double arrow

Седиментаційна стійкість аерозолей.

Головний вплив на ступінь цієї стійкості вказує розмір частинок дисперсної фази. По цьому признаку аерозолі можна розділити на три групи:

1. нестійкі – частинки дисперсної фази осаджуються з легко помітною швидкістю;

2. відносно стійкі – частинки осаджуються дуже повільно;

3. стійкі – аерозоль седиментаційно стійкий.

Аерозолі у яких розмір частинок дисперсної фази вище 0,1 мк можна віднести до грубодисперсних (мікрогеерогенних). До них відносять седиментаційно нестійкі аерозолі: дим, туман, пиль. Їх можна характеризувати як аеросуспензії або відповідно як аєроемульсії.

Аерозолі, дисперсна фаза яких складається із частинок меньше 0,1 мк відносять до ультрамікрогетерогенних, т.е. володіють колоїдною дисперсністю. В цьому випадку частинки дисперсної фази не осаджуються під дією сили тяжіння, вони здійснюють інтенсивний броунівський рух. Дифузія протікає з великою швидкістю.

Відмітимо, що значна частка частинок табачного диму має колоїдний ступінь дисперсності. Інтенсивний броунівський рух таких частинок легко спостерігати за допомогою ультрамікроскопу. В повітрі містяться багато частинок дуже малих розмірів: 0,005 – 0,035 мк.

 

Агрегативна нестійкість аерозолей.

Найважливіші причини агрегативної нестійкості аерозолей:

1. В аеродисперсних системах s12велике внаслідок різкої різниці між дисперсною фазою і паром (газом). Тому аерозолі – це системи принципально ліофільні. Високе значення s12 значно більше, чим sm, уже самі по собі зумовлюють тенденцію до самовільного укрупнення частинок дисперсної фази шляхом коагуляційного агрегування їх. Далі, у ліозолей величинаs12 сильно знижується за рахунок адсорбційної взаємодії колоїдних частинок і дисперсного середовища з утворенням ліосфери міцели. В аерозолях цього немає.

2. Відома стабілізація аерозолей можлива в результаті придбання частинками однойменних електричних зарядів – за рахунок адсорбції іонів із газового середовища. Вплив цього фактора тим помітніший, чим меньший радіус частинки дисперсної фази. Генератором газових іонів в атмосфері являються ультрафіолетові і космічні проміні.

3. У аерозолей в’язкість газового середовища дуже низька і броунівський рух в аеродисперсних системах відрізняється великою інтенсивністю, дифузія протікає дуже швидко. В результаті цього дисперсні частинки в аерозолях часто зіштовхуються, і не захищені сольватні оболочки і дифузійний шар іонів легко злипаються. Це приводить до укрупнення частинок дисперсної фази і їх осадження. Часткова концентрація аерозолю швидко зменшується.

В полідисперсних аерозолях агрегативна нестійкість може визначатися також і наступними обставинами. Відомо, що тиск пару частинок аерозолю збільшується із зменшенням їх радіусу. Внаслідок цього при наявності частинок різних розмірів відбувається укрупнення більш крупних частинок за рахунок зникнення (випаровування) більш мілких (ізотермічна перегонка в аерозолях).

Завдання для виконання самостійної роботи.

1. Що таке аерозолі?

2. Які існують методи руйнування аерозолей?

3. По якому признаку розділять аерозолі на стійкі, нестійкі і відносно стійкі?

4. Що таке седиментаційна стійкість аерозолей?

5. Які основні причини агрегативної нестійкості аерозолей?

6. Як впливає стабілізація аерозолей на агрегативну нестійкість аерозолей?

Самостійна робота № 26

 

Тема: Фазові та фізичні стани полімерів, аморфні, еластичні та пластичність.

 


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



Сейчас читают про: