2018-01-08
175
У 1929 p. Франція уникнула руйнівної дії світової еко-
номічної. кризи. Однак наступного 1930 p. країна відчула
на собі симптоми великої депресії. Спочатку її стримували
значні державні субсидії, що витрачалися на відбудову зруй-
нованих війною департаментів. Найбільше капіталовкла-
день пішло на спорудження "лінії Мажіно". Інтенсивні
роботи провадилися в 1929—1934 pp. на 750 км прикор-
донної лінії між Францією та Німеччиною. (Відомо, що
мільярдні капіталовкладення було викинуто на вітер.
Гітлерівські війська, обійшовши залізобетонну фортецю з
флангів, захопили її без бою.) Безробіття не було таким
масовим, як у США, Великобританії чи Німеччині, не пере-
вищувало 1 млн безробітних. У багатьох галузях криза за-
тягнулася до 1936 p. У ці роки випуск промислової про-
дукції знизився на 1/3, сільськогосподарської продукції —
вдвічі, збанкрутувало понад 10 тис. підприємств, 100 тис.
торгових фірм, чимало великих монополій. Рівень життя
народу знизився втроє.
3 великими труднощами уряд Франції ліквідував на-
слідки затяжної депресії. Йому довелося встановити конт-
|
|
|
роль над Французьким банком, націоналізувати ряд галу-
зей промисловості, в тому числі воєнну. Під тиском "голод-
них походів" страйкарів, демонстрацій державна адмініст-
рація підвищила заробітну плату робітникам і службов-
цям, ввела 40-годинний робочий тиждень, двотижневі щоріч-
ні відпустки. Велике значення для виходу Франції з еко-
номічної кризи мали колонії, де вона могла збувати в обмін
на дешеву сировину і сільськогосподарську продукцію свої
нереалізовані промислові товари. Хоча державна адмініст-
рація доклала немало зусиль для подолання економічних
труднощів, проте їй не вдалося підняти промисловість до
рівня 1929 p.
Для Німеччини, як і для США, економічна криза 1929 —1933 pp. була катастрофічною. Досягнувши за допомо-
гою плану Дауеса в промисловому виробництві довоєнного
рівня, країна знову опинилася в глибокій господарській
розрусі. Вже в 1932 p. виробництво скоротилося на 50%.
Банкрутами стали понад ЗО тис. дрібних виробників. Поло-
вина невеликих підприємств не працювала. Лише на 25 %
були завантажені автомобільна, машинобудівна, на 20 % —
будівельна, металургійна галузі. Одночасно криза руйнува-
ла сільське господарство. Розорялися малі та великі фер-
ми, їхні доходи не досягали й ЗО % від рівня 1929 p. В 1928 —1932 pp. було продано з торгів 560 тис. га селянської
землі. У країні налічувалося майже 8 млн безробітних. На-
зрівав соціальний вибух. Німеччина не мала змоги сплачу-
вати репарації.
План Дауеса у цих умовах виявився неефективним. Стур-
бовані економічним і політичним становищем Німеччини,
уряди США, Великобританії, Франції та інших країн вирі»
шили надати їй допомогу. Під керівництвом американ-
ського банкіра Юнга був, вироблений новий репараційний
план для Німеччини. Його було затверджено на Гаазькій
конференції в січні 1930 p. Згідно з "планом Юнга" перед-
бачалось зниження розмірів щорічних репарацій та пла-
тежів, скасування всіх форм і видів контролю над еконо-
|
|
|
мікою і фінансами Німеччини. План дав змогу достроково
припинити окупацію Рейнського регіону в 1930 p. Розмір
щорічних репараційних платежів з Німеччини зменшував-
ся порівняно з планом Дауеса на 20 % і встановлювався на
найближчі 37 років у сумі 2 млрд марок. У 1931 p. Німеч-
чина, підтримана американським президентом Г. К. Гувером, посилаючись на труднощі, пов'язані з великою депре-
сією 1929—1933 pp., відмовилася від сплати воєнних репа-
рацій. З того часу "план Юнга" практично припинив своє
існування, а в 1932 p. його було остаточно скасовано на
Лозанській конференції. Господарська розруха тривала. Лише наприкінці 1933 — на початку 1934 p. почалася по-
мітна стабілізація економіки Німеччини.
