Специфіка структури, форм та умов проведення самопідготовки у спеціальній школі

Тема 7: Корекційно-виховне значення організації самопідготовки у cпеціальній школі.

План

Організація навчально-виховної діяльності учнів на самопідготовці.

Специфіка структури, форм та умов проведення самопідготовки у спеціальній школі.

Література: 7; 24; 36; 36; 37; 38.

1.

Самопідготовка є продовження уроку. З цього приводу, видатні педагоги Ю.К.Бабанський, В.Г.Петровський наголошували на тому, що організація виконання домашніх завдань учнями не повинно бути простим продовження уроку з даного предмету і тим паче з повторним поясненням матеріалу. Під час виконання домашніх завдань учням надається можливість працювати у відповідному їм темпі. Вихователь повинен спрямувати навчальну роботу дітей, надавати їм допомогу, не допускати при цьому прямих підказок. Важливість функції педагога полягає у тому, щоб виявити типові труднощі учнів при вивченні завдань будь-якого предмету і своєчасно інформувати вчителя про ці труднощі. Ці положення стосуються як загальноосвітньої так і допоміжної шкіл.

У спеціальній школі самопідготовка має велике корекційно-виховне значення, тому що виконання домашнього завдання потребує від учнів з порушеннями мовлення як активної мисленнєвої діяльності та самостійного вирішення пізнавальних завдань, так і моральної вихованості, певного рівня розвитку емоційно-вольової сфери та мовлення.

Самостійна робота не дуже складна для дітей з мовленнєвим недорозвитком, тому що у них насамперед не має порушень пізнавальної діяльності, спостерігається лише затриманий розвиток емоційно-вольової сфери, саме про ці недоліки зазначили дефектологи Л.С.Виготський, С.Я.Рубінштейн. Зокрема, в літературі розкрита теорія Л.С.Виготського про структуру аномального розвитку (1 дефект і 2 недоліки), психологічне вивчення розвитку психічних процесів (пам’яті, уваги, мислення) у дітей з порушеннями мовлення, а також причини своєрідності їх розвитку.

Під час самопідготовки вихователь спеціальної школи привчає дітей правильно працювати з підручником, планувати власну пізнавальну діяльність, його робота спрямована на саморегуляцію видів пізнавальної діяльності, мобілізацію зусиль для придбання нових знань, формування вмінь та навичок практичного застосування раніше засвоєних знань.

Під час самопідготовки вихователь підвищує рівень вихованості дітей, привчає до самоконтролю, розвиває відповідальне ставлення до праці, прагнення до товариської взаємодопомоги.

Самопідготовка – це самостійна робота учнів спеціальної школи з підготовки домашнього завдання під керівництвом вихователя в школах-інтернатах та групах продовженого дня. Отже, самопідготовка – це самостійна підготовка учнями навчальних завдань з метою поглиблення знань, закріплення вмінь і навичок, придбаних на уроці.

Самопідготовка є специфічним і самим важливим режимним моментом, однією із відповідальних і складових частин навчально-виховної роботи. У цій роботі органічно поєднуються навчальна і виховна мета та завдання. Це не лише форма повторення і закріплення вивченого, під час уроку, матеріалу, але й засіб формування вмінь і навичок, вмінь працювати організовано і цілеспрямовано.

Дітям з порушеннями мовлення властива затримка розвитку психічних функцій, їм не завжди легко засвоювати основи знань, у них виявляється нижче за середній рівень пізнавальної діяльності та активності, а саме тому вони не вміють повно керувати своєю навчальною діяльністю при підготовці домашнього завдання. Під час самопідготовки у них виникають труднощі організаційно-педагогічного плану, тому їм притаманно задавати своєрідні запитання з навчальних завдань. Наприклад:

- з чого починати підготовку уроків;

- що робити перед рішенням арифметичних завдань;

- як прочитати задачу, скільки разів;

- що і як записати у зошит;

- повторити чи прочитати умови задачі;

- що робити, якщо не виходить рішення задачі;

- як перевірити правильність рішення;

- чи можливо вчити вірш впівголоса.

