2018-01-08
2311
В процесi навчально дiяльностi розвиваються основнi психологiчнi новоутворення молодшого шкiльного вiку: довiльнiсть психiчних процесiв, внутрiшнiй план дiй, умiння органiзовувати навчальну дiяльнiсть, рефлексiя.
· Довiльність психічних процесiв у молодшого школяра. У цьому вiцi центром психiчного розвитку дитини стає формування довiльностi психiчних процесiв (пам’ятi, уваги, мислення, органiзацй дiяльностi). Їх внутрiшнє опосередкування вiдбувається завдяки первинному засвоєнню системи понять. Довiльнiсть виявляється в умiннi свiдомо ставити цiлi, шукати і знаходити засоби їх досягнення, долати труднощi та перешкоди. Дитина вчиться керувати своєю поведiнкою, психiчними процесами, адже вимоги до неi з перших днiв перебування у школi передбачають досить високий рiвень довiльностi. Тому молодший школяр долає свої бажання і здатен керувати своєю поведiнкою на основi заданих зразкiв, що сприяє розвитку довiльностi, як особливовластивостi психiчних процесiв i поведiнки.
· Внутрішній план дій у молодшого школяра. Виконуючи завданвя з рiзних навчальних предметiв, дiти шукають найзручнiшi способи, обирають і зiставляють варiанти дiй, планують їх порядок та засоби реалiзацiї. Чим бiльше етапiв власних дiй може передбачити школяр, чим стараннiше вiн може зiставити їх варiанти, тим успiшнiше контролюватиме розв’язання завдань. Необхiднiсть контролю та самоконтролю, самооцiнки в навчальнiй дiяльностi створюють сприятливi умови для формування у молодших школярiв здатностi до планування і виконання дiй подумки.
· Уміння молодшого школяра органiзовувати навчальну дiяльнiсть. Поряд iз засвосниям змiсту наукових понять, дитина оволодiває способами органiзацii нового для неї виду дiяльностi — навчання. Планування, контроль, самооцiнювання набувають iншого змiсту, бо дiя в системi наукових понять передбачає чiтке виокремлення взаємо пов’язаних етапiв.
Навчатися вчитися є одним з основних завдань молодшого школяра, що передбачає засвоєння таких дій:
1. Самоконтроль, суть якого полягає у спiвставленнi дитиною своїх навчальних дiй та їх результатiв iз заданими учителем еталонами і зразками;
2 Самооцiнювання, змістом якого є фiксування вiдповiдностi чи невiдповiдностi результатiв засвоєних знань, опанованих навичок вимогам навчальної ситуації;
З) Самоорганiзацiя у вивченнi навчального матерiалу, пiдготовцi до контрольних i самостiйних робiт, виконаннi творчих завдань тощо, що передбачає умiння планувати час, органiзовувати свою дiяльнiсть, контролювати й оцiнювати результати;
4) Усвiдомлення мети i способiв навчання у школi та вдома, що є передумовою осмисленої, цiлеспрямованої й ефективної навчальної дiяльностi.
· Рефлексiя молодшого школяра. У дiтей молодшого шкільного вiку виникає усвiдомлення власних дiй, психiчних станiв, розглядання й оцiпювання власних думок та дій. Це є основою рефлексії - осмислення своiх суджень i вчинків з точки зору iх вiдповiдностi задуму та умовам дiяльностi. Рефлексiя змiнює пiзнавальну дiяльнiсть молодших школярiв, змушує не просто приймати на вiру знання вiд дорослих, а й виробляти власну думку, власнi погляди, значущiсть учiння.
16. Кризи та стабільні періоди розвитку.
Розвиток дитини має нерівномірний характер. На одних етапах зміни у дитячій психіці накопичуються повільно та поступово (стабільні періоди), на інших – вони відбуваються бурхливо і швидко (критичні періоди).
Для стабільного періоду характерні незначні, мінімальні зміни процесу розвитку, які відбуваються протягом часу, і, як правило, непомітні для оточуючих. Але вони накопичуються, і в кінці періоду мають якісний стрибок у розвитку: появу вікових новоутворень. Стабільні періоди займають більшу частину дитинства, і тривають, як правило, декілька років. Вікові новоутворення, які формуються довго і поступово, стають стійкими, фіксуються в структурі особистості.