Японія в середині 1929 p. опинилася в епіцентрі світо-
вої економічної кризи. Найрозвиненіша галузь господар-
ства країни — торгівля — зазнала найтяжчого удару. Екс-
порт товарів скоротився більше ніж у 2 рази. На 50% зни-
зилось виробництво сільськогосподарської, на 32 % — промислової продукції. У тяжкому становищі опинились суд-
нобудівна, текстильна, металургійна, -машинобудівна галузі.
виробництво шовкових тканин зменшилося в 4 рази. У
роки економічної кризи налічувалося до 10 млн безробіт-
них. У середині 30-х років в Японії виплавляли сталі мен-
ше, ніж у Бельгії, чавуну дещо більше, ніж у Люксембургу.
Японський уряд вирішив вихилити з кризи шляхом
мілітаризації країни та воєнної агресії. Вже в 1931 p.
японська армія захопила північно-східну частину Китаю,
утворивши там маріонеткову Маньчжурську державу. Ка-
піталовкладення направлялися переважно в ті галузі еконо-
міки, які були пов'язані з воєнною промисловістю. На сході
Євроазійського континенту спалахнула пожежа великої
війни.
США, подолавши економічну кризу завдяки "новому
курсу" Ф. Д. Рузвельта, в 1936—1937 pp. у промисловому
|виробництві досягли рівня 1929 p. Цей процес не відбував-
ся успішно. Спостерігалися етапи спаду, застою та піднесен-
ня. Проте справно працював механізм державного контро-
лю над господарством країни, впроваджений президентом.
30-ті роки — це період подальшого поглиблення моно-
полізації економіки. Вона панувала у всіх галузях госпо-
дарства. Таким чином підприємці страхували від можли-
вих криз свої фабрики і заводи. Хоча частка США в ці
роки у світовому промисловому виробництві дещо знизи-
лася, однак в цілому економіка стабілізувалася. У деяких
районах світу монополії США успішно конкурували зі свої-
ми суперниками (Японією, Великобританією, Італією, Німеч-
чиною). Відчутними стала присутність корпорацій США в
Латинській Америці, Африці, Західній Європі, на Близько-
му Сході. У ці райони американці вкладали свої капітали,
вивозили промислову продукцію. У 1939 p. США, як і у
минулому, знову по праву зайняли перше місце у світі з
випуску індустріальних товарів. Оздоровилися фінансово-
кредитна система, сільське господарство, торгівля. Все це
свідчило про зростаючу економічну могутність цієї держа-
ви. Індекс промислового виробництва порівняно з 1932 p.
підвищився в 1939 p. на 90%. Діяли закони державного
регулювання економіки країни.
Великобританія, як і США, подолала наслідки економіч-
ної кризи. Проте виходила вона з неї дуже повільно. На-
прикінці 30-х років у країні панувало значне безробіття.
Англійська промисловість залишалася на рівні 1929 p. У
багатьох галузях депресію не було ліквідовано, спостеріга-
лися суперечливі тенденції розвитку старих і нових галу-
зей. Так, у вугільній, металургійній, текстильній галузях
був застій, а в автомобільній, хімічній, енергетичній, верста-
тобудівній — прогрес, значний приріст продукції. В 1938 p.
