Методичні вказівки з виконання роботи. Робота № 1. Анатомічна будова органів дихання

Робота № 1. Анатомічна будова органів дихання.

Препарати та прилади: вологі і сухі препарати органів дихання, таблиці, скальпелі, ножиці, пінцети.

Носова порожнина. Для вивчення будови носової порожнини треба мати препарат голови з поздовжнім розпилом. Щоб приготувати такий препарат, анатомічною пилкою розрізають носову порожнину по сагітальній лінії. Досліджують носову перегородку, що розділяє носову порожнину на дві симетричні частини (праву і ліву). Оглядають носові раковини (верхню і нижню), носові ходи та нюховий лабіринт. Відмічають різний колір слизової оболонки, що вистилає носові раковини і нюховий лабіринт. Оглядають щілиноподібні носові ходи. Переконуються, що носова порожнина спереду починається ніздрями, а хоанами сполучена з дихальним відділом глотки. Носова порожнина жуйних, всеїдних та м"ясоїдних тварин сполучається з ротовою піднебінно-носовим каналом.

Гортань. Вивчають загальний вигляд гортані. Визначають її величину та форму; промацуванням установлюють консистенцію. Потім досліджують голосову щілину й голосові зв’язки. Звертають увагу на механізм роботи надгортанника. Промацують бічні кишеньки гортані коня. Щоб розглянути внутрішню поверхню гортані, ножицями розтинають пластинку кільцеподібного хряща і розводять його кінці в боки. Оглядають слизову оболонку. Вивчають форму та будову хрящів, які утворюють основу гортані.

Трахея. Вивчають будову кілець трахеї і визначають вид хряща. Кільця трахеї не суцільні. У коня кінці трахеї стоншені, у великої рогатої худоби вони сходяться на дорсальній поверхні і утворюють гребінь. Якщо зігнути трахею, а потім відпустити, вона розпрямиться. Якщо стиснути ізольоване кільце трахеї і відпустити, воно також розпрямиться і набуде попередньої форми. Треба підрахувати кільця трахеї в різних видів тварин. Потім оглядають місце розгалуження трахеї на два головних бронхи. Звертають увагу на будову та вигляд слизової оболонки трахеї.

Легені. На препараті легень знаходять краї (тупий і гострий), поверхні і частки. Визначають колір, форму і розмір легень. Свіжі легені мають блідо-рожевий колір, а в трупа вони темно-червоні (застійне явище). Промацуванням визначають консистенцію легень; ямка, що утворюється під час стискання, швидко розпрямляється. Це пояснюється тим, що в альвеолах, альвеолярних ходах та в бронхіолах легень завжди лишається трохи повітря. Потім скальпелем роблять розріз легеневої тканини. На поверхні розрізу добре видно перерізані бронхи. Поряд з ними лежить артерія.

Зовні легені вкриті серозною оболонкою – плеврою. Якщо пінцетом захопити оболонку на кінці розрізу легені, то її можна відшарувати від легеневої тканини; це легенева плевра. Поверхня грудної порожнини також вистелена серозною оболонкою – реберною плеврою. Плевра вкрита одношаровим плоским епітелієм і має гладеньку блискучу поверхню.

Робота № 2. Вивчення органів дихання на живих об’єктах.

Препарати та прилади: фіксаційний станок, рефлектор, розбірні моделі тварин, плесиметр, перкусійний молоточок, тварини.

Дослідження носової порожнини. Дотримуючись правил поводження з твариною, оглядають у неї ніздрі, звертають увагу на їх діаметр і форму. Спостерігають за рухами крил носа, що особливо добре помітно в коня. Тримаючи його за вуздечку лівою рукою, вказівним пальцем правої руки промацують псевдоніздрю, що міститься дорсальніше від справжньої ніздрі. Розширивши пальцями ніздрю, можна оглянути слизову оболонку носової порожнини. Гортань досліджують методом пальпації. Щоб промацати її, треба пальцями обох рук натиснути між гілками нижньої щелепи. При цьому під пальцями відчувається тверде тіло круглої форми; це і є гортань. У коней при подразненні гортані звичайно з’являється кашель.

Вивчення топографії легень. Величину легень у тварин визначають за їхньою задньою межею. Щоб знайти її, уздовж тіла тварини проводять три горизонтальні лінії: по лінії маклака, сідничного горба і плечолопаткового суглоба. Ці лінії слід провести крейдою на розбірних моделях і на тваринах. Потім крейдою на моделі коня позначають такі точки: голівку 17-го ребра, 16-те міжребер’я по лінії маклака, 10-те міжребер’я по лінії плечолопаткового суглоба, 5-те міжребер’я (нижня точка). Сполучивши ці точки, дістають лінію, що збігається із задньою межею легень.

У живих тварин точки задньої межі легень визначають за зміною перкусійного звука методом простукування за допомогою плесиметра та перкусійного молоточка.

Після виконання роботи студенти повинні:

знати будову і топографію органів дихання;

вміти визначати топографію органів дихання на тваринах.

Завдання додому: підготуватись до здачі модуля № 2.