2018-01-08
153
Кожній ЗЛП можна поставити у відповідність іншу здачу ЛП, яку називають двоїстою до даної.
Початкова задача - пряма або вихідна.
Пряма та двоїста задачі тісно пов’язані між собою. З розв’язку однієї можна отримати розв’язок іншої.
Розглянемо загальну ЗЛП:
F(x) = 
(1)
(2)
, i= 
(3)
Ф(z) = 
(4)
(5)
, 
(6)
Задача(4)-(6) називається двоїстою до задачі (1)-(3)
Правила побудови взаємодвоїстих задач:
1. Одна задача повинна бути спрямованою на пошук найбільшого, а інша - найменшого значення цільової функції.
2. Обмеження задачі на мінімум повинні бути записані за допомогою ≥ і =; а в задачі на максимум – за допомогою ≤ і =.
3. Кількість змінних однієї задачі повинна бути такою самою як загальна кількість рівнянь та обмежень в системі іншої.
4. В кожній нерівності системи обмежень однієї задачі повинна відповідати невід’ємна змінна іншої задачі, а кожному рівнянню – змінна на знак якої обмежень не накладено.
5. Коефіцієнти цільової функції однієї задачі повинні бути вільними членами системи обмежень іншої.
|
|
|
6. Матриця коефіцієнтів системи обмежень однієї задачі повинна бути транспонованою матрицею коефіцієнтів системи обмежень іншої задачі.
Теорема(основна нерівність теорії двоїстості)
Для будь-яких допустимих розв’язків прямої задачі 
={ 
} та двоїстої 
справедлива нерівність:
(7)
Теорема
Якщо 
та 
допустимі плани взаємодвоїстих задач та значення F() = Ф() (8)
то та – оптимальні плани цих задач.
