Матеріал для самостійного опрацювання

Тема 8. Господарські процеси та відображення їх в обліку

 

Мета заняття: з’ясувати стадії кругообігу засобів та вивчити побудову господарських процесів і відображення їх в обліку

 

Питання теми

1. Загальні принципи побудови обліку основних господарських процесів.

2. Побудова бухгалтерського обліку процесу постачання.

3. Побудова бухгалтерського обліку процесу виробництва.

4. Побудова бухгалтерського обліку процесу реалізації продукції(робіт, послуг).

 

Література: 3-18, 19-26, 31,

 

Матеріал для самостійного опрацювання

1. Загальні принципи побудови обліку основних господарських процесів.

Процеси діяльності підприємств пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг).

На виробництво продукції (робіт, послуг) витрачаються різні господарські засоби виробництва: сировина, мате­ріали, паливо, енергія, обладнання, праця робітників і служ­бовців та інші витрати.

Всі вони проходять безперервний рух, тобто кругообіг, вони змінюються, переходячи із однієї форми в іншу.

Основними стадіями кругообігу засобів є господарські процеси: постачання, виробництва (виготовлення продук­ту), реалізації продукту.

Процес постачання є першою стадією кругообігу госпо­дарських засобів, де гроші перетворюються в предмети праці і утворюють виробничі запаси.

Із сфери обігу запаси переходять у сферу виробництва.

В процесі постачання об'єктом бухгалтерського обліку є затрати на придбання виробничих запасів, обсяг їх заготовлення, розрахунки зпостачальниками.

Процес виробництває основною стадією кругообігу за­собів, на якій створюється продукт праці. Тут відбуваєть­ся з'єднання робочої сили із засобами виробництва, виго­товляється новий продукт. Вироблений продукт реалізуєть­ся споживачу.

В процесі виробництва об'єктами обліку виступають витрати на виготовлення продукції, які складають со­бівартість продукції, а також об'єктами обліку є наявність і рух готової продукції.

В процесі реалізації продукту господарські засоби, які перетворилися в готовий продукт, залишають сферу вироб­ництва і знову вступають в сферу обігу. Вироблена продук­ція реалізується покупцям і приймає грошову форму, що створює можливість відновлення кругообігу, тобто перетво­рення грошових коштів у виробничі запаси і т.д.

На стадії реалізації об'єктами обліку є витрати, пов'я­зані з відвантаженням і реалізацією продукції, визначення результанту від реалізації продукції та розрахунки з покуп­цями.

 

2. Побудова бухгалтерського обліку процесу постачання

В процесі постачання на виробничих підприємствах надходять такі виробничі запаси, як сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби, паливо, куповані напівфабрикати, тара, запасні частини, малоцінні та швидкозношуванні предмети, що використовуються протя­гом не більше одного року та інші, які є найбільш важли­вою і значною частиною активів підприємства, вони зай­мають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств.

Визнання запасів, їх оцінка приведено в Положенні (Стандарті) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Запаси — активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробницт­ва продукції, виконання робіт та надання послуг, а та­кож управління підприємством.

Запаси визначаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Завданнями бухгалтерського обліку запасів є визначення фактичної собівартості їх придбання, контроль за їх збереженням, економним використанням, своєчасне та пра­вильне документальне оформлення, облік придбання і спи­сання в затрати виробництва.

Придбані виробничі запаси в процесі постачання мають бути оцінені за їх первісною (фактичною) вартістю придбання, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику, транспорт­но-заготівельні витрати пов'язані з затратами на заготів­лю запасів, оплату тарифів (фрахту) за вантажнорозванта­жувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів та інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів.

Відповідно Плану рахунків для обліку виробничих запасів, визначення історичної (фактичної) собівартості їх придбання використовують активний, інвентарний рахунок 20 «Виробничі запаси», де по дебету відображають надходження виробничих запасів на підприємство, їх дооцінку, а по кредиту — списання, відпуск, уцінку запасів тощо.