у Великобританії виплавляли сталі у 2, 1 раза менше, ніж у
Німеччині, і в 2, 8 раза менше, ніж в США. Виробництво
англійської електроенергії становило 56 % рівня Німеччи-
ни і 20 % рівня США.
|
|
|
У Великобританії, щоб уникнути негативних наслідків
економічної кризи, посилився процес концентрації вироб-
ництва. Великі монополії "Віккерс", "Імперський хімічний
трест" поширили свій вплив не лише на вітчизняні та євро-
пейські підприємства, а й на всіх континентах земної кулі.
Сільське господарство Великобританії у 30-х роках від-
ставало від промисловості, ніяких ознак прогресу не спостері-
галося. Воно перебувало у стані застою і лише на 35 % задо-
вольняло потреби населення в сільськогосподарській про-
дукції. За її імпорт держава розплачувалася золотом або
дефіцитними товарами. Дрібні господарства розорялися,
великі змінювали своє становище, застосовуючи найновішу
агротехніку, хімічні добрива. Однак навіть такі високороз-
винені ферми суттєво відставали від своїх американських
конкурентів. Англійські хлібороби були не самостійними
господарями, а лише орендарями. Вони платили лендлор-
дам, власникам землі, ренту, яка становила 20 % валового
врожаю. Вартість їх продукції була значно вищою, ніж у
американських фермерів, які нікому не сплачували ренту,
оскільки були незалежними господарями на своїй землі.
Якщо внутрішня торгівля нормалізувалася, то зовніш-
ня переживала певні труднощі. На світовому ринку Вели-
кобританія зіткнулася з грізними конкурентами — СЩА,
Німеччиною та Японією.
Передбачаючи небезпеку виникнення другої світової війни, Великобританія наприкінці 30-х років налагодила
випуск високоякісних бойових літаків, кораблів, артилерії,
інших видів зброї та боєприпасів до неї.
|
|
|
Розвиток економіки Франції у 30-х роках не був схо-
жий на поступ англійської, німецької, американської. Він
виявився особливо повільним, затяжним. Застій у голов-
них галузях був тривалішим порівняно з іншими країна-
ми. Збереглося дрібне виробництво, де працювало 40% ро-
бітників та службовців. Це були в основному висококвалі-
фіковані фахівці найрізноманітніших професій (парфюмери,
ювеліри, дегустатори тощо).
У Франції найсильнішим був процес концентрації фінан-
сово-кредитних установ. До 1939 p. 6 найбільших банків
контролювали 86% усіх капіталів країни. Французькі мо-
нополії підтримували взаємовигідні відносини з іноземни-
ми корпораціями. Банки охоче вкладали капітали в про-
мисловість. До початку другої світової війни успішно дія-
ли десятки франко-німецьких картелів. Під час першої
світової війни та в роки економічної кризи зовнішні еко-
номічні зв'язки Франції із зарубіжними країнами були
значно послаблені. Проте наприкінці 30-х років становище
змінилося. Французький капітал експортували в Централь-
ну і Південно-Східну Європу, значну частину направляли в
колонії. З 4, 2 млрд франків іноземних інвестицій 500 млн
надійшло у французькі колонії.
Частка Франції у випуску промислової продукції ско-
рочувалася. До першої світової війни вона становила 7 %, у
1937 p. знизилась до 4%. Це пов'язано з повільним онов-
ленням обладнання, технічною відсталістю економіки. На-
приклад, заміна обладнання в США відбувалася кожні 5 —
7 років, у Німеччині — 3—4, Великобританії — 7—8, а у
Франції — кожні 25 років.
Похитнулася національна валюта — франк. Його золотий
вміст нестримно знижувався. Не останньою причиною тако-
го становища була так звана втеча капіталів з країни.
Лише в 1936—1938 pp. з Франції вивезли 100 млрд франків.
Внаслідок цього вдвічі скоротився національний золотий
запас Французького банку. Зразу ж знизився курс продажу
акцій на біржах, здійснювалась емісія облігацій, інших
цінних паперів, скоротилися вклади громадян у банки.
