Фізичний і психічний розвиток дитини дошкільника

В період дошкільного дитинства акцент розвитку переноситься на самостійну активність, пов'язану з пересуванням у просторі і комунікаціями з однолітками не тільки за допомогою мовлення, але і за допомогою спільної діяльності, що стає складним завданням для дитини з важкими порушеннями зору. В цей час на психічний розвиток дошкільника з порушеннями зору негативно впливають обмежений запас знань і уявлень, труднощі у здійсненні предметної діяльності, а також в просторовому орієнтуванні і пересуванні в просторі.

Провідною діяльністю в період немовляти є емоційне спілкування з дорослими, а основним новоутворенням психіки є потреба в емоційних контактах з дорослими. Якщо мати задовольняє не лише природні потреби дитини, але й постійно демонструє любов та ніжність, то в дитини формується так звана довіра до світу і дитина гармонійно розвивається. Предметно-маніпулятивна діяльність, сутність якої полягає в тому, що дитина під керівництвом дорослих оволодіває суспільно-історичним досвідом суспільства щодо використання предметів, які прийняті в людській культурі.

Якщо дорослий не враховує нові тенденції розвитку дитини, обмежує її самостійність, то дитина починає демонструвати дитячий негативізм і впертість. Таке явище отримало назву кризи трьох років.

Криза трьох років – явище тимчасове, але його наслідки мають дуже важливе значення для розвитку психіки і особистості дитини: відокремлення дитиною себе від оточуючих, усвідомлення власного «Я» - розвиток самосвідомості.

Ці вторинні порушення призводять до уповільнення темпу розвитку та до тривалого перебування дитини на якісно більш низькому рівні психічного розвитку.

Фізичний розвиток дитини в цьому віці передбачає не лише ріст тіла в довжину та збільшення його ваги, але й анатомо-фізіологічний розвиток всіх органів та систем організму. Відбувається процес окостеніння кістяку (Саме тому і батьки, і вчитель повинні постійно слідкувати за поставою та ходою молодших школярів), розвивається система дихання, кровообігу, серцево-судинна система. У дитини розвивається здатність до великих рухів, проте здатність до дрібних рухів ще значно ускладнена.

В цьому віці дрібні м’язи дитини відстають у своєму розвитку від великих м’язів, саме тому дитині на багато легше здійснювати розмашисті рухи, ніж дрібні і точні. Це також породжує необхідність дозувати об’єм письмових завдань.

У цей вік розвивається нервова система і головний мозок дитини, збільшується його вага, посилюється роль процесів гальмування, проте процеси збудження в цьому віці продовжують домінувати над процесами гальмування, що обумовлює імпульсивність і непосидючість молодших школярів.