Користуючись відповідями, охарактеризуйте суть державного

програмування:

1) розроблення системи довготривалих прогнозів суспільного розвитку;

2) аналізі стану національної економіки і складанні узагальнюючого прогнозу;

3) визначенні найраціональнішого, з точки зору держави, варіанта розвитку економіки;

4) розрахунку економічної ефективності того чи іншого заходу;

5) розробленості й реалізації заходів щодо досягнення поставлених цілей державних програм.

2.Вкажіть на особливості методів, які використовують при розробці цільових комплексних програм:

1) економічного аналізу;

2) нормативні методи;

3) балансові методи;

4) статистичні методи;

5) прогнозні методи;

6) методи фактичного обґрунтування;

7) методи структурного аналізу;

8) індексні методи;

9) експертні методи.

3.Назвіть особливості програмування як форми державного ре­гулювання:

1) особливий спосіб вручення держави в економіку;

2) системність і комплексність;

3) засіб підтримки економічної рівноваги;

4) елемент структурного регулювання;

5) елемент сучасної ринкової організації економіки.

4.Вкажіть, які програми входять до складу державних програм:

1) спеціальні програми розвитку галузей, секторів, регіонів;

2) програми, присвячені загальнонаціональним проблемам;

3) стратегічні програми;регіональні програми;

4) великомасштабні програми;

5) програми діяльності органів державного управління;

6) фінансові програми.

5.Визначте сутність ЦКП:

1) система правових та економічних заходів, спрямованих на подолання кризових явищ в економіці;

2) процес організації з боку держави на вирішення цільових комплексних завдань розвитку економіки;

3) директивний адресний документ, в якому визначений комплекс практичних заходів, спрямованих на вирішення народногосподарської проблеми.

Вкажіть на структурні елементи (блоки) цільової комплексної програми.

Структурними елементами (блоками) цільової комплексної програми є:

1) ефективності;

2) організаційний;

3) мотиваційний;

4) цільовий;

5) ресурсний;

6) експертний;

7) контрольний;

8) прогнозний;

9) техніко-економічного обґрунтування;

10)блок підпрограм.

Вкажіть, як визначають соціальний ефект реалізації варіанта

програми:

1) співвідношення вартості затрачених ресурсів і величини отриманого ефекту від реалізації варіанта програми;

2) оцінки результатів виробництва до і після реалізації програми;

3) кількісного співвідношення соціальних умов до і після реалізації варіанта програми;

4) показника суспільної соціальної ефективності, який визначають як відношення соціального результату до затрат на використання програмних заходів.

8.Вкажіть, як оцінюють ресурсне забезпечення виконання ЦКП. Через розрахунок:

1) соціального ефекту реалізації програми;

2) потреби у фінансових ресурсах;

3) потреби в матеріально-технічних ресурсах;

4) потреби в трудових ресурсах;

5) потреби в інформаційних ресурсах.

9.Вкажіть, що передбачає організаційно-економічний механізм управління реалізацією програм. Він, зокрема, передбачає:

1) визначення соціальної ефективності реалізації програми;

2) визначення термінів виконання програмних заходів;

3) визначення організаційних структур управління реалізацією програми;

4) визначення механізмів управління реалізацією програми заходів;

5) визначення потреби у фінансових ресурсах;

6) виділення фінансових ресурсів;

7) стимулювання діяльності виконавців програми.

 

Практичні завдання

Завдання 1. Визначте основні науково-технічні проблеми галузей приладо- та машинобудування. Зробіть їх відносну оцінку і визначте мету науково-технічної програми.

Вихідні дані

За попередніми оцінками фахівців, найсуттєвішими науково-технічними проблемами галузей приладо- та машинобудування є:

1. Розроблення методів і засобів корозійного захисту машинобудівної продукції.

2. Розроблення й освоєння нових видів породоруйнівного інструменту,в т. ч. для вугільної промисловості.

3. Оптимізація технологій і конструкцій.

4. Розроблення основ механіки композиційних матеріалів з урахуванням фізико-хімічних процесів.

5. Плазмове напилення деталей.

6. Впровадження ресурсозберігаючих, мало- та безвідходних технологій.

7. Впровадження технологічного процесу знежирення деталей.

8. Зниження матеріаломісткості готової продукції.

9. Виготовлення шахт ліфтів, поєднаних зі сміттєпроводом.

10.Розроблення технології та устаткування для виробництва вершкового масла з використанням дезодорації надходження вершків.

11.Номер науково-технічної проблеми.

Методичні вказівки до виконання завдання 1

Важливість науково-технічних проблем експерти оцінюють на основі матриць, елементами яких є узагальнені відносні оцінки важливості кожної науково-технічної проблеми у розвитку галузі (економіки регіону, країни)

 

Таблиця 5.1

 

Галузі і види діяльності, на які проблема впливає
Номер науково-технічної проблеми
Тракторобудування	0,9		0,3		0,7	0,7		0,75
Харчова промисловість (виробництво молокопродуктів)	0,5		0,3	0,85	0,2	0,65	0,1
Автомобілебудування (виробництво легкових автомобілів)	0,75		0,75	0,97	0,8	0,4	0,69	0,5
Електротехнічна промисловість виробництво складної побутової техніки	0,8		0,5	і	0,55	0,4	0,15	0,65
Приладобудування	0,5	0,65	0,45		0,8	0,7	0,75	0,6	0,75	0,6
Медична промисловість	0,8		0,65		0,7	0,35	0,1	0,5
Літакобудування	0,9		0,6	0,7	0,8	0,65	0,7	0,65
Гірничовидобувна промисловість	0,7		0,4	0,8	0,3	0,1	0,4	0,3

Оцінку важливості кожної науково-технічної проблеми розраховують за формулою:

n

А_j=∑A_kJ

i=k

де А_j - узагальнена відносна оцінка важливості j-тої науково-технічної проблеми;

A_kJ - оцінка відносної важливості j- тої науково-технічної проблеми щодо к-ї галузі, яку отримують у результаті опитування експертів, котрі беруть участь у формуванні науково-технічної проблеми;

k- номер галузі або виду діяльності;

j- номер науково-технічної проблеми.

Оцінку відносної важливості (присвоєння рангу) здійснюють так:

- на основі попереднього аналізу визначають список галузей, на які може вплинути розв'язання даної проблеми;

- для галузей та видів діяльності, на які вона впливає, коефіцієнту важливості надають значення у межах > О...< =1;

- для галузей, на які науково-технічна проблема не впливає або впливає слабо, коефіцієнт важливості дорівнює нулю.