У 30-х роках сільське господарство також не модернізу-
валося. Хоч обсяг його виробництва порівняно з 1913 p.
зріс на 10 %, однак цього було замало, щоб забезпечити країну
харчовими продуктами. Франція почала ввозити їх з-за
кордону.
Німеччина обрала свій шлях розвитку економіки в
ЗО—40-х роках — мілітаристський. ЗО січня 1933 p. уряд
Німеччини очолив А. Гітлер. Він та його оточення взяли
курс на мілітаризацію країни. Такими заходами нацисти
обіцяли вивести Німеччину з економічної кризи. У 1936 p.
був узаконений чотирирічний план мобілізації економіч-
них ресурсів, масового виробництва озброєння, нагрома-
дження дефіцитних матеріалів. Робилося все можливе для
того, щоб за чотири роки армія "була готова до дій". Амери-
кано-німецькі заводи з виготовлення синтетичного каучуку
і бензину працювали на повну потужність. За кордоном
Німеччина закуповувала стратегічну сировину і метали.
Лозунг "гармати замість масла" став наріжним каме-
нем внутрішньої політики фашистської Німеччини. За так
зване працевлаштування робітники і службовці мали пра-
цювати по 10—14 годин на день, переважно без відпусток.
Вони оголошувалися "солдатами праці" на чолі з керівни-
ками (фюрерами), що одержали диктаторські повноважен-
ня. За найменший прогул, брак, непослух працівників суво-
ро карали, в тому. числі вивозили до концтаборів.
Врахувавши сумний досвід першої світової війни, коли
Німеччина вже в 1916 p. голодувала, гітлерівці провели
роботу в аграрному секторі. Земля законодавче була закріп-
лена за поміщиками (юнкерами) та заможними селянами
(гросбауерами). Найменший наділ дорівнював 7, 5 га, най-
більший — 125 га. Будь-який перерозподіл землі був суворо
заборонений. Ферми за спадковим правом передавалися,
як правило, найстаршому синові. На господарство наклада-
лися примусові натуральні повинності щодо поставок пев-
ної кількості сільськогосподарської продукції.
Нацистська держава не шкодувала щедрих асигнувань
тим галузям, які випускали військову техніку, а також
металургійній, гірничодобувній, кам'яновугільній. Ці галузі
були основою гітлерівського воєнного арсеналу. Німеччина
охоче приймала іноземну фінансову допомогу. Так, у 1940 p.
її борги іноземним кредиторам становили 15 млрд марок.
Відбулася повна картелізація промисловості, причому значна
частка акцій належала главарям нацистської партії. He-
коронованим королем німецького фінансово-промислового
комплексу став Герінг — перший заступник Гітлера.
Підготовлюючи пресловутий "дранг нах обтен", завою-
вання світу, Німеччина в 1939 p. стала ініціатором другої
світової війни. Вже в 1938—1941 pp. вона окупувала май-
же всю Європу. Господарство континенту, переведене на
військові рейки, зумовило тимчасову перевагу нацистів над
СРСР і його союзниками. Проте в ході жорстоких боїв
німецька армія була вщент розгромлена. Таким чином,
фашистська військова економіка зазнала нищівного краху.
Японія, як і Німеччина, виходила з економічної кризи
1929—1933 pp. шляхом мілітаризації. Після встановлення
окупаційної влади в Маньчжурії вона розпочала загарбання
китайських територій. У 1937 p. їй вдалося захопити де-
які провінції на півночі, а згодом — і в інших частинах
Китаю. Війна набула затяжного характеру. На неї Японія
витрачала понад 80 % державного бюджету, що покривався
за рахунок емісії паперових грошей. Щоб випустити десятки
тисяч літаків, танків, гармат, суден, інших видів зброї, по-
трібен був метал. Тільки за 1931—1938 pp. його виплавили
більше у 10 разів. Зростали потужності інших галузей, що
працювали на війну: хімічної — у 2 рази, електротехнічної
— у 3, виробництва зброї — у 5 разів. Автомобілебудівна
галузь забезпечувала армію вантажівками.
