Схема синтаксичного аналізу простого речення

Синтаксичний аналіз простого речення передбачає загальну характеристику речення і визначення його структурних компонентів та семантичних особливостей.

1. Записати речення.

2. Визначити граматичну основу і підкреслити члени речення.

3. Дати загальну характеристику простого речення:

а) просте речення;

б) за наявністю чи відсутністю головних членів речення та можливістю членування (односкладне, двоскладне, нечленоване);

в) за наявністю чи відсутністю другорядних членів речення (поширене, непоширене);

г) за наявністю обов'язкових членів речення (повне, неповне);

ґ) за ускладненістю структури (неускладнене, ускладнене: однорідними членами речення, звертаннями, відокремленими членами речення, вставними або вставленими конструкціями);

д) за характером предикативних відношень (стверджувальне, заперечне: загальнозаперечне, частковозаперечне);

є) за метою висловлювання (розповідне, питальне, спонукальне, бажальне);

є) за інтонацією (окличне, неокличне).

4. Охарактеризувати члени речення і компоненти словосполучень.

Зразок:

Твої слова — як білий вітер з дюн, зіщулених від подиху стихій (ПахлТ).

Речення просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене відокремленим означенням, вираженим дієприкметниковим зворотом, стверджувальне, розповідне, неокличне.

(Що?) слова — простий підмет, виражений іменником у називному відмінку;

слова (які є?) як вітер — складений іменний присудок, виражений нульовою абстрактною дієслівною зв'язкою та порівняльним зворотом;

слова (чиї?) твої — узгоджене означення, виражене займенником;

як вітер (який?) білий — узгоджене означення, виражене прикметником;

як вітер білий (який? звідки?) з дюн —другорядний член речення з однобічною тричленною залежністю, з атрибутивно-обставинним значенням, виражений прийменниково-відмінковим зворотом;

з дюн (яких?) зіщулених від подиху стихій — узгоджене означення, виражене дієприкметниковим зворотом;

В-І. 1. Невже ж ми, оплакавши наше минуле, вже мусим майбутнє оплакати теж? 2.І всі Ваші вірші – як древній гербарій, як вітер гарячий в сухих тамарисках. 3. Схиливши долі втомлене чоло, ще, може, Кий блукав тут вечорами? (Пахл.) 4. Неначе струни на гітарі перебирає ніжний хтось (Сос). 5. Хто дав тобі імення – Українка – і долі цей страшний коловорот? 6. Як швидко над світом тепер вечоріє! 7. Там можна спочити від втомлених мандрів. 8.І ми – поети атомного віку – останні трубадури на землі (Пахл.). 9. Та найбільш, я певен, – слову треба – хліба-солі та землі і неба (Синг.). 10.І з доброї твоєї печі пашіло борщем і свіжим хлібом, печеними й сушеними яблуками, насінням, зіллям, корінням (Довж.). 11. Покремсали життя моє на частки, на тьмяну січку слів і суєти (Кост.). 12. Ми немов поспішаємо з ним порівнятись роками (Колом.).

В-ІІ. 1. А наше все круг нас: і вода, й дерева, і переплески хвиль, і вогкість лісова, і хмари з синьої прозорчастої криги (Рил.). 2. Безліч довгих днів розлучили нас (Криж.). 3. Не чутно в місті голосу морів (Пахл.). 4. Іноді хочеться махнути рукою і шукати собі місця деінде (Гонч.). 5. Отак пройду крізь твій великий подив, не зачеплюсь об лагідні слова (Кост.). 6. У тобі так хороше пахло старовиною й спокоєм, холодною м'ятою й висохлою гвоздикою (Довж.). 7. Там батько, плачучи з дітьми (а ми малі були і голі), не витерпів лихої долі, умер на панщині!.. (Т. ПІ.) 8. В ім'я миру і злагоди народів, я певен, кожний із нас не пошкодує віддати всі найкращі сили своєї душі (Гонч.). 9. Барвистість одвічна народної мови – це щось невимовне, прекрасне, казкове (Ус). 10. Я кожну краплю ладна цілувать у дзьоб її безпомічний пташиний (Колом.). 11. Як важко йти здороженим вікам! (Пахл.) 12. Як любо йти коханою землею і рідний вітер пити без кінця (Сос).