Виникнення і розвиток вікової психології

Зародження знань з вікової психології у давньому світі

Представники: Геракліт, Платон, Демокріт, Арістотель, Сократ.

Геракліт Основні ідеї: - нерозривний зв’язок індивідуальної душі з космосом; - процесуальність психічних станів; - різні перехідні рівні душевного життя (генетичний підхід); - підпорядковані сть усіх психічних явищ законам матеріального світу.

Демокріт Погляди: - моральні принципи не даються від народження, а є результатом виховання; - виховання повинне навчити людину добре думати, говорити і працювати;

Сократ: - моральність розглядав як реалізоване у вчинках людей благо; - центр пізнавального інтересу – людина; - пов’язував моральність людини з її поведінкою.

Платон - душа складається з 3 частин; - висунув ідею саморозвитку особистості; - любов до прекрасного- необхідний засіб становлення душ; - необхідно розвивати душу і тіло

Арістотель: - запропонував періодизацію дитинства; - виховання почуттів у дітей; - душа є способом організації живого тіла; - тіло та здібності- доцільно діюча система; - охарактеризував душевні якості людей відповідно до їхнього віку.

Ідеї вікової психології у середньовіччі та в епоху

У середньовіччі в інтелектуальному житті Європи запанувала схоластика – особливий тип філософування, який полягає у використанні логічних прийомів задля обгрунтування християнського віровчення

Фома Аквінський – представник епохи середньовіччя Основні погляди та ідеї 1. Розглядав свідомість як замкнуту систему, з якої не має виходу

2. Визнавав принципи пізнання, викладені самим Богом 3. В людській душі є сила, інтенція, “внутрішнє слово”

Ібн Сіна – середньоазіатський учений Погляди та ідеї 1. Надавав важливого значення вихованню 2. Завдяки вихованню здійснюється вплив психічного на стійку структуру організму 3. Висунув ідею взаємозв’язку психічного і фізіологічного

Еразм Роттердамський – нідерландський мислитель Ідеї 1. Честолюбні домагання шкідливі для морального розвитку 2. Замінив букви зі слонової кості на “запечені букви” 3. Наголошував на ролі безглуздості, глупоти у розвитку мислення і поведінки людини (у книзі “Похвала Глупоті”) 4. Самообман є формою існування і розвитку свідомості 5. Розглядав безглуздість залежно від віку людини, порівнював дитинство зі старістю

Ідеї вікової психології в епоху Просвітництва

Рене Декарт (1596 – 1680) – французький філософ, математик, природознавець Погляди та ідеї 1. Душа повинна мати пряме і достовірне знання про невидимі акти і стани 2. Свідомість є основою усіх основ у філософії та науці 3. Породжені людиною ідеї пов’зані з її чуттєвим досвідом 4. Набуті ідеї є знаннями про окремі сторони навколишньої дійсності 5. Вроджені ідеї дають людині знання про сутність навколишнього світу та основні закони її розвитку 6. Засоби боротьби з небажаними пристрастями є розум і воля

Бенедикт Спіноза – голландський письменник 1.Кожна річ як одиничний прояв, частинка субстанції має два головних атрибути: протяжність (тіло) і мислення 2.Свобода як ідеал людського життя є результатом пізнання світу 3. Афекти – природні прояви тіла 4. Афекти різних людей мають індивідуальні ознаки

Жан – Жак Руссо – французький письменник і філософ 1. Доводив необхідність природовідповідного навчання 2. Створив першу розгорнуту періодизацію розвитку 3.Завдяки йому було науково обгрунтовано вимогу враховувати індивідуальні відмінності дітей 4. Обстоював необхідність внутрішньої гармонійності та природності в розвитку людини

Клод-Адріан Гельвецій – французький енцоклопедист 1. Спадковість і середовище – основні фактори психічного розвитку, здібностей дитини 2. Відстоював принцип природної рівності людей 3. Здібність – здатність виконувати певну діяльність на високому рівні 4. Здібності не є вродженими, а формуються в процесі навчання

Стенлі Холл (1844 – 1924) – американський психолог 1. Започаткував науку педологію 2. Онотогенетичний розвиток психіки дитини є повторенням усіх стадій філогенетичного розвитку людини зародки у своєму ембріональному розвитку долають ті самі стадії, що і весь рід за час існування

Загальні тенденції розвитку вікової психології

1. Розширення хронологічних меж досліджень вікового розвитку людини 2. Перехід від дослідження вікового розвитку окремих психічних процесів та властивостей до цілісного аналізу 3. Створення інтегральних концепцій вікового розвитку 4. Інтеграція зусиль дослідників різних сфер наукового знання 5. Удосконалення методики і методів дослідження вікового розвитку 6. Поєднання досліджень загальновікових тенденцій розвитку з вивченням його індивідуального розвитку

Виникнення розвиток вікової психології в Україні

Іван Франко (1856-1916) 1. Цікавився такими проблемами: проблеми особистості її характеру, умов становлення особистості, розвитку різних типів людей 2. Людину розумів як соціальну істоту 3. За сприятливих умов виховання розвиваються найкращі риси характеру і здібності дитини

Григорій Сковорода (1722-1794) – філософ, письменник 1. Обстоював ідею гармонії тілесного і духовного у розвитку людини 2. Обстоював необхідність самопізнання та постійного осмислення сенсу життя 3. Можливість людини переходити завдяки мудрості та особистісній рефлексії від буденного до вищого буття 4. Мета життя – пізнання Бога, який через людину бачить себе самого

Сергій Рубінштейн 1. Розробляв ідеї щодо становлення особистості, його джерела та рушійні сили 2. Особистість – суб’єкт психічного розвитку 3. Вважав у необхідності аналізу життєвого шляху