Логістика як один із інструментів оперативного управління та прийняття управлінських рішень

Тема 8. Моделі управління матеріальними запасами

 

1. Види запасів.

2. Логістика як один із інструментів оперативного управління та прийняття управлінських рішень.

3. Критерії прийняття управлінських рішень в управлінні матеріальними потоками.

4. АВС – аналіз.

5. Методи виявлення залежності витрат матеріальних ресурсів від обсягів випуску продукції.

 

 

ВИДИ ЗАПАСІВ.

 

Вихідними даними для розрахунку потреби виробництва в матеріальних запасах є фактичні дані за поточний період: нормативна величина матеріальних ресурсів на одиницю продукції, обсяг випуску продукції на плановий період. Потреба в матеріальних ресурсах визначається множенням норми витрат матеріалів на одиницю продукції на відповідні обсяги виробництва. Однак на складі доцільно утримувати не весь запас, а лише його оптимальну величину. Тому розраховується величина запасу, яка постійно повинна бути на підприємстві для уникнення перебоїв у виробництві.

Величина виробничого запасу визначається його нормою, яка протягом року представляє середній запас матеріалів в днях його середньодобового споживання і розраховується на кінець року як перехідний запас, розмір якого (в днях) дорівнює:

(1)

 

де З – запас матеріальних ресурсів;

Q – потреба в матеріалах на певний період;

Н – норма запасу в днях;

Дн – число днів у звітному періоді.

Норма перехідного запасу визначається сумою поточного і страхового запасів.

Поточний запас залежить від інтервалу поставок, розміру партій поставок, одноденної суми споживання матеріальних цінностей. Якщо підприємство споживає сировину невеликої кількості постачальників, то розраховується максимальний запас, який дорівнює інтервалу між двома поставками. Якщо використовується сировина багатьох постачальників, то розраховується мінімальний запас, який дорівнює:

 

(2)

де З_мах – максимальний запас;

З_о – мінімальний запас перед поставкою.

 

Модель управління виробництвом на базі поточних запасів матеріальних ресурсів ґрунтується на базі передбачень, що час поставок наперед точно відомий і витрати запасів в одиницю часу однакові. Однак у практиці ці передбачення майже ніколи не виконуються, нерідкі випадки зриву поставок і витрати матеріалів залежать від багатьох факторів. А тому виникає потреба в створенні страхового запасу. Резервний запас допомагає підприємству застрахуватися від не хватки ресурсів і від зупинки процесу виробництва, але і збільшує витрати зберігання. В даному випадку релевантними будуть дві групи втрат:

ü втрати, визвані не хваткою матеріалів;

ü витрати від зберігання резервного запасу.

Втрати, визвані не хваткою матеріалів, визначаються специфікою підприємства, вони складаються із наступних складових:

ü втраченим маржинальним прибутком від реалізації продукції, яку не вдалось виготовити і продати через відсутність матеріалів;

ü додаткові витрати на термінове придбання або самостійне виготовлення відповідних матеріальних ресурсів;

ü втрачена вигода через зменшення долі ринку (покупці почнуть купляти продукцію конкурентів);

ü витрати на зупинку і повторний запуск виробничого процесу.

Страховий запас створюється на випадок перебоїв у постачанні, він дорівнює половині поточного, але не менший середньоденного запасу.

 

 

ЛОГІСТИКА ЯК ОДИН ІЗ ІНСТРУМЕНТІВ ОПЕРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ.

 

В останні роки в с сфері товарного обігу стали використовуватися нові методи та технології доставки товарів. Вони базуються на концепції логістики. Логістика походить від грецького слова “loqistike”, що означає майстерність розраховувати, думати.

Логістика – це наука про планування, організацію, контроль і регулювання руху матеріальних і інформаційних потоків в просторі і часі від первинного джерела до кінцевого споживача.

В підприємницькій діяльності виділяється два принципових напрямки у визначенні логістики. Один з них пов’язаний з функціональним підходом до руху товарів, тобто управлінням всіма фізичними операціями, які необхідно виконувати при доставці товарів від постачальника до споживача. Інший напрямок характеризується більш широким підходом: крім управління операціями з руху товарів воно включає аналіз ринку постачальників до споживачів, координацію попиту та пропозицій на ринку товарів та послуг. Тому логістику можна характеризувати і як науку управління матеріальними потоками від первинного джерела до кінцевого споживача з мінімальними витратами, пов’язаними з рухом товарів і потоків інформації, що відносяться до нього.

Головним завданням логістики є розроблення детально виважених і обґрунтованих пропозиції, які б сприяли досягненню найбільшої ефективності роботи підприємства, підвищенню її ринкової частки і отриманню її переваги над конкурентами.

У відповідальності із завданням логістики розрізняють два види її функцій: оперативні та координаційні.

Оперативний характер функцій пов’язаний перш за все з безпосереднім управлінням рухом матеріальних цінностей у сфері постачання, виробництва та розподілу. До числа функцій діагностичної координації відносяться: виявлення і аналіз потреби в матеріальних ресурсах; аналіз ринків, на яких діє підприємство, прогнозування поведінки інших джерел цих ринків; одроблення даних, що стосуються замовлень і потреб споживачів тощо.

