2017-12-16
260
Однією із найбільш гострих проблем, які стоять перед підприємством є управління матеріальними запасами. Розглянемо динаміку запасів матеріалів, які закупляються у постачальників. Підприємство закупляє партію матеріалів, використовує їх, а коли рівень запасів доходить до критичного рівня, замовляє нову партію. Через деякий час все повториться спочатку, тобто процес носить циклічний характер.
Для спрощення моделі управління запасами введемо наступні вихідні умови:
1) темпи використання матеріалів завжди постійні, а тому рівень запасів знижується одними і тими ж темпами;
2) розміри замовлень однакові;
3) відсутність запасів недопустима;
4) проміжок часу між розміщенням замовлення і надходженням матеріалів на склад точно визначений.
Витрати постачання підприємства складаються із двох складових:
ü витрати на зберігання запасі в – це витрати на приміщення, тару, зарплату складського персоналу. Витрати на зберігання діляться на постійні, що не залежать від величини запасу і змінні, що залежать від обсягів запасу. Приймаючи рішення про величину запасів, ми можемо діяти тільки на змінну частину витрат, тому саме вона для нас в даному випадку є релевантною. Позначимо змінну частину вартості зберігання одиниці матеріалів в запасі протягом певного періоду Сh.
|
|
|
ü витрати на розміщення замовлення – це оплата праці персоналу, що займається закупками. Їх також можна розподілити на постійні та змінні. Релевантними є змінні, на постійні в даному випадку вплинути неможливо. Позначимо змінні витрати на розміщення замовлення через Со.
Нехай Д – потреба в матеріалах на певний період, С – ціна одиниці матеріалів, g –розмір одного замовлення. Тоді кількість замовлень на певний період розраховується діленням потреби Д на розмір одного замовлення g. Тоді витрати на розміщення замовлення дорівнюють змінним затратам на одне замовлення помножене на кількість замовлень:
(3)
Інша складова загальних витрат підприємства на запаси – витрати на зберігання, їх можна знайти помноживши середню за період величину запасів на вартість зберігання одиниці запасів протягом певного періоду. Оскільки ми вважаємо, що витрати матеріалів в одиницю часу постійні, то рівень запасів міняється лінійно, середній рівень запасів дорівнює половині розміру замовлення:
(4)
В більш складних випадках, коли витрати матеріалів в одиницю часу не є постійними. Для визначення величини затрат зберігання використовують метод інтегрування.
Загальна величина затрат на зберігання та розміщення замовлення ТС дорівнює:
(5)
Це основне рівняння моделі управління запасами. На його основі базуються критерії прийняття рішень:
|
|
|
ü про оптимальний розмір замовлення;
ü про рівень повторного замовлення;
ü про оптимальний розмір партії.
Припустимо, що витрати на зберігання матеріальних ресурсів і розміщення замовлення однакові. Тоді:
(6)
а оптимальний розмір партії замовлення дорівнює:
(7)
Витрати на розміщення замовлення обернено пропорційні розміру замовлення.
Задача. Розрахувати оптимальну партію одного замовлення за наступними даними:
Вартість зберігання одиниці матеріалів 15,6 грн.;
Витрати на замовлення 150 грн.
Загальна потреба в матеріалах на квартал 540 т.
Ціна одиниці матеріалів 240 грн.
Розв’язок:
Оптимальний розмір партії замовлення дорівнює:
,
де g – оптимальний розмір партії замовлення;
Со - змінні витрати на розміщення замовлення;
Д - потреба в матеріалах;
Сh – витрати на замовлення.
Відповідь: оптимальна партія одного замовлення 10,598 тонн, або 2544 грн.
АВС – АНАЛІЗ.
В умовах розвитку ринкових відносин в Україні зростає роль аналізу фінансового стану підприємства. Це пов’язано з вимогами здійснення комерційної фінансової діяльності підприємств, які в умовах господарської самостійності несуть повну відповідальність за результати своєї виробничо-господарської діяльності перед співвласниками (акціонерами), працівниками, банком і кредиторами.
Одним із ефективних та практичних інструментів прийняття управлінських рішень в галузі фінансів підприємства є використання методу АВС – аналізу, який застосовують з метою вибору постачальників, найважливіших видів сировини та матеріалів, вагомих елементів витрат, най рентабельнішої продукції та напрямків інвестування.
АВС – аналіз дозволяє представити дані витрат у наглядній та зрозумілій формі з одного боку, а з іншого – розподілити накладні витрати, виходячи з реального використання ресурсів. Використання методу АВС – аналізу дозволяє досягнути покращень в управлінні фінансами підприємства за показниками трудоємкості, продуктивності та прибутковості.
АВС – аналіз широко застосовується не тільки для дослідження матеріальних потоків, але і в контролі дебіторської заборгованості, при визначенні найбільш важливих статей витрат, товарної стратегії, найефективніших напрямків капіталовкладень.