Закон про загальну мобілізацію нації фактично довів
робітників і службовців до становища кріпаків. Профспілки
було розігнано, робочий день подовжено до 14—16 год, заро-
бітну плату зведено до мінімуму. Налагоджене в 30-х ро-
ках виробництво високоякісних годинників, радіоприймачів,
велосипедів, парасольок, швейних машин також працювало
на війну. В обмін на ці конкурентоспроможні товари Япо-
нія імпортувала необхідну сировину, стратегічні матеріали,
ліцензії.
З великим напруженням працював в умовах війни аг-
рарний сектор. Основна маса землі належала самураям.
Лише 30% її перебувало у власності безпосередніх вироб-
ників — селян, які мали низький рівень життя. За оренду
вони віддавали поміщикам половину врожаю. Проте зав-
дяки надзвичайній працьовитості японських селян країна
забезпечувалася, хоч і недостатньо, продуктами харчування.
У 30-х роках посилився вивіз. японського капіталу в
країни Південно-Східної Азії насамперед у Таїланд, Філіп-
піни, Індонезію, Британську Малазію. Його обсяг лише в
1939—1941 pp. збільшився вдвічі, досягнувши 4 млрд єн.
Така торгово-фінансова експансія Японії суперечила інтере-
сам США га Великобританії. Між цими країнами та Япо-
нією в 1941 p. спалахнула війна, яка закінчилася в 1945 p.
повною поразкою японських мілітаристів.
Складний і суперечливий шлях господарського роз-
витку пройшли країни світу в міжвоєнний період.
Відбудова економіки, її піднесення чергувалися з кри-
зами, в тому числі світовою. Безперечним лідером ста-
ли США, які не мали собі рівних в аграрному секторі,
промисловості, фінансовій сфері. Не завжди стабіль-
но, а іноді драматично розвивалося господарство
Німеччини, Франції та Японії. Трагічною сторінкою в
історії людства була друга світова війна, що завдала
нечуваних страждань сотням мільйонів жителів землі.
Запитання і завдання для самоперевірки
1. Як розвивалася економіка США в 1914—1939 pp.?
2. Що Ви знаєте про плани Юнга та Дауеса?
3. Чи однаково виходили з економічної кричи (1929—
1933 pp.) індустріальні країни світу?
4. Як розвивалося сільське господарство провідних країн
світу напередодні другої світової війни?
5. Розкрийте суть мілітаристської економіки Німеччи-
ни.
Розділ 4. СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО
(1939 p. — 90-ті роки XX ст.)
4.1. Економіка країн світу в роки другої світової
війни
Друга світова війна (1939—1945 pp.) була небаченим
лихом в історії людства. Минуло вже 50 років після її закін-
чення, але й досі економісти та історики не можуть остаточно
підрахувати матеріальних і людських втрат. У роки війни
в більшості країн господарство занепало або розвивалося,
орієнтуючись на задоволення лише воєнних потреб. Єди-
ною державою, що не лише не зазнала краху, а навпаки,
виявилася в 1945 p. сильною державою, були США.
Обсяг промислового виробництва США значно зріс. У
1939—1944 pp. виплавка сталі збільшилася на 70%, електро-
сталі, легованої сталі — більше ніж у 4 рази, прокату— на
56,7 %, видобуток кам'яного вугілля — на 60 %, а коксівного
— в 4 рази. Динамічно розвивалися кольорова, хімічна, елек-
тротехнічна, нафтопереробна, автомобільна, літакобудівна га-
лузі. Найшвидше розвивалася суднобудівна промисловість.