Основна вимога логістики: підтримання зв’язку логістики з корпоративною стратегією. Це перша і основна вимога досягнення високих прибутків від використання логістики. Керівники, які використовують логістику прагнуть до досягнення спільної мети і управляють логістичними операціями в інтересах реалізації стратегії підприємства, направленої на забезпечення конкурентноздатності за рахунок скорочення затрат і диференціювання послуг.

Логістику по праву можна вважати суттєвим чинником реалізації заходів, направлених на збільшення економічної ефективності виробництва та збуту. Значний прогрес у справі раціоналізації цих сфер діяльності може бути досягнений шляхом максимальної координації матеріальних та інформаційних потоків при їх об’єднані, що є одним із основних задач інформаційної логістики.

В основній ланці логістична система розпадається на ряд структур, які можна представити у вигляді горизонтальних функціональних субсистем у галузі закупок, виробництва та збуту. В свою чергу в межах кожної із субсистем знаходяться структури функціонального характеру – складське господарство, транспортування, виробництво, послуги, забезпечення та обробка інформації. Кожен із цих елементів присутній на любому підприємстві, а логістика об’єднує їх в систему з єдиною метою і задачами, які лежать області мінімізації витрат всього виробництва, а не окремо взятого елемента.

Інструментом даного об’єднання є інформаційне забезпечення процесів виробництва, починаючи із закупок і закінчуючи збутом продукції. В зовнішній сфері діяльності підприємства причиною успіху чи невдачі на ринку можуть бути: а)оперативне отримання інформації про ту чи іншу дію чи комерційну ситуацію, що склалася на ринку; б)отримання запиту на поставку чи відмовлення від неї. В тому чи іншому випадку першочергову роль грає комплекс інформаційного забезпечення. Потоки інформації є тими “нитками”, на які нанизуються всі елементи логістичної системи.

В міру розповсюдження логістичних систем на підприємствах все більшій мірі стала відчуватися необхідність розвитку і впровадження в практику логістичних інформаційних систем, які дозволили б органічно об’єднати в єдине ціле всі логістичні субсистеми (логістику постачання, виробничу логістику, логістику розподілу тощо).

Для створення інформаційної логістичної системи на рівні виробництва, необхідно сформувати модель такої системи. для цього необхідно мати достатню кількість детальних даних, які можуть бути отримані тільки з допомогою інтегрованої інформаційної системи матеріально-технічного постачання.

Інформаційна система тут є суттєвим компонентом логістичної структура, що зв’язує воєдино і служить для координації поставок, виробництва і збуту.

Структурна модель може містити два основних елементи: виробничі потужності та засоби організації матеріального потоку. Комбінуючи ці елементи, дослідники і організатори системи ділять всю структури підприємства на буферну і технологічну частини. При цьому захвачуються всі види діяльності - від отримання сировини до передачі готової продукції покупцям. Виходячи із двох елементів системи розвинута інформаційна структура виробництва забезпечує дві сторони загального логістичного процесу: горизонтальна інтеграція та вертикальна. Горизонтальна інтеграція інформаційного обслуговування субсистем робить можливим зв’язання воєдино інформацію забезпечення нею матеріального потоку в ланці отримання товарів та сировини, попереднього їх оброблення, монтажу, перевірки та збуту. Горизонтальна інтеграція окрім сього іншого дозволяє органічно пов’язати матеріальні і товарні потоки із загальною системою планування і управління на рівні виробництва і підприємства. Наявність подібного зв'язку в ідеальному випадку дає можливість добитися того, що ні одне відповідальне рішення про виробничий процес не могло бути прийняте і реалізоване без співвідношення його з загальною стратегією і метою виробництва. Вертикальна інтеграція полягає у дії один на одного різних рівнів в ієрархії структури управління виробництвом, починаючи зі структури стратегічного планування розвитку виробництва і збуту і закінчуючи рівнем оперативного керівництва окремими виробничими ділянками.

Суттєво полегшує роботу служб постачання перехід на оперативну систему. Тут, за думкою спецалістів-логістів, закладені значні резерви підвищення продуктивності управлінської праці, зниження обсягів переписки і, в кінцевому підсумку, передумови для створення ефективно діючої інформаційної логістичної системи. В теперішній час саме завдяки оперативному постачанню “точно в строк” стали конструюватися автоматизовані людино-машинні системи матеріально-технічного постачання, дія яких неможлива без добре налагодженої інформаційної логістики. Оперативне постачання в любій його формі вимагає меншого обсягу та часу формального оформлення документів, так як поставки здійснюються декілька раз на день згідно дострокових контрактів, і простий телефонний дзвінок чи факс легко змінить час і розмір поставки.

З допомогою інформаційної логістики і удосконалювання на її основі методів планування і управління на підприємстві здійснюється в даний час процес, суттю якого є заміна фізичних запасів надійною інформацією.

Сучасний рівень розвитку комп’ютерної техніки, інформаційної технології дозволяє отримати необхідні дані в любій кількості і в усіх сферах виробництва. Однак спеціалісти вважають, що до тих пір, поки інформаційне обслуговування не буде виділене в особливу сферу і з ним не будуть рахуватися як із специфічною робочою силою, потенційні можливості інформаційної логістики не можуть дути задіяні в повній мірі.