Робота № 1. Будова скелета

Будова кістки. Препарати: кістки різних типів, прожарена і декальцинована кістка.

Значення скелета в організмі різноманітне: він визначає форму тіла тварини, є опорою для м’яких частин тіла, створює стінки порожнин (грудної, черевної, носової), де містяться життево важливі органи.

Разом з м’язовою системою скелет призначений для зміни положення тіла і переміщення його в просторі. Він побудований з окремих кісток різної форми та розміру. За формою кістки поділяють на чотири типи: довгі трубчасті, короткі, пластинчасті й мішані. Кістки побудовані з дуже міцної компактної кісткової тканини. Тому вони здатні витримувати велике навантаження.

Міцність кісток зумовлена наявністю в них мінеральних солей кальцію і фосфору. Якщо видалити ці солі з кісток шляхом витримування їх протягом 10 діб у 10%-му розчині соляної кислоти, кістки втрачають твердість. Вони залишаються пружними, міцними на розрив, але гнучкими. Декальцинована кістка не здатна витримувати вантаж, але форма її зберігається.

Якщо ж кістку прожарити на вогні, то з неї вигоряє органічна речовина осеїн, яка надає кістці пружності. Мінеральні солі під час прожарювання не згоряють, тому прожарена кістка втрачає пружність і робиться крихкою. При згинанні вона легко ламається і розсипається на дрібні шматочки.

Будова кістки як органа. Прилади та матеріали: трубчасті кістки, розпил трубчастої кістки, распатор, скальпелі, пінцети, кісткова пилка, ножівка, лещата.

Будову кістки як органа вивчають на найхарактернішій трубчастій кістці (найчастіше на плечовій). На трубчастій кістці розрізняють тіло (діафіз) та два кінці (епіфізи). Верхній кінець кістки називається проксимальним, нижній – дистальним.

Розглядаючи епіфізи кісток, знаходять суглобові поверхні, вкриті тонким шаром (3-5 мм) гіалінового хряща. Обидва кінці кістки потовщені. Під час огляду й вивчення кісток потрібно знайти м’язові горби (латеральний і медіальний), ямки, в яких закріплюються м’язи, відростки, гребені, отвори, через які проходять кровоносні судини. На суглобовій поверхні знаходять синовіальні ямки.

Уся зовнішня поверхня кістки (за винятком суглобових поверхонь та кісткових горбів і відростків) вкрита волокнистою сполучнотканинною оболонкою – окістям.

На свіжій, взятій з трупа тварини кістці за допомогою скальпеля роблять поздовжній і поперечний розрізи. А потім по лінії розрізу распатором і пінцетом відпрепаровують окістя від кісткової тканини. Прощупуванням визначають товщину, міцність, колір окістя, оглядають отвори, які в ньому для кровоносних судин і нервів.

Для вивчення внутрішньої будови кістки роблять її розпил (беруть плечову або стегнову кістку, а також декілька хребців і ребро). Зафіксувавши кістку в лещатах, розпилюють її в різних напрямках (вздовж і впоперек). На всіх виготовлених препаратах вивчають будову і властивості компактної і губчастої кісткової речовини. Звертають увагу на те, що губчаста речовина в трубчастих кістках розміщена на їхніх кінцях.

Стінка кісток побудована з дуже міцної компактної кісткової речовини. Вимірюють товщину кістки в різних ділянках. Вивчають також розміщення й довжину мозкового каналу трубчастих кісток та властивості його вмісту.

При вивченні скелета свійських тварин його поділяють на відділи. Так, у скелеті розрізняють осьову частину й кінцівки. До осьової частини відносять скелет тулуба і голови, а до скелета кінцівок – скелет плечового і тазового поясів та скелет вільних кінцівок (грудних і тазових).