Вартість окремих видів виробничих запасів обліковуєть­ся на відповідних субрахунках 20 рахунку:

201«Сировина й матеріали»;

202«Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»;

203«Паливо»;

204«Тара й тарні матеріали»;

205«Будівельні матеріали»;

206«Матеріали, передані з переробку»;

207«Запасні частини»;

208«Матеріали сільськогосподарського призначення»;

209«Інші матеріали».

Транспортно-заготівельні витрати включаються до со­бівартості придбаних запасів загальною сумою і відобра­жаються на окремому субрахунку рахунків обліку запасів.

Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагаль­нюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (вико­ристані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.

Таким чином, в дебеті рахунків обліку запасів відобра­жають вартість виробничих запасів, які надійшли від по­стачальників, і транспортно-заготівельні витрати, що дає можливість визначати первісну (фактичну) собівартість придбаних запасів.

Для обліку розрахунків з постачальниками за придбані від них виробничі запаси використовують пасивний, розра­хунковий рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», де по кредиту відображаюсь суму заборго­ваності постачальникам і підрядникам за виробничі запа­си, виконані роботи та отримані послуги, а по дебету — суму погашення заборгованості постачальникам, підрядникам при сплаті їм за виробничі запаси, виконані роботи, отри­мані послуги.

 

Дт 63 „Розрахунки з постачальниками і підрядниками” Кт

 

Дт 30 „Каса” Кт Дт рах-в: кл1 (10,11,12,15,18) Кт

 

Дт 31 „Рахунки в банках” Кт Дт рах-в: кл2 (20, 21, 22, 25, 28) Кт

Оплата рахунків Акцепт
постачальників рахунків
і підрядників постачальників
Дт 33 „Інші кошти Кт” і підрядників

 

Дт рах-в: кл9 (90, 91, 92, 94, 97) Кт

 

Дт 60 „Короткострокові позики” Кт

 

Дт 64 „Розрахунки за податками і

платежами Кт”

Дт 62 Короткострокові векселі видані” Кт

 

 

Рис. 8.1. Схема обліку процесу придбання

3. Побудова бухгалтерського обліку процесу виробництва.

Процес виробництва продукції (робіт, послуг) потребує здійснення певних витрат. Визначення витрат дається у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», а склад витрат у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Витрати — це зменшення економічних вигод протягом облікового періоду, пов'язаних або зі зменшенням активів, або зі збільшенням зобов'язань. У результаті таких витрат зменшується власний капітал.

Задачами бухгалтерського обліку процесу виробництва є достовірне визначення фактичних витрат, контроль за використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів, складання звітної калькуляції продукції (робіт, послуг), виявлення внутрішньогосподарських резервів зменшення витрат і збільшення власного капіталу.

Відповідно до Плану рахунків для обліку вит­рат використовують рахунки класу 8 «Витрати за елемен­тами», рахунки класу 9 «Витрати діяльності» і окремі ра­хунки класу 2, до яких належать 23 «Виробництво», 25 «Напівфабрикати», 24 «Брак у виробництві», 39 «Витра­ти майбутніх періодів».

Рахунки класу 8 призначені для накопичення інформації про витрати за економічними елементами, що обумовлюється необхідністю заповнення другого розділу Звіту про фінан­сові результати. Це рахунки:

80 «Матеріальні витрати»;

81 «Витрати на оплату праці»;

82 «Відрахування на соціальні заходи»;

83 «Амортизація»;

84 «Інші операційні витрати».

Рахунки класу 9 слугують для систематизації інфор­мації про витрати за їх функціональними ознаками.

90 «Собівартість реалізації»;

91 «Загальновиробничі витрати»;

92 «Адміністративні витрати»;

93 «Витрати на збут»;

94 «Інші операційні витрати».

Характеристика цих рахунків наступна: вони являються, активними, по дебету відображаються витрати, а по креди­ту — їх списання.

Суб'єкти малого підприємства, а також організації, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності (неприбуткові організації), можуть вести облік витрат тільки на рахунках класу 8 без використання ра­хунків класу 9. При цьому витрати будуть списуватися з кредиту рахунків класу 8 в дебет рахунку23 «Виробництво» у частині прямих і виробничих непрямих витрат, а решта витрат буде відноситись на рахунок 79 «Фінансові результати».

