ХІІ. Ріст і розвиток молочних залоз. Будова молочної залози корови. Фізіологічні основи машинного доїння корів і шляхи його вдосконалення Будова молочної залози

(2 години).

Молочна залоза дорослої тварини – це високоорганізований орган, який складається з різних тканин, що у сукупності формують молокоутворюючу та молоковидільну системи.

У різних видів тварин молочна залоза поділяється на різну кількість часток (дольок), які, як правило, складають пари.

Вим’я корів і верблюдиць складається з двох половинок і чотирьох дольок, у кози, вівці, кобили – двох рівних дольок (часток), у свині – з двох половинок, 8-16-ти залозистих пакетів, у кролиці – з двох половинок і з 8-ми долей.

Ззовні вим’я поділяється на основу, тіло вим’я і дійку (сосок). На тілі молочної залози розрізняють передню, задню і нижню (соскову) поверхню. Розрізняють дві бокові поверхні – праву і ліву. Шкіра задньої поверхні у корів переходить у «молочне дзеркало».

Задні долі вим’я розвинені краще, ніж передні, вони забезпечуються в більшій ступені кров’ю та мають розвиненішу залозисту тканину. Вим’я корів досягає значних розмірів і залежить від форми, а маса коливається від 8-ми до 20-ти кг. Маса вим’я разом з молоком може досягати 70 і більше кг.

Залежно від співвідношення паренхіми і строми, періоду лактації, віку форма вим’я може бути: чашоподібна, квадратна, козяча та інші (рис. 1).

 

Рис. 1. Форма вим’я корови:

1-чашоподібне (кругле); 2-козяче; 3-нерівномірно розвинене; 4 – ванноподібне.

 

Також розрізняють 3 типи вимені. Перший характеризується практично однаковим розвитком і функцією всіх долей. Другому типу вим’я притаманний кращий розвиток (в 1,5-2 рази) задніх долей порівняно з передніми. Цей тип вим’я властивий більшості корів. Третій тип молочної залози характеризується тим, що більш розвинена одна половина вимені.

Крім форм і типів, вим’я оцінюється і за розташуванням. Молочна залоза у жуйних розташована в паховій ділянці і залежно від форми, величини, міцності зв’язок, займає різне положення відносно стегон.

Зміщене назад вим’я, що лежить основною своєю частиною між стегнами, має меншу ємність. Таке розташування вимені називають стегновим. Еластичність вимені, здатність розтягуватися при наповненні молоком і стягуватися після видоювання є однією з головних властивостей вим’я при селекції тварин за цією ознакою, що визначає рівень молочності самок. Розташування, тип, маса та інші ознаки молочної залози мають важливе практичне значення для отримання високих надоїв і використання машинного доїння у корів, кобил та вівцематок.

Вим’я в нижній своїй частині переходить в основу сосків (дійки), які мають тіло і верхівку.

Шкіра на вимені тонша і ніжніша, ніж на інших частинах тіла тварини. Вона має більшу кількість складок, особливо на задній поверхні та в ділянці молочного дзеркала. Еластичність шкіри дозволяє молочній залозі збільшуватися в об’ємі при накопиченні молока. На верхівці дійки шкіра переходить у слизову оболонку каналу дійки.

У шкірі молочної залози є потові і сальні залози. Секрет потових залоз змащує волосся і поверхню рогового шару епідермісу шкіри вимені, що підтримує її еластичність.

Молочна залоза прикріплена до черевної стінки й утримується підвішуючим апаратом: поверхневою та глибокою фасціями та підвішуючою зв’язкою вим’я. Підвішуюча зв’язка проходить по білій лінії і поділяє вим’я корови на дві половинки. Під шкірою вим’я знаходиться поверхнева і глибока фасції, а також сполучнотканинна-жирова капсула. Остання віддає в глибину вим’я перекладки, які ділять залозу на часточки. Підвішуюча зв’язка є частиною глибокої фасції.