У молодших класах зустрічаються діти з порушеннями мовлення, які звикли до надмірної опіки, які люблять про все запитувати у вихователя. У таких дітей поряд з питаннями організаційно-педагогічного циклу виникають запитання з навчальних завдань (як написати те чи інше слово, чи правильно написав рішення задачі, як заповнювати хронологічну таблицю у зошиті?). На усі ці запитання вихователь повинен обов’язково дати відповідь. Відповіді повинні бути зрозумілими, мобілізуючими та активізуючими пізнавальну діяльність учнів, а також спонукати учнів до уважної підготовки домашніх завдань.

Вихователь продовжує роботу вчителя, специфічно іншими засобами організовує діяльність дітей.

І.Г.Єременко, О.М.Ляшенко зазначають, що під час самопідготовки вихователь прагне:

- виробити в учнів спеціальної школи навички самостійної роботи, вчить працювати з підручником, книжкою, користуватись змістом книжки;

- читати відповідні тексти і розуміти їх зміст, виділяти головне з прочитаного, складати план особистої розповіді, відповідати на запитання після тексту, правильно користуватись термінологією, чітко без помилок виконувати домашні завдання;

- формувати вміння самоконтролю і самооцінки виконаної роботи, виховувати особистісні якості (працьовитість, ретельність, охайність тощо) при виконанні домашні завдання;

- формувати правильні міжособистісні відносини, вміння працювати в колективі, поважати один одного;

- включати дітей у процес спілкування за допомогою різних видів діяльності;

- вихователь формує моральні якості особистості та виховує вміння діяти відповідно з нормами моралі, користуватись ними у різних життєвих ситуаціях;

- вирішувати завдання ситуаційного плану, які виникають у процесі самопідготовки;

- забезпечувати ділові умови праці.

Ефективність процесу навчання учнів з порушеннями мовлення залежить не лише від застосування методів і прийомів навчання, але й від організації домашніх завдань. Виконання домашніх завдань – є одним із головних режимних моментів, однією з основних форм самостійної навчальної діяльності учнів. Це важливий етап закріплення вмінь і навичок, поглиблення і розширення знань. Самопідготовка не повинна дублювати урок. Вона є продовженням навчального процесу та відрізняється від уроку методикою організації і проведення. Від якості пояснення навчального матеріалу залежить успіх виконання домашніх завдань. Основи самостійної роботи даються учням на уроці, зокрема, це: самостійна робота, письмове або усне завдання, індивідуальні та диференційні завдання.

Самопідготовка передбачає самостійне виконання учнями домашніх завдань під керівництвом вихователя і спрямована на виробку навичок самостійної навчальної роботи, які сприяють корекції недоліків їх розвитку, покращення якості знань. Правильно проведена самопідготовка формує вміння самостійно працювати. Наприклад: учитель під час уроку дає учням систематичні знання і формує навички самостійності праці; вихователь під час самопідготовки – допомагає закріпити знання учнів, вчить працювати у колективі, дотримуватись режиму праці, виховує дисципліну праці, відповідальність за її якість, виховує свідоме ставлення до виконання домашніх завдань.

Корекційно-виховна спрямованість самопідготовки полягає у тому, щоб визначити шляхи формування самостійності дітей з мовленнєвими порушеннями при виконанні домашніх завдань.

О. М.Ляшенко зазначає на тому, що виховання в учнів з порушеннями мовлення навичок самостійної навчальної роботи сприяє корекції вторинної затримки у їхньому психічному розвитку, підвищує якість засвоєння знань, сприяє кращій підготовці учнів до практичної діяльності.

Першочергове значення у вихованні навчально-пізнавальної самостійності у дітей, на думку О.М.Ляшенко, має навчальний процес, коли в учнів формується уміння самостійно виконувати практичні завдання з кожного предмету. З цією метою використовуються різні педагогічні засоби. На початковому етапі навчання, коли в учнів ще недостатньо розвинені навички самостійної праці, застосовується переважно практичний показ дій, які входять до структури діяльності запропонованого завдання та детальне роз’яснення способів його виконання із залученням учнів до їх відтворення. Для закріплення навичок самостійності даються тренувальні вправи.

Підвищення пізнавальної активності учнів при виконанні домашніх завдань у значній мірі залежить від правильного їх відбору, тобто ступеня важкості з урахуванням індивідуальних можливостей учнів.