Усі інші підприємства використовують рахунки класу 9. Але для систематизації інформації про елементи витрат може бути застосована така схема: витрати відносяться спочатку на рахунки витрат класу 8, а потім списуються на рахунки класу 9, або на рахунок 23 «Виробництво».

Використання рахунків класу 9, дозволяє здійснювати більш детальний облік витрат. Але малі підприємства, що не бажають вести облік вит­рат у розрізі елементів на рахунках класу 8, ведуть облік витрат на рахунках класу 9.

Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) збираються на активному калькуляційному рахунку 23 «Виробництво».

Рахунок 23 «Виробництво» має таку структуру.

Дт 23 «Виробництво» Кт

Незавершене виробництво на початок місяця	-
Фактичні витрати на протязі місяця	Виробнича собівартість виготовленої продукції (робіт, послуг)
Незавершене виробництво на кінець місяця

Аналітичний облік витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) здійснюється по цехам, переділам, видам продукції (роботам, послугам), та за статтями витрат в накопичувальних відомостях, картках або в машинограмах в умовах автоматизації обчислювальних робіт. Прямі витрати безпосередньо обліковуються на рахунку 23 «Виробництво».

На протязі місяця прямі витрати на підприємствах, які використовують рахунки класу 8 відносять в Дт 23 «Виробництво»; Кт 20 «Виробничі запаси»; Кт 25 «Напівфабрикати»; Кт 66 «Розрахунки з оплати праці»; Кт 65 «Розрахунки зі страхуванням»; Кт 131 «Знос основних засобів» та кредиту інших рахунків.

На підприємствах, що використовують рахунки класу 8, бухгалтерські записи на прямі витрати з виробництвом продукції (робіт, послуг) будуть такими: Дт 23 „Виробництво” Кт 80 «Матеріальні витрати»; Кт 81 «Витрати на оплату праці»; Кт 82 «Відрахування на соціальні заходи»; Кт 83 «Амортизація виробничих необоротних активів»; Кт 84 «Інші операційні витрати».

 

 

4. Побудова бухгалтерського обліку процесу реалізації продукції (робіт, послуг)

Готова продукція, вироблена підприємством, підлягає реалізації споживачам.

Процесом реалізації і одержанням доходу (виручки) за реалізовану продукцію завершується кругообіг коштів підприємства, які воно у вигляді засобів праці, предметів праці, робочої сили вклало в вироблену продукцію.

Згідно із Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 „Запаси” готова продукція входить в поняття «запаси».

Готова продукція — це продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає техніч­ним та якісним характеристикам.

Завданнями бухгалтерського обліку процесу реалі­зації є забезпечення контролю за збереженням готової продукції на складах, відпуском продукції покупцям, її оплатою, за правильністю визначення результатів від ре­алізації.

Виготовлена продукція власними силами підприємства оцінюється за первісною (фактичною) собівартістю її ви­робництва.

Оскільки первісна (фактична) собівартість готової про­дукції може бути визначена після збирання усіх витрат і калькулювання, тобто в кінці звітного періоду, тому на протязі звітного періоду при відпуску готової продукції у продаж та іншому вибутті оцінка її здійснюється за таки­ми методами, що й запаси.

В балансі готову продукцію відображають за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Продукція відображається за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу її ціна знизилася, або вона зіпсована, застаріла, втратила первісно очікувану економі­чну вигоду.

Чиста вартість реалізації визначається по кожній оди­ниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очі­куваних витрат на збут.

Надходження готової продукції з виробництва на склад оформлюється такими документами, як здавальною наклад­ною, відомістю, або іншими приймально-здавальними доку­ментами, в яких визначаються дата, цех, склад, наймену­вання продукції, номенклатурний номер, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю.

На малих підприємствах, де немає складів, готова про­дукція прямо з виробництва відвантажується покупцям!