Молочна залоза складається з декількох видів тканин – сполучної, залозистої, скоротливої або м’язової, жирової та нервової. Сюди також входять кровоносні та лімфатичні судини. Ці складові формують протокову систему, яка забезпечує не тільки збір та збереження молока, але і його дозрівання та виведення із залози.

Паренхіма молочної залози представлена залозистою тканиною, секреторні клітини якої синтезують складові компоненти молока – жир, білки, вуглеводи. Залозиста тканина формується утвореннями у вигляді виноградних грон – залозисті трубки з альвеолярними пухирцями на кінці. Секреторні клітини вистилають альвеоли залозистої тканини одним шаром. Вільні кінці даних клітин спрямовані у порожнину альвеол. Ряд альвеол, що мають загальну протоку, формують дольку (частку), а дольки в свою чергу об’єднуються у долі і формують молочну залозу. Вивідні протоки альвеол, зливаючись між собою, формують молочну цистерну, з якої молоко через канал дійки виводиться назовні.

Жирова тканина в молочній залозі є у всіх видів ссавців. У корів у середньому вона складає 40-43 % від загальної маси вим’я. Жирова тканина бере участь у забезпеченні енергетичних потреб молочної залози, в процесах формування клітинних структур молочної залози і утворенні жиру молока.

Сполучна тканина молочної залози утримує її у певному стані, забезпечує форму вим’я. Вона виконує механічну та захисну функції, вкриває ззовні альвеоли та частки вимені.

М’язова тканина молочної залози (міоепітелій і гладенька мускулатура) забезпечує виведення молока. Міоепітеліальні клітини вкривають ззовні шар залозистих клітин, розташованих у альвеолі та молоковивідних протоках. Клітини міоепітелію мають розгалужені відростки, які утворюють навколо альвеоли сітку. Разом зі своїми відростками міоепітеліальні клітини з’єднуються між собою та базальною мембраною залозистих клітин. Таке розташування цих клітин, їх реакція на окситоцин, пітуїтрин, механічне подразнення (доїння, масаж, ссання) забезпечує виведення молока з секреторних клітин

Вим’я забезпечується кров’ю ч ерез зовнішні соромітні артерії. Відтік венозної крові відбувається по підшкірних черевних і зовнішніх соромітних венах. Глибокі венозні гілки проходять паралельно до відповідних артеріальних судин.

Лімфатична система вим’я представлена глибокими і поверхневими лімфатичними судинами, що несуть лімфу до грудної лімфатичної протоки. Глибокі лімфатичні судини починаються лімфатичними капілярами в залозистих елементах вим’я, а поверхневі судини – в стінці соска, шкіри і фасціях вимені.

Залозисту тканину вим’я іннервує статево-стегновий і клубово-пахвинний нерви. Симпатичні нерви відходять від поперекових і крижових вузлів прикордонного стовбура. Постгангліонарні волокна підходять до вим’я в складі статево-стегнового і клубово-пахового нервів. В основі сосків знаходяться потужні сплетіння чутливих нервів, а також декількох біологічно активних точок (БАТ).

Рекомендована література:

1. В.В. Науменко та інші. «Фізіологія с.-г. тварин». –К: «Сільгоспросвіта»; 1994,- с. 347-355, 371-376.

2. В.И. Георгиевский «Физиология с.-х. животных». –М., «Агропромиздат»; 1990, - с. 431-442, 459-464.

 

 

Питання для самоконтролю:

1. Як розвивається молочна залоза у тварин в онтогенезі та їх циклічні зміни, що пов'язані із вагітністю і лактацією?

2. Дайте характеристику особливостей будови вимені у різних видів тварин.

3. Що таке дольчато-альвеолярна структура вимені? Як ця стуктура змінюється в ході лактації і сухостійного періоду?

4. Як здійснюється нервова і гуморальна регуляція лактопоезу?

5. Як відбувається утворення, накопичення і виведення молока із молочної залози?

6. Поясніть фізіологічні основи машинного доїня тварин.