Розвиток плідного яйця

З моменту запліднення розпочинається вагітність, зигота набуває здатність до активного поділу і диференціюванню. В результаті дроблення зиготи утворюється комплекс бластомерів, що нагадує тутову ягоду, - морула. Під час поділу утворюється два різновиди бластомерів: одні великі та темні, інші ­­­дрібні та світлі. Скупчення великих темних клітин, яке розташоване в центрі морули зветься ембріобластом. З нього в подальшому розвиваються структури плоду. Світлі дрібні клітини оточують ембріобласт і мають назву трофобласту, який в подальшому забезпечує імплантацію та живлення зародку. Потім між зачатками трофобласту та ембріобласту утворюється порожнина заповнена рідиною; ця стадія ембріогенезу називається бластоцистою. Ці процеси здійснюються під час руху заплідненої яйцеклітини по матковій трубі в порожнину матки. Міграція триває в продовж 4-5 діб. На стадії бластоцисти запліднена яйцеклітин опиняється в порожнині матки. Трофобласт на цей час починає виділяти протиолітичні, гліколітичні та інші ферменти. Ці ферменти розчиняють покривний епітелій, залози, клітини строми та судини, функціонального шару слизової оболонки матки і бластоциста поступово в неї занурюється, починається прищеплення (імплантація) заплідненої яйцеклітини. Слизова оболонка на момент імплантації яйця знаходиться в стадії секреції; вона містить усі речовини, необхідні для живлення зародка. Плідне яйце протягом 40 годин повністю занурюється в слизову оболонку, отвір над ним заростає імплантація закінчується. Повне загоєння дефекту в епітелії та сполучній тканині відбувається протягом 4-5 діб. По мірі занурювання яйцеклітини в слизову оболонку матки в навколишніх тканинах компактного шару посилюється васкуляризація, гіпертрофія залоз з накопиченням у них глікогену. З цього моменту клітини ендометрію видозмінюються і перетворюються на децидуальні. Період розвитку зиготи від часу запліднення до вкорінення в децидуальну оболонку має назву передімплантаційного: це один з критичних періодів розвитку ембріону. Виділяють зародковий (ембріональний) період, під час якого утворюються зачатки всіх найважливіших органів і систем, та плідний (фетальний) період внутрішньоутробного розвитку, під час якого відбувається ріст та диференціація органів і систем плоду. Ембріональний період триває від моменту запліднення до кінці другого місяця вагітності, фетальний період - від початку третього місяця до пологів. Після імплантації розвивається як сам зародок, так і його оболонка. З клітин трофобласту формується зовнішня оболонка плідного яйця - ворсинчаста (хоріон). Із внутрішнього шару - водна (амніон). Видозмінений функціональний шар слизової оболонки матки називають децидуальною оболонкою, яка в пологах відшаровується і виділяється з порожнини матки. Одночасно з розвитком оболонок утворюється виріст - алантоїс, поєднаний з трофобластом, що містить в собі судини, які ідуть з тіла зародка до ворсинчастої оболонки. У подальшому він перетворюється на пуповину, яка складається з двох артерій, однієї вени, нервових стовбурів, вартонових драглів та вкрита амніоничною оболонкою. Середня довжина пуповини доношеного плоду дорівнює 50-52см.

Плацента

На 4 місяці вагітності плідне яйце займає всю порожнину матки з його розвитком частина децидуальної оболонки, що вкриває плідне яйце з боку порожнини матки, стоншується, а ворсинки хоріона зазнають атрофії (“лисий” хоріон). Інша частина хоріону розростається (“гіллястий” хоріон) і приймає участь в утворенні плаценти. Плацента складається з материнської та плодової частини. Материнська частина являє собою потовщений шар децидуальної оболонки (decudua basalis), в яку занурені ворсинки хоріону. Останній разом з водною оболонкою утворюють плодову частину плаценти. До внутрішньої поверхні плаценти прикріплена пуповина. Материнська поверхня прилягає до маткової стінки і поділена на частки - котіледони, які є структурно-функціональною одиницею плаценти. Поверхня плодової частини вкрита водною оболонкою. Оболонки плода разом з плацентою і пуповиною складають послід. Наприкінці вагітності діаметр плаценти дорівнює 15-20см, товщина 2-3см, вага 500-600г.

