Робота № 1. Анатомічна будова органів ротової порожнини та глотки

Препарати та прилади: свіжі і консервовані органи ротової порожнини і глотка, сагітальний розпил голови, муляжі, таблиці, скальпелі, пінцети, ножиці.

Губи. Оглядають і промацують препарат ротової порожнини. Вивчають консистенцію й товщину губів, звертають увагу на колір шкіри й слизової оболонки. У корів звертають увагу на безволосу ділянку – носогубне дзеркало. У свиней на верхній губі знаходять хоботок. Оглядають присінок ротової порожнини, установлюють його форму і величину. Користуючись скальпелем, пінцетом, ножицями, знімають шкіру з губів і розглядають розміщення м’язів.

Зуби. На препараті щелеп знаходять усі види зубів: різцеві, кутні та ікла. Порівнюють форму, величину й колір постійних і молочних зубів. Вивчають форму тертьових поверхонь різних видів зубів. Підраховують кількість зубів. Звертають увагу на те, що в корів різцевих зубів вісім і всі вони розміщені на нижній щелепі.

У різцевих зубів коней є зубна чашка. Порівнюють будову різцевих зубів молодих і старих тварин. Відмічають, що в старих коней з віком зуби стираються, зубна чашка зникає. Змінюється і форма зубів, на тертьових поверхнях з’являються коренева зірка (зірка Жирара). Тертьова поверхня кутніх зубів широка й горбкувата, що сприяє перетиранню грубого корму. Тертьова поверхня кутніх зубів свиней і собак горбкувата, але неширока, бо корм подрібнюється в них роздавлюванням і розриванням, а не перетиранням.

Після зовнішнього огляду фіксують у лещатах і анатомічною пилкою роблять вертикальний розпил. На розпилі зубів вивчають будову коронки і кореня зуба, розміщення емалі й цементу, визначають ширину й довжину порожнини.

Язик. На препараті знаходять тіло, корінь і верхівку язика. Визначають його форму і консистенцію. На слизовій оболонці оглядають сосочки різної форми. Особливо добре виявлені ниткоподібні сосочки, які надають язикові шорсткості. Під тілом язика слизова оболонка утворює складку – вуздечку язика. Після зовнішнього вивчення роблять скальпелем поздовжній і поперечний розрізи і вивчають напрям м’язових волокон. Переконуються, що вони розміщені в різних напрямах.

Слинні залози. На препаратах і муляжах вивчають будову і топографію привушної, підщелепної та під’язикової залоз. На дотик вивчають їхню консистенцію. За допомогою зонда або товстої дротини досліджують вивідні протоки залоз. Після цього вивчають будову твердого піднебіння. Відмічають, що слизова оболонка утворює поперечні валики. У підслизовій оболонці розгалужується густа сітка венозних кровоносних судин. Визначають форму й величину м’якого піднебіння.

Глотка. На препараті знаходять усі отвори, які відкриваються в глотку. Вивчають значення глотки як органа, в якому перехрещуються два шляхи – травний і дихальний. Знаходять і досліджують глоткові мигдалики.

Робота № 2. Будова стравоходу, шлунка, тонких і товстих кишок, печінки та підшлункової залози.

Препарати та прилади: свіжі та консервовані препарати стравоходу, однокамерного й багатокамерного шлунків, тонких і товстих кишок, печінки й підшлункової залози, скальпелі, пінцети, ножиці, таблиці, схеми.

Стравохід. Вивчають будову стінки стравоходу. На поперечному розрізі знаходять усі її оболонки, відпрепаровують і розглядають їх. Визначають довжину й діаметр стравоходу тварин різних видів.

Однокамерний шлунок. Звертають увагу на його форму та величину, знаходять поверхні й кривизни, розглядають будову сальників, порівнюють особливості переходу стравоходу в шлунок у різних видів тварин. На дотик визначають товщину і консистенцію стінок шлунка, відшукують кардіальний і пілоричний сфінктери. Потім роблять розріз на великій кривизні і вивчають будову стінки шлунка. Знаходять і розглядають зібрану в складки слизову оболонку. Коли шлунок розтягують, складки розпрямляються.

