Для мовлення характерні наступні ознаки

Правильність – відповідність мовного матеріалу літературним нормам, що діють у мові.

Змістовність – глибоке осмислення теми й головної думки висловлювання, різнобічне і повне розкриття теми, уникнення зайвого.

Послідовність – логічність та лаконічність думки.

Багатство – використання різноманітних засобів вираження думки, уникнення невиправданого повторення слів.

Точність – виражаючи власні думки, слід добирати слова, які найбільш відповідають висловлюваному змісту.

Виразність та емоційність – виділення найважливіших місць свого висловлювання і вираження свого ставлення до висловленої думки.

Щодо визначення поняття “мовлення” можна зустріти наступні твердження:

q «Мовлення — це форма існування думок, почуттів, переживань мовця» (І. Зимня).

q «Мовлення представляє як суто мовну підготовку людини, так і її загальний інтелектуальний розвиток, моральні принципи» (І. Зимня).

q «Негідно мовчати, коли твоє слово — це чесність, благородство і мужність, а мовчання — легкодухість і підлість. Негідно говорити, коли твоє мовчання — чесність і благородство, а слово — легкодухість, підлість і навіть зрада» (В. Сухомлинський).

Закони риторики

Концептуальний закон потребує якомога досконалішого знання предмета чи явища, що є об’єктом риторичної діяльності. Розуміння цього об’єкта повинно бути концептуальним ( вміти формувати загальну думку ).

Закон моделювання аудиторії – це системне вивчення суб’єктами риторичної діяльності, бо ефективно впливати словом на аудиторію може лише той оратор, який добре знає її соціальну, психологічну, вікову, інтелектуально-освітню сторону.

Стратегічний закон передбачає системну побудову програми впливу на конкретну аудиторію.

Тактичний закон – це пошук шляхів, методів і способів оптимального за ефективністю риторичного висловлювання. Це передача матеріалу, вміння працювати з фактами та аргументами, з композицією лекції, промови тощо

Мовленнєвий закон – це досконале володіння словом.

Закон ефективної комунікації передбачає розвиток уміння встановлювати, зберігати й закріплювати контакт з аудиторією.

Системно-аналітичний закон вимагає від ритора системно-аналітичного осмислення своєї розумової діяльності. Головна ознака ритора – це самоосвіта.