Для того, щоб учень зміг сам подолати труднощі, з якими він стикається у процесі самостійного виконання домашніх завдань доцільно використовувати такі види допомоги, як:

- запропонувати учню самому знайти помилку;

- звернути увагу учнів на роботу, виконану в класі;

- повторити необхідне правило;

- задати йому навідні запитання;

- вказати на місце, де зроблена помилка;

- вказати на необхідність використання наочних посібників.

На думку О.М.Ляшенко у спеціальній школі успіх виконання домашніх завдань залежить від:

· якості проведення уроків вчителем;

· ступеня готовності учнів продовжувати навчально-пізнавальну діяльність самостійно;

· рівня підготовки, організації праці;

· взаємозв’язку вчителя і вихователя;

· того, наскільки діти глибоко усвідомили навчальні завдання, обсяг, зміст навчальної роботи, наскільки чітко учні бачать результат роботи, як вони вміють користуватись різними прийомами при виконанні домашніх завдань.

Деякі вчителі не звертають увагу на роз'яснення домашніх завдань, не аналізують його з учнями, не пояснюють, або дають його стисло, коротко, не зрозуміло. Це призводить до того, що учні механічно усвідомлюють предмет і матеріал. Таке виконання домашніх завдань носить формальний характер і не вирішує основні завдання самопідготовки.

Учням спеціальної школи потрібно пояснити не лише домашнє завдання, а й хід його виконання і шляхи самоконтролю результатів. Вихователь звертає увагу на засоби подолання труднощів, які зустрічаються під час виконання самостійної роботи.

Організація самопідготовки і допомога учням повинні системно узгоджуватись з вимогами, які надає до цієї праці вихователь.

В основі раціональної організації самопідготовки учнів покладається вирішення питань про динаміку розумової і м’язової працездатності та кількість оптимального часу, який необхідний для виконання роботи різноманітної за структурою та змістом.

В спеціальній педагогіці отримані дані з цього питання допомагають більш раціонально організувати навчальну і трудову діяльність учнів.

І.Г.Єременко вказує, що продуктивність діяльності учня залежить від довго тривалості, змісту, умов відпочинку під час занять у школі і при підготовці домашніх завдань. Затримка формування психічних процесів призводить до зниження пізнавальної активності. Довгострокова навчальна робота знижує функціональні можливості, швидко стомлює, знижує працездатність.

У зв'язку з вище розглянутими положеннями І.Г.Єременко виділив 3 фази зміни працездатності школярів під час навчальної діяльності:

1. фаза – впрацьованість (спостерігається на початку самопідготовки і триває 15 – 25 хв.);

2. фаза – оптимальна і найбільш продуктивна навчальна праця (5 – 15 хв.);

3. фаза – зниження рівня працездатності, для неї характерно загальне поступове або різке зниження працездатності учнів, яке настає після 25 -30 хв. і спостерігається до кінця уроку.

Зазначимо на тому, що систематичне перевантаження учнів може призвести до гіпостенічного або гіперстенічного стану, до зниження зацікавленості дітей в навчальній роботі, до невпевненості у своїх діях, а це призводить до зниження працездатності.

При організації самопідготовки потрібно враховувати дані, які отримав О.М.Ляшенко під час експериментального дослідження, він встановив, що на самопідготовці період впрацьованості учнів скорочується в порівнянні з уроком, а фаза оптимальної працездатності наступає раніше і триває значно більший період часу (до 25 – 40 хв.). На основі вивчення динаміки працездатності учнів на протязі усього дня. І.Г.Єременко встановив, що найбільш продуктивним для навчальної роботи є час від 10 до 11 годин ранку, від 17 до 18 годин вечора, тому самопідготовка починається о 17 годині.

М.С.Плешканівська зробила висновок про те, що коли ми враховуємо динаміку працездатності учнів, то більш раціонально будуємо навчальну діяльність і це підвищує якість засвоєння навчального матеріалу на уроках і під час самопідготовки.

О.М.Ляшенко засвідчує про те, що підготовка домашніх завдань повинна розпочинатись не з важкого, а з легкого предмету, який не потребує від учня зусиль. Це обумовлено тим, що в процесі підготовки домашніх завдань динаміка працездатності учнів інша, аніж на уроці, а саме у дітей спостерігається:

- скорочення періоду впрацьованості;

- збільшення періоду оптимальної працездатності;

- зниження працездатності, яке залежить від вікових і типологічних особливостей учнів з порушеннями інтелекту.

2 питання