандартний лист-заявка на банківський звіт для завдань аудита", в якому містяться питання, що цікавлять аудитора.

Докази, які отримує аудитор завдяки процедурам підтвердження, мають високий рівень надійності тільки тоді, коли процес надсилання запиту третій особі та отримання відповіді повністю контролюється аудитором.

Ні одна аудиторська перевірка не обходиться без використання аудитором процедури підрахунку. Суть цієї процедури полягає у перевірці арифметичної точності первинних документів та реєстрів обліку або у самостійному проведенні підрахунків.

Важливим джерелом прийняття рішень під час аудиторської перевірки є докази, отримані з допомогою аналітичних процедур.

Аналітичні процедури полягають в аналізі найважливіших показників і співвідношень, включаючи підсумкове дослідження відхилень і взаємозв'язків, які суперечать іншій інформації, що стосується цієї справи, або відхиляються від показників, які очікуються.

Спостерігаються певні розбіжності у поглядах вітчизняних і зарубіжних економістів на суть, значення і час застосування цих процедур. Зарубіжні економісти вважають, що аналітичні процедури являють собою оцінку фінансової інформації на підставі вивчення ймовірних співвідношень між фінансовими і нефінансовими даними, в тому числі порівняння записаних сум з очікуваними сумами, які визначив аудитор. Про важливість аналітичних процедур в зарубіжній практиці свідчить те, що методика їх виконання регламентується окремим МСА № 12 "Аналітичні процедури аудиту". Ці процедури у вітчизняній практиці не набули такого значення і вагомості, як за кордоном, і використовуються обмежено. Існує також різниця у часі застосування цих процедур. У зарубіжній економічній літературі рекомендується широко використовувати аналітичні процедури на стадії планування, а також на завершальній стадії. Аудитори в країнах Заходу віддають перевагу використанню прийомів прогнозного (перспективного) економічного аналізу, а вітчизняні спеціалісти переважно зупиняються на ретроспективному аналізі. Аудиторські докази, які можна отримати на стадії планування, можуть значно зменшити обсяги подальших перевірок.