У взаємовідносинах між організмом матері і плода плацента виконує функцію залози внутрішньої секреції. Вже в передімплантаційний період на стадії бластоцисти зародкові клітини секретують прогестерон, естрадіол та хоріонічний гонадотропін, які мають важливе значення для нідації плідного яйця. Значна кількість гормонів секретується плацентою і поступає в кров матері і плода. Серед гормонів білкової природи в плаценті виявлено: тіреотропний, адренокортикотропний, меланостимулюючий гормони, релаксин, лютеінізуючий гормон, соматостатин. Плацента синтезує хоріонічний гонадотропін, плацентарний лактоген, пролактин, а також гормони стероїдної природи - гестогени і естрогени.

Крім ендокринної функції плацента також здійснює функцію газообміну та транспорту поживних субстратів. Головну роль в цих процесах виконує плацентарна мембрана, яка регулює транспорт різноманітних речовин в системі “мати-плід” за рахунок підтримки концентраційного градієнта. Механізм переходу речовин різноманітний: ультрафільтрація, проста та складна дифузія через клітинні та тканинні мембрани, активний транспорт, який здійснюється проти градієнта концентрації, ліпоцитоз та трансформація речовин в плацентарних ворсинках. Кисень та вуглекислий газ накопичується в плаценті, у зв’язку з чим газообмін здійснюється постійно, аналогічно тому, як це відбувається в легенях, але з більшою інтенсивністю. Так, вагітна матка споживає 2100-2250мл кисню на годину.

Захисна (бар’єрна) роль плаценти дещо обмежена. Хімічні речовини та продукти метаболізму, які постійно присутні в крові матері, не потрапляють в кровообіг плода внаслідок філо- та онтогенетично обумовлених захисних механізмів. Однак, по відношенню до речовин, які введенні ззовні або випадково потрапили до крові матері, бар’єрна функція плаценти менш виражена. Внаслідок цього через плаценту легко проходять наркотичні засоби, алкоголь, нікотин та більшість лікарських препаратів та токсичних речовин.

Імунний біологічний бар’єр, який утворений плацентою (в основному трофобластом) між організмами матері та плода, забезпечує фізіологічний розвиток вагітності та запобігає її перериванню. Речовини, які синтезуються в плаценті пригнічують активність материнського лімфопоезу, блокують рецептори ефекторних клітин, сприяють розвитку та диференціації імунної системи плода. Набагато раніше появи у плода імунокомпетентних клітин трофобласт синтезує білок-супресор, котрий гальмує імунну відповідь материнського організму.

Необхідні плоду імуноглобуліни він одержує з організму матері слідуючим чином: молекули імуноглобулінів розпізнаються трофобластом, селективно сортуються і ціленаправлено надходять в організм плода. Синтез плацентарних імуноглобулінів та бар’єрна функція плаценти є тканинно-специфічними факторами захисту плода. Таким чином, багатогранність функцій плаценти забезпечує фізіологічний розвиток вагітності.

Навколоплідні води

Порожнина амніону заповнена навколоплідними водами, які містять білки, жири, гормони, ферменти, мікроелементи, солі, а також лусочки епідермісу і пушкове волосся вагітності. Наприкінці вагітності кількість навколоплідних вод дорівнює 0,8-1,5л. Навколоплідні води є середовищем існування плода та мають велике фізіологічне значення:

1. Забезпечують вільний рух плода.

2. Виконують роль живильного середовища для плода.

3. Беруть участь в обміні речовин між матір'ю і плодом.

4. Є зовнішнім середовищем для плода, яке дає змогу вивчати його стан.

5. Запобігають стискуванню пуповини між тілом плода і стінкою матки.

6. Під час пологів сприяють нормальному перебігу родового акту.

7. Мають бактеріостатичну дію.