Багатокамерний шлунок. Знаходять усі камери шлунка: рубець, сітку, книжку й сичуг. Визначають їх форму, величину й положення, товщину й консистенцію стінок окремих камер. Переконуються, що рубець – найбільша камера, розділена поздовжнім жолобом на дві частини: нижній і верхній мішки. Потім розрізають стінку рубця й оглядають слизову оболонку. Досліджують кардіальний сфінктер і стравохідний жолоб. На розрізі сітки знаходять переплетення її слизової оболонки, а в книжці промацують листочки різної величини. Відмічають, що всі три камери не мають залоз. Тому їх називають передшлунками жуйних. На слизовій оболонці сичуга знаходять поздовжні складки.

Тонкий відділ кишок. Знаходять і оглядають тонкі кишки: дванадцятипалу, порожню й клубову. Звертають увагу на їх форму, діаметр і довжину, визначають товщину стінок. Переконуються, що дванадцятипала кишка невеликого діаметра, відходить від пілоричної частини шлунка й утворює підковоподібний вигин. Треба знайти місце впадіння проток підшлункової залози і жовчної протоки, оглянути довгу брижу й кровоносні судини, розміщені в ній.

Знаходять довгу й петлясту порожню кишку з добре розвиненим м’язовим шаром. Оглядають клубову кишку, досліджують місце впадіння її в сліпу кишку.

Товстий відділ кишок. Установлюють діаметр і довжину. Визначають форму окремих кишок, колір і товщину стінок. Знаходять тенії на товстих кишках коня і свині. Звертають увагу на форму ободових кишок у тварин різних видів. У коней велика ободова кишка має підковоподібну форму, в жуйних – дископодібну, а в свиней – спіралеподібну. Розглядають форму сліпої кишки в тварин різних видів, вимірюють її довжину та діаметр. На розрізі стінки товстої кишки видно, що слизова оболонка не має ворсинок, вистелена каймистим епітелієм, у якому безліч келихоподібних клітин.

Печінка. Визначають її зовнішній вигляд, а потім величину, форму і колір печінки. На дотик установлюють її консистенцію. Печінка має буро-червоний колір, опукло-вгнуту форму. Верхній край тупий, а нижній – гострий і вирізками поділяється на частки. У тварин різних видів кількість часток неоднакова. Знаходять поверхні й краї печінки, оглядають шлунково-печінкову зв’язку.

На вгнутій поверхні розглядають ворота печінки, через які проходить ворітна вена. На цій самій поверхні у всіх тварин, за винятком коней та ослів, розміщений жовчний міхур. Тут же виходить жовчна протока. Оглянувши печінку зовні, скальпелем роблять надріз тканини й вивчають колір та будову поверхні надрізу. Печінка має часточкову будову. Тут добре видно прорізні кровоносні судини й жовчні ходи. Вони містяться в центрі кожної часточки.

Підшлункова залоза. Препарат підшлункової залози виготовляють разом з підковоподібним вигином дванадцятипалої кишки, оскільки залоза тут зафіксована. Розтягнувши залозу за кінці, вивчають її будову. Знаходять вивідні протоки, вивчають їх напрям. Відмічають часточкову будову тканини залози.

Робота № 3. Топографія органів травлення.

Препарати та прилади: розбірні моделі тварин (коня, корови, свині), таблиці топографії внутрішніх органів, стенд.

Знання топографії органів травлення потрібне для вивчення клінічних предметів (терапії, хірургії) та для практичної роботи кожного спеціаліста. Слід обов’язково вивчити і знати топографію органів травлення таких тварин, як корови, свині, коня.

Після виконання роботи студенти повинні:

знати будову і топографію органів травлення;

вміти визначати топографію органів травлення.

Завдання додому: підготуватись до контрольної роботи по темі: "Органи

травлення".