Класифікують вигляди: основні, додаткові, місцеві

Додатковий вигляд застосовують, коли якусь частину виробу не можна показати на жодному з основних виглядів, щоб не спотворити її форму та розміри. Вигляди, які дістають при роекціюванні предмета на площини, непаралельні жодній з основних площин проекцій, називаються додатковими.

Зображення окремого певного місця поверхні предмета або порівняно невеликого елемента поверхні називається місцевим виглядом.

Його дістають при проекціюванні як на одну із основних, так і додаткових площин проекцій.

Дві проекції предмета (горизонтальна і фронтальна) досить повно та однозначно визначають на кресленнях форму бага­тьох предметів. Але не всіх. На рисунку показано дві проекції, які відповідають одночасно кільком предметам.

Розрізом називається зображення предмета, уявно розсіченого лінією або кількома площинами.

Частина предмета, яка знаходиться між спостерігачем і січною площиною, умовно видаляється. На розрізі показують те, що знаходиться у січній площині і що розташовано за нею. Розрізи використовують для того, щоб виявити невидимі поверхні

деталі. Складні розрізи виконуються декількома січними площинами і поділяються на: а)ступінчасті - січні площини паралельні б) ламані - січні площини перетинаються.

Позначення допоміжного виду:

а) б)

Позначення допоміжних видів: а) – додатковий вигляд частини деталі за напрямом погляду Б, зображення виконане з поворотом, знак: «повернуто»;