Метод АВС – аналізу полягає у виявленні та оцінюванні кількісних значень величин, частка яких у загальній сукупності вартісних показників найбільша. Завдяки чому стає можливим сконцентрувати увагу на приоритетних напрямках зниження собівартості продукції, а також визначення реальних шляхів підвищення обсягів реалізації продукції. В основі цього методу лежить закон, відкритий італійським економістом В. Парето. У відношенні до витрат на створення матеріальних запасів цей закон формулюється так: 80 % затрат припадає на 20 % матеріалів (також 80 % виручки підприємства припадає на 20 % видів продукції, 80 % суми дебіторської заборгованості може числитися за 20 % дебіторів, 80 % кредиторської заборгованості може випасти на долю 20 % постачальників). Отже, сутність АВС – аналізу полягає в тому, що всі аналізовані показники поділяються на три групи:
─ група А – показники, які мають найбільшу питому вагу (80 %);
─ група В – показники середньої важливості (15 %);
─ група С – мало важливі показники (5 %).
Логіка підказує, що група А заслуговує підвищеного контролю, група В потребує уваги лише зрідка, а групі С не варто приділяти уваги і часу. Саме така політика допоможе підприємству оптимізувати свої витрати, а також набагато ефективніше використовувати час і зусилля своїх працівників, які займаються управлінням витрат та матеріальних потоків. Тобто АВС – аналіз дозволяє сконцентрувати увагу і зусилля у тих напрямках, де очікується максимальна віддача.
|
|
|
Розглянемо приклад застосування АВС – аналізу до аналізу матеріалів підприємства.
Класифікація витрат на три групи проходить в декілька етапів. На початку складається перелік матеріалів (таблиця 2). Після чого витрати ранжуються в порядку зростання вартості (таблиця 3). Підраховується вартість витрат наростаючою сумою в грошовому вираженні і в процентах до загальної суми матеріалів. Далі визначаються групи матеріалів, які відносяться до груп А та В і потребують посиленого контролю. Решта матеріалів відноситься до групи С.
Таблиця 8.2. Перелік витрат за видами діяльності.
| №пп | Назва матеріалів | Ціна 1 т, тис. грн. | Маса, т. | Вартість, тис. грн.. |
| A | ||||
| B | ||||
| C | ||||
| D | ||||
| E | ||||
| F | ||||
| G | ||||
| H | 537,5 | |||
| Разом | - | - |
Після чого розміщуємо матеріали в порядку збільшення їх вартості.
Таблиця 8.3. Впорядкований перелік матеріалів
| №пп | Назва матеріалів | Ціна 1 т., тис. грн. | Маса, т. | Вартість, тис. грн. | Вартість зростаючим підсумком | |
| тис. грн. | Частка в загальній вартості матеріалів, % | |||||
| H | 537,5 | 54,1 | ||||
| E | 79,9 | |||||
| B | 92,5 | |||||
| A | 99,0 | |||||
| G | 99,6 | |||||
| F | 99,9 | |||||
| C | 99,9 | |||||
| D | 100,0 |
Майже 80 % вартості матеріалів припадає всього на дві позиції H та E (ці позиції відносяться до групи А і вимагають посиленого контролю). Позиції А, В забезпечують 19 % вартості матеріалів – вони відносяться до групи В. Останні матеріали не вимагають жорсткого контролю і відносяться до групи С.
1) Методи виявлення залежності витрат матеріальних ресурсів від обсягів випуску продукції.
Для виявлення характеру і параметрів цієї залежності використовуються спеціальні методи:
|
|
|
1) Інженерний метод (на основі технологічних схем). Його суть полягає в тому, що на кожну статтю затрат інженери, виходячи з аудиторських даних і технологічної необхідності встановлюють нормативи на витрачання ресурсів в натуральному виразі, а затрати планують шляхом множення цих нормативів на ціни. Недолік - висока трудомісткість. Крім того, складно встановити в сучасних умовах зміни цін нормативи на зарплату, матеріальні витрати, комунальні послуги тощо.
2) Метод найменших квадратів математично точний, але із-за великого обсягу обчислень може бути використаний лише з допомогою комп’ютерних програм.
Для застосування даного метода всі затрати необхідно розподілити на постійні та змінні. Для цього:
- збирається статистична інформація;
- інформація групується за видами затрат;
- будується графік залежності затрат від обсягів;
- визначаються численні параметри затрат залежно від випуску продукції;
- перевіряються сили зв’язку між затратами і обсягами виробництва.
Постійні затрати (F) за визначенням та суттю не залежать від обсягів виробництва.
(8)
Залежність змінних витрат від обсягів випуску можна зобразити лінійною функцією:
(9)
де y – загальний обсяг змінних витрат (на весь випуск);
a1 – коефіцієнт пропорційності (величина змінних затрат на одиницю продукції);
x – обсяг випуску.
Залежність сукупних затрат від обсягів випуску дорівнює:
(10)
При використанні метода найменших квадратів виникають наступні проблеми:
1) нестача статистичної інформації (щоб результат був точним використовуємо дані за рік, по місяцях);
2) інфляційні процеси;
3) неточність вихідних даних.
Щоб статистичний аналіз був коректним, необхідно усунути вплив інфляційного фактора – перевести всі величини в ціни базового періоду. Для цього затрати множимо на індекс зростання цін порівняно з базовим періодом.
