Тема 10. Монетарна та фіскальна політика

Основні економічні функції держави

Економічна політика держави має дві основні цілі, кожна з яких конкретизується у певних функціях та реалізується за допомогою відповідних методів.

Перща мета економічної політики держави полягає в тому, щоб підтримувати та полегшувати функціонування ринкової економіки. Ця мета реалізується через відповідні функції: забезпечення правої бази та суспільної атмосфери, що сприяють ефективному функціонуванню ринкової системи; захист конкуренції. Перша з цих функцій реалізується за допомогою таких методів:

- визначення прав приватної власності;

- гарантування виконання контрактів;

- захист громадського порядку;

- запровадження стандартів ваги та якості продукції;

- створення грошової системи;

- запровадження правил, що регулюють відносини виробників зі споживачами, менеджерів із працівниками.

Друга функція реалізується за допомогою таких методів:

- регулювання природних монополій в сфері транспорту, зв’язку, виробництві та постачанні електроенергії та інших сферах суспільного користування;

- антимонопольне законодавство.

Друга мета полягає в тому, щоб підсилити та модифікувати функціонування ринкової економіки. Ця мета реалізується через відповідні функції:

- перерозподіл національного доходу та багатства.

Ця функція реалізуються за допомогою таких методів:

- трансфертні платежі;

- регулювання (гарантування) цін на сільськогосподарську продукцію;

- визначення мінімальної ставки заробітної плати.

Всі ці методи зменшують нерівність, що виникає через різні природні здібності, спадщину та освіту.

- коректування розподілу ресурсів з метою змінити структуру національного продукту.

Ця функція пов’язана із нерівністю побічних ефектів. Побічні ефекти – це вигоди та втрати, що дістаються суб’єктам, які не є учасниками ринкової угоди. Наприклад втрати внаслідок забруднення навколишнього середовища. Це був приклад негативного побічного ефекту, а вигоди від освіти, це приклад позитивного побічного ефекту. В процесі корегування розподілу ресурсів держава повинна забезпечувати створення суспільних благ. Суспільні блага – це такі блага, які є неподільними, тобто не можуть бути передані індивідуальним споживачам. Вигоди від таких благ дістаються суспільству не в результаті купівлі, а внаслідок виробництва і створення цих благ. Таким чином люди можуть користуватися вигодами таких благ, не здійснюючи жодних витрат на їх виробництво. Наприклад оборона – суто суспільне благо. А такі блага, як шляхи, вулиці, охорона порядку, медицина, бібліотеки є квазісуспільними благами (майже суспільними), тобто до таких благ може бути застосований принцип виключення. Однак ринкова система не виробляє ці блага в достатній кількості і тому держава сприяє їх додатковому створенню.