208
Лише за 1943 p. американці збудували флот, рівнозначний
усій англійській флотилії 1939 р. Ніде в світі військова про-
мисловість не розвивалася такими швидкими темпами, як у
США. У 1939—1945 pp. було виготовлено 296,1 тис. літаків,
86,5 тис. танків, 233 тис. гармат, 14 263 тис. кулеметів, авто-
матів, гвинтівок, інших видів зброї. Впроваджені нові під-
приємства та найновіше устаткування на суму 25 млрд дол.
В усіх галузях застосовувалися новітні досягнення науково-
технічного прогресу, механізація, автоматизація, стандарти-
зація, спеціалізація.
У воєнній промисловості продуктивність праці зросла
на 35 %. У 1943 р. обсяг промислового виробництва подвоїв-
ся порівняно з 1937 р. США — єдина країна, яка в роки
війни, випускаючи воєнне спорядження, не припиняла ви-
робництво товарів мирного призначення. Різко збільшили-
ся державні капіталовкладення в економіку. З 76 млрд дол.,
інвестованих в усі галузі господарства США, державні інве-
стиції становили 33 млрд дол., або близько 44%. За дер-
жавний кошт було збудовано 150 сталеплавильних заводів.
Уряд США надав корпораціям 175 млрд дол. на виробниц-
тво промислової продукції, зокрема таким гігантам, як "Дже-
нерал Моторе", "Дженерал Електрик", "Фундатор". За до-
помогою держави побудовано або модернізовано понад 2500
заводів на суму 25 млрд дол.
У воєнні роки тривав процес концентрації виробництва,
зокрема в хімічній, металургійній, газонафтовій, машино-
будівній галузях. У 1940 р. було створено Національний
комітет оборони. Його відділи очолили висококваліфіко-
вані спеціалісти. У роки війни Національний комітет оборо-
ни значно розширився — з'явилися нові підрозділи, зокре-
ма відділ економічної війни, ленд-лізу тощо.
Незважаючи на незначне розширення посівних площ
(менше ніж на 5 %), обсяг сільськогосподарського виробниц-
тва у США в 1944 р. зріс порівняно з 1939 р. на 36%.
Кон'юнктура сприяла підвищенню цін на сільськогоспо-
дарську продукцію. Це дало можливість фермерам онови-
ти і розширити матеріально-технічну базу своїх господарств.
Фермерство США справедливо почали вважати найрозви-
ненішим щодо механізації польових робіт, електрифікації,
застосування прогресивних технологій.
Технічний прогрес стимулював підвищення продуктив-
ності праці. У 1940 p. один фермер США забезпечував про-
дуктами харчування 11 % жителів країни, в 1950 p. — вже
15,5. Диференціація ферм призвела до того, що з 1940 по
1945 p. зникло 281 тис. неконкурентоспроможних госпо-
дарств і з'явилося 44 тис. нових великих ферм. Фермери
не тільки повністю забезпечували продовольством своє на-
селення, а й експортували сільськогосподарську продукцію
в десятки країн світу.
Вивіз американського капіталу збільшився з 14 % у 1937 p.
до 33% у 1947 p. США захопили головні позиції в еко-
номіці більшості країн.
Людські втрати Великобританії в роки другої світової
війни порівняно з іншими країнами невеликі — 245 тис.
чол. вбитих, 278 тис. чол. — покалічених. Дуже постраж-
дала її економіка. Державний борг збільшився з 7247,3 млн
ф. ст. у 1939 p. до 23 741,9 млн. ф. ст. у 1945 p., зменшили-
ся золоті та валютні запаси. Загальні втрати Великобри-
танії оцінюються в 7300 млн ф. ст., або близько 1/4 націо-
нального багатства країни. Індекс промислової продукції
Великобританії, який у 1939 p. становив 123 (за 100 взято
1929 p.), знизився у 1946 p. до 112. Експорт з 471 в 1938 p.
скоротився до 266 млн ф. ст. у 1944 p.