На складі готову продукцію обліковують за її видами на картках або книгах складського обліку. Зі складу до бухгалтерії передаються документи з руху готової про­дукції за реєстром під розписку.

Бухгалтерія складає накопичувальну відомість по над­ходженню готової продукції з виробництва в кількісному та вартісному вимірюванні і окремо відомість по відванта­женню, вибутті продукції.

Синтетичний облік готової продукції на складі ве­деться на активному, інвентарному рахунку 26 «Гото­ва продукція», де по дебету відображається надходження на склад готової продукції, а по кредиту — вибуття, спи­сання.

При оприбуткуванні готової продукції із виробництва на склад робиться запис по Дт рахунку 26 «Готова продук­ція», Кт рахунку 23 «Виробництво».

Відповідно діючому законодавству датою реалізації про­дукції (товарів, робіт, послуг) вважається дата відвантажен­ня продукції, здача виконаних робіт.

Продукція відвантажується або відпускається покуп­цям згідно угоді (контракту). Робітники складу на відібра­ну, запаковану продукцію виписують накладну, яка разом з документами по транспортуванню продукції поступають до бухгалтерії підприємства і які є підставою для оформ­лення бухгалтерією документів: рахунка-фактури, платіж­ного доручення. Для обліку виробничої собівартості реал­ізованої продукції (робіт, послуг, товарів) призначений ак­тивний рахунок 90 «Собівартість реалізації», де по дебету рахунку відображають фактичну собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг, по кредиту — списання фактичної собівартості реалізованої продукції, робіт, послуг на рахунок 79 «Фінансові результати».

Рахунок 90 «Собівартість реалізації» має такі субрахунки:

901 «Собівартість реалізованої готової продукції»;

902 «Собівартість реалізованих товарів»;

903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг».

Нагадуємо, що фактична собівартість продукції, робіт,

послуг, яка обліковується на рахунку 90 «Собівартість реалізації», складається лише з витрат, пов'язаних з про­цесом виробництва: прямі матеріальні витрати, прямі вит­рати на оплату праці, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати.

До фактичної собівартості продукції, робіт, послуг не включаються витрати на збут.

Для обліку доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) призначений пасивний рахунок 70 «Доходи від реалізації», де по кредиту відображається збільшення (одержання) доходу, по дебету — належна сума непрямих податків (податку на додану вартість, акцизно­го збору та інших, передбачених законодавством), списан­ня доходу на рахунок 79 «Фінансові результати» у порядку закриття рахунку 70 «Доходи від реалізації». Рахунок 70 «Доходи від реалізації» має такі субрахунки:

701 «Дохо­ди від реалізації готової продукції»;

702 «Дохід від реал­ізації товарів»;

703 «Дохід від реалізації робіт і послуг»;

704 «Вирахування з доходу».

 

Дт 901 „Собівартість реалізованої готової Дт 701 „Дохід від реалізації готової
продукції” Кт продукції” Кт

 

 

791 „Результат від основної

26 „Готова продукція” Дт діяльності” Кт 36 „Розрахунки з покупцями

Дт Кт Дт й замовниками” Кт

Собівартість Списання Списання відобра- 311 „Поточні ра-
реалізації собівартість доход від ження хунки в націо-

реалізації реалізації доходу нальній валюті”

22400 22400 25000 Дт Кт

641 „Розрахунки

за податками і оплата

Дт платежами” Кт

ПДВ

 

Рис. 8.2. Схема обліку реалізації готової продукції в грн.

 

Контрольні питання

1. Назвіть стадії кругообігу засобів.

2. Що передбачає процес постачання?

3. Які основні завдання обліку процесу постачання?

4. Які рахунки використовуються для обліку запасів?

5. Дати загальну характеристику побудови обліку процесу заготівлі.

6. Яка роль та призначення процесу виробництва?

7. Які завдання обліку виробництва?

8. В якому розрізі ведеться аналітичний облік по рахунку 23 „Виробництво”?

9. Яка продукція вважається проданою?

10. Дати загальну характеристику побудови обліку процесу реалізації.