Починаючи вивчення теми, насамперед необхідно чітко усвідомити зміст ст. 655 ЦК України, яка закріплює легальне визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Студент має звернути увагу на наступне. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути: 1) речі; 2) майнові права. Даний договір завжди є консенсуальним, двостороннім, оплатним. Право продажу майна (товару), крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець майна (товару) не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, коли власник не має права вимагати його повернення.
Правочин купівлі-продажу може вчинятись в усній, письмовій (як простій, так і нотаріальній) формі, а також шляхом вчинення конклюдентних дій. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна має укладатись у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
|
|
В процесі вивчення питання щодо видів купівлі-продажу студент має враховувати, що ЦК України безпосередньо регулює лише окремі види купівлі-продажу, тому необхідно уважно прочитати не лише зміст глави 54 ЦК України «Купівля-продаж», а й звернутись до спеціальних нормативно-правових актів, підручника та додаткових літературних джерел.