Ще напередодні війни прем'єр-міністр Великобританії
У. Черчіль виробив надзвичайні заходи щодо переведення
мирної економіки на воєнний лад. У 1939—1945 pp., на-
пружуючи всі людські й матеріальні ресурси, промисловість
Великобританії налагодила масове виробництво літаків,
танків, гармат, інших видів зброї та боєприпасів. Імпорт
сировини, інших стратегічних матеріалів надходив до Бри-
танських островів з перебоями. Німецькі підводні човни
знищили 1/3 торгового флоту Великобританії. В 1944 p.
210
видобуток кам'яного вугілля порівняно з 1938 p. знизився
більше ніж у 4 рази, залізної руди — у 12,4 раза. Вироб-
ництво сільськогосподарської продукції скоротилося на-
половину. Через нестачу трудових ресурсів припинився
обробіток землі на 1,5 млн га.
Наприкінці війни Британська імперія формально не
припинила свого існування. В Африці вона навіть "за-
округлила" власні колоніальні володіння за рахунок Лівії
та Сомалі. Проте в інших районах світу, де її вплив до війни
був особливо сильним (Близький Схід, Індія, Південно-
Східна Азія), вже господарювали США, витіснивши союз-
ників — Великобританію та Францію. Великобританія, хоч
і перемогла у другій світовій війні фашистську Німеччину,
зберегти могутню імперію вже не мала сил, розвалилася,
що було природно, закономірно. Загальні витрати Велико-
британія на війну дорівнювали 25 млрд ф. ст.
Франція до 1939 p. була однією з найрозвиненіших дер-
жав світу. Спираючись на високий промисловий потенціал,
сільське господарство, фінанси, уряд міг захистити країну
від німецько-фашистських загарбників. Однак того не ста-
лося. Замість мобілізації усіх людських і фінансово-мате-
ріальних ресурсів на захист країни він самовпевнено на-
діявся на оборонну лінію Мажино. Не було налагоджено
масового випуску бойових літаків, танків, гармат, інших видів
озброєння. Ні президент, ні уряд, ні генеральний штаб фран-
цузької армії не виробили стратегічного плану ведення
війни.
У результаті цього в червні 1940 p. Францію окупувала
гітлерівська Німеччина. Понад 4 роки французькою економі-
кою повністю розпоряджалися німецькі загарбники. У роки
другої світової війни Франція втратила вбитими 1100 тис.
чол., було знищено 2100 тис. будинків, пошкоджено 253 тис.
ферм, 195,5 тис. промислових підприємств. Рівень промис-
ловості в 1944 p. порівняно з довоєнним становив 38%.
Виробництво продукції сільського господарства зменши-
лося в 2 рази. 600 тис. французів фашисти вивезли на ка-
торжні роботи до Німеччини. Більшість шахт, електро-
станцій, суднобудівних заводів було зруйновано. Франція
втратила весь торговий і військовий морський флот. Роз-
падалася французька колоніальна система. Національна
валюта (франк) девальвувалася. Капіталовкладення за кор-
доном зменшилися в 10 разів. Війна завдала Франції ве-
ликих збитків, що оцінювалися у 1440 млрд довоєнних
франків.
Фашистська Німеччина, головний винуватець другої
світової війни, зазнала більших втрат, ніж США та всі за-
хідноєвропейські країни разом узяті. Ще з середини 30-х
років гітлерівська адміністрація вела відкриту тотальну
підготовку до війни. Нагромаджувалися запаси продоволь-
ства, стратегічних матеріалів. Було запроваджено карткову
систему на харчові продукти і промислові товари широкого
вжитку. Восени 1939 p. запаси зерна становили 6,5 млн т,
жирів — 500—600 тис. т, цукру — 1600 тис. т. Державний
борг дорівнював 60 млрд марок.
