Завдання з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансової інформації (МСА 3000)

Завдання з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансової інформації. Міжнародні стандарти завдань з надання впевненості (МСЗНВ). Стандарти для спеціалізованих сфер

Завдання з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансової інформації (МСА 3000)

Преамбула цього стандарту аналогічна МСА 200, де вказується на не­обхідність дотримання норм Кодексу професійної етики, нагадують про рівні впевненості та мету завдання, про контроль якості аналогічно завдання з надання впевненості, тобто аудиту.

Аудиторові слід планувати та виконувати завдання з професійним скептицизмом, слід отримати розуміння предмету перевірки та обста­вин завдання для ідентифікації та оцінки ризиків суттєвого викривлення інформації про предмет перевірки.

Ступінь розуміння предмету перевірки є результатом професійного суд­ження аудитора. Слід також визначити характеристики предмета перевірки, які особливо доречні для потенційних користувачів, які зазначаються у висновку з надання впевненості.

Аудитор здійснює також і оцінку критеріїв предмета перевірки, їх прий­нятності щодо предмету та мети перевірки. При цьому аудитор може вико­ристовувати встановлені або спеціально розроблені для мети чи предмета перевірки критерії.

Аудитор розглядає суттєвість та ризики завдання з надання впевненості, орієнтуючись на Концептуальні Основи. Практикові слід зменшувати ризики завдання до прийнятно низького рівня за обставин завдання.

Якщо для збирання та оцінювання доказів використовується робота екс­перта, аудитор та експерт у сукупності повинні мати відповідні навички та знання щодо предмета перевірки та критеріїв. Це в наступному дає можливість авдиторові визначитися з достатністю доказів.

Аудитор повинен мати знання для:

- визначення цілей дорученої експерту роботи;

- розгляду обґрунтованості припущень, методів та вихідних даних які використовує експерт;

- розгляду обґрунтованості даних щодо обставин завдання та висновку.

Аудитор повинен отримати достатні та відповідні докази адекватності роботи експерта цілям завдання. Для цього він оцінює:

- професійну компетентність, досвід та об’єктивність експерта;

- обґрунтованість доказової та методичної бази, які використав експерт;

- обґрунтованості даних щодо обставин завдання та висновку.

Аудитор повинен отримати достатні та відповідні докази, на яких гpунтуватиметься висновок. Аудиторові слід отримати відповідні пояснення відповідальної сторони та розглянути вплив подій на інформацію про предмет перевірки до дати надання висновку.

Аудитор документує всі важливі для забезпечення доказів питання, що підтверджують висновок.

При формуванні висновку слід звернути увагу на наступне:

- аудитором приймається рішення про достатність отриманих доказів що підтвер­дять висновок;

- висновок може бути виключно у письмовій формі.

Стандарти не вимагають типової форми висновку. Аудитор може обирати стиль "стислої форми" або "докладної форми".

Зазвичай зміст висновку складається з наступних пунктів:

- заголовок (чітко визначає що це незалежний висновок з надання впевненості);

- одержувач (сторона або сторони, яким направляється висновок. Ба­жано направляти висновок всім потенційним користувачам);

- ідентифікація та опис інформації про предмет перевірки або сам пред­мет перевірки: дата або період, до якого відноситься оцінка чи вимір предмету пере­вірки; об’єкт, до якого відноситься предмет перевірки; характеристики предмету перевірки (наскільки інформація про предмет перевірки більш якісна ніж кількісна, об’єктивна ніж суб’єктивна, історична ніж прогнозна; зміни у обставинах завдання або у предметі перевірки, що впливають на порівнювальну інформацію, тощо);

- перелік критеріїв, за допомогою яких оцінювався або вимірювався предмет перевірки (якщо доречно, то про джерела критеріїв, тип критеріїв, застосовані методи оцінки, тлумачення стосовно застосування критерії до обставин завдання, чи були зміни методів оцінки, тощо);

- властиві обмеження оцінки або вимірювання (якщо таке доречно);

- якщо значення критеріїв доступні обмеженому колу користувачів - зазначення обмеженості користувачів висновку;

- зазначення відповідальної сторони та опис відповідальності сторони та аудитора;

- стислий опис виконаної роботи;

- безпосередньо висновок;

- дата висновку;

- назва фірми та адреса її знаходження.

Якщо існують обмеження обсягу роботи або відповідальна сторона пропонує обмеження, які не дають можливості отримати необхідні докази - висловлюється умовно-позитивний висновок або відмова від висловлювання висновку.

Якщо інформація про предмет перевірки суттєво викривлена, тверджен­ня відповідальної сторони про предмет перевірки не наведено в усіх суттєвих аспектах: висловлюється умовно-позитивний або негативний висновок;

Якщо після прийняття завдання виявляється, що критерії не відповідні або предмет перевірки не відповідає завданню з надання впевненості висловлюється умовно-позитивний або негативний висновок;

Якщо невідповідні критерії ймовірно введуть в оману потенційних кори­стувачів висловлюється умовно-позитивний висновок або відмова від висловлюван­ня висновку.

Якщо вплив питань є не настільки суттєвим що вимагає негативного висновку або відмови від висновку висловлюється умовно позитивний висновок. За звичай умовно позитив­ний висновок висловлюється як "...за винятком".

Аудиторові при надання висновку слід розглянути іншу відповідальність за відповідність повідомлення доречних питань, які становлять інтерес для управління та виникають в результаті виконання завдання, вищому управлі­нському персоналу. Актуальні питання, важливі для управління, охоплюють лише питання, які привернули увагу аудитора під час виконання завдання. Не слід розробляти конкретні процедури з конкретною метою ідентифікації ак­туальних питань, якщо умови завдання цього не вимагають.