Критичні періоди тривають недовго, декілька місяців, при негативній картині можуть розтягнутися від одного до двох років. Це короткі, але бурхливі стадії, протягом яких відбуваються значні зміни в розвитку, і дитина різко змінюється в багатьох своїх рисах. Розвиток може мати руйнівний характер. Критичний період починається і закінчується непомітно. Загострення відбувається всередині періоду – афективні спалахи, капризи, гострі конфлікти з дорослими. У дітей шкільного віку знижується працездатність, слабшає інтерес до знань, виникають переживання, внутрішні конфлікти. Головні зміни критичних періодів – внутрішні. Розвиток має негативний характер. Що ж відбувається? На перший план виступають інволюційні процеси: розпадається, зникає те, що утворилось на попередніх стадіях. Дитина втрачає інтереси, які ще вчора спрямовували всю її діяльність, відмовляється від набутих цінностей і форм відношень. Новоутворення, які з`являються в критичний період, бувають нестабільні, і, як правило, трансформуються в інші новоутворення і зникають.
Л.С.Виготський надавав критичним періодам велике значення, а їх послідовні зміни зі стабільними періодами вважав основним законом дитячого розвитку. Вікова періодизація має наступний вигляд:
Криза новонародженості – немовля (2місяці – 1рік) – криза 1 року – раннє дитинство (1-3роки) – криза 3 років – дошкільний вік (3-7) – криза 7 років – шкільний вік (8-12 років) – криза 13 років – пубертатний вік (14-17років) – криза 17 років.
17.Взаємозв’язок навчання,виховання і розвитку.
Навча́ння — це організована, двостороння діяльність, спрямована на максимальне засвоєння та усвідомлення навчального матеріалу і подальшого застосування отриманих знань, умінь та навичок на практиці.
Виховання - цілеспрямований і організований процес формування особи.
Ро́звиток — незворотня, спрямована, закономірна зміна матеріальних і ідеальних об'єктів.
Виховання і навчання цілеспрямовано впливають на розвиток особистості (на відміну від стихійного впливу середовища), вони постають як свідома, підпорядкована певній меті діяльність, результати якої мають передбачуваний характер. Виховання й навчання сприяють:
1. Розвитку успадкованих фізичних особливостей і природних здібностей, набуттю нових рис і якостей, що формуються впродовж життя людини.
2. Розвитку умінь переборення внутрішніх суперечностей відповідно до особливостей суспільного розвитку.
3. Психічному розвитку людини. До цього процесу належать осмислення, систематизація, узагальнення інформації, засвоюваної під час різних видів діяльності.
4. Інтелектуальному, творчому розвитку особистості. Мисленнєві здібності краще розвиваються там, де вчитель правильно організовує навчальну діяльність, використовуючи у процесі навчання проблемні ситуації, сприяючи самостійному вирішенню творчих завдань.
5. Розвитку здатності до спілкування з оточуючими, завдяки чому дитина вчиться, набуває навиків розуміння інших людей, а завдяки цьому і себе.
6. Розвитку потреб людини. Виховання і навчання покликані розвивати вищі людські потреби (у духовному спілкуванні,співпраці з іншими людьми, у моральній поведінці, знаннях, творчості тощо).
7. Розвитку особистості, яка постійно вдосконалюється, будучи не лише об'єктом, а й суб'єктом виховного процесу. Під впливом виховання й навчання формуються свідомість і самосвідомість, власне «Я», що опосередковує усі виховні впливи; активізується самопізнання, вироблення якостей, що відповідають ідеалам, життєвій меті.
18.Соціальна ситуація розвитку в підлітковому віці.
Аналіз підліткового віку - одна з найбільш дискусійних проблем вікової психології. Іноді цей період цілком відносять до числа кризових, хоча питання про неминучість кризи та її тривалість є також дискусійним. Підлітковий вік характеризується виходом дитини на якісно нову соціальну позицію, пов'язану з пошуком свого місця в суспільстві. Підліток починає інтенсивно рефлексу вати на себе, на інших, на суспільство, інакше розставляються акценти -сім'я, школа, однолітки набувають нових значень і смислів. Він починає відчувати себе дорослим, прагне до визнання оточуючими його самостійності і значущості. Соціальна ситуація в підлітковому віці відрізняється не стільки за зовнішніми обставинами, скільки за внутрішніми причинами. Підліток продовжує жити в сім'ї, учитися в школі, він оточений переважно тими ж однолітками. Однак сама соціальна ситуація трансформується в його свідомості в абсолютно нові ціннісні орієнтації. Для підлітка відбуваються зрушення в шкалі цінностей. Все освітлюється проекцією рефлексії, насамперед, найближчі: дім, сім'я. Підліток, як правило, живе разом зі своєю сім'єю. Але саме зараз наступає пора оцінок близьких. Суть соціальної ситуації розвитку полягає в тому, що підліток включається до нової системи відносин і спілкування