Наскільки серйозно Німеччина готувалася до війни,
свідчать дані 00Н за 1937 p. Частки окремих країн у світо-
вому промисловому розвитку становили, %: США — 41,4,
Великобританія — 12,5, Німеччина — 12, Франція — 6,
Японія — 4,8. У 1939 p. Німеччина виробляла в 2 рази
більше стратегічних матеріалів, ніж Великобританія і Фран-
ція разом узяті. У виплавці алюмінію (194 тис. т) вона
обійшла США і Канаду, зайнявши перше місце у світі. З
1933 по 1939 p. літакобудування зросло у 23 рази. На
1 липня 1939 p. машинний парк країни складався з 2 млн
автомобілів.
Напередодні другої світової війни (1939 p.) Німеччина у
використанні природних ресурсів випередила Великобританію
і Францію, що видно з таблиці, наведеної на с. 213.
На окупованих територіях європейських країн німецькі
фашисти запровадили "новий порядок". До літа 1941 p. з
цих країн було вивезено майна всього на суму 9 млрд ф. ст.
92 дивізії вермахту (німецька армія) були оснащені францу-
зькими автомобілями. Гітлерівці знищили майже 40 % націо-
нального багатства Польщі. Загинуло 6 млн мирних жите-
лів. На її території було збудовано десятки таборів смерті, у
яких замордовано 12 млн чол. з усієї Європи. Разом із завойо-
ваними державами Німеччина в 1941 p. видобула 403 млн т
кам'яного вугілля, 7,5 млн т нафти, виплавила 31,8 млн т
сталі. Від експлуатації господарств Франції, Бельгії, Голлан-
дії, Угорщини, Румунії, Болгарії, Словаччини німці отримали
120 млрд марок. З цих країн на заводи Німеччини надходи-
ли нікель, мідь, нафта, інші стратегічні ресурси.
Спад у воєнній фашистській промисловості настав уже в
1942 p. Держави антигітлерівської коаліції набагато випере-
дили супротивника у виробництві різних видів озброєння.
Якщо Німеччина в 1942 p. випустила 14,7 тис. літаків, 9,3 тис.
танків, 12 тис. гармат, то лише в тодішньому СРСР було виго-
товлено 25,4 тис. літаків, 24,7 тис. танків, 34 тис. гармат.
У 1944 p. випуск продукції в усіх галузях промислового
комплексу скоротився на 10—65%. Не допомогли 7,5 млн
іноземних робітників, насильно вивезених з європейських
країн. Поразки на фронтах, оголошення Туреччиною війни
Німеччині, ізоляція Іспанії призвели до остаточного краху
економіки фашистського рейху. У липні 1944 p. видобуток
кам'яного вугілля ще становив 26,3 млн т, а в січні 1945 p.
— лише 11,8, у лютому — 7 млн т. У березні настала енер-
гетична криза. Припинилися видобуток кам'яного вугілля,
подавання на заводи електроенергії, виробництво авіацій-
ного бензину. Запаси енергоресурсів вичерпалися. Усі га-
лузі господарства країни були паралізовані. 8 травня 1945 p.
Німеччина капітулювала.
7 грудня 1941 p. Японія без оголошення війни напала на
американську воєнно-морську базу Пірл-Харбор на Гавай-
ських островах. Розпочалася чотирирічна американо-японська
війна. Японія нарощувала воєнний потенціал. Стратегічна
сировина надходила на воєнні заводи з Кореї, завойованих
провінцій Китаю, країн Південно-Східної Азії. У 1941—
1942 pp. Японія, маючи значні запаси продовольства, палив-
но-енергетичних ресурсів, рідкісних металів, успішно вела
війну з США. Японські війська захопили Індонезію, Нову
Гвінею, Бірму, Таїланд, інші території в басейні Тихого океа-
ну. За роки війни Японія перетворилася на сильну індустрі-
ально-аграрну державу. Віддавши повну перевагу воєнним
галузям, уряд занедбав легку промисловість. Так, виробницт-
во тканин у 1941—1945 pp. скоротилося у 25 разів.
