Порядок захисту курсової роботи

Студент готує до захисту ілюстративний матеріал та відео, яким супроводжує свій захист (диск). Час виступу не повинен перевищувати 10 хвилин, має бути стислим, конкретним, з використанням ілюстративного матеріалу - плакатів, роздаткового матеріалу (набору таблиць, графіків, діаграм, схем, відповідних слайдів, комп’ютерного аудіосупроводження). Головне призначення таких додатків - детально та наочно проілюструвати ті чи інші результати дослідження автора, тому необхідно вчасно посилатися на відповідний матеріал, акцентувати на ньому увагу членів комісії.

У разі використання слайдів або ноутбуку, треба переконатися у наявності проектора, екрана, можливості затемнення, доступних джерел електричного струму та пам'ятати про специфіку підготовки та застосування цього методу презентації.

Захист роботи проводиться публічно та розпочинається з доповіді, в якій студент має розкрити:

- актуальність теми;

- структуру роботи;

- об'єкт дослідження;

- висновки з дослідження, зміст пропозицій.

Під час доповіді слід звертатися до ілюстративного матеріалу, коротко пояснюючи його зміст.

Члени комісії, присутні на захисті, можуть ставити студенту запитання з метою визначення рівня його спеціальної підготовки та ерудиції.

Після відповіді на запитання слово надається науковому керівникові для характеристики й оцінки роботи.

. Загальний час захисту курсової роботи не повинен перевищувати 15-20 хвилин у середньому на одного студента.

Після обговорення підсумків захисту виноситься рішення і виставляється оцінка. Після захисту, курсові роботи передаються на зберігання в архів університету або зберігається на кафедрі не менше 5 років.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Підсумкову, диференційовану за кредитно-модульною системою оцінку курсової роботи визначає комісія у складі не менше двох осіб.

У процесі визначення оцінки враховується ряд важливих показників якості курсової роботи:

Змістовні аспекти роботи:

- актуальність обраної теми дослідження;

- спрямованість роботи на розробку реальних практичних рекомендацій;

- відповідність логічної побудови роботи поставленим цілям завданням;

- широта й адекватність методологічного та діагностичного апарату;

- наявність альтернативних підходів до вирішення визначених проблем;

- рівень обгрунтування запропонованих заходів;

- ступінь самостійності проведення дослідження;

- розвиненість мови викладення роботи та її загальне оформлення, відповідно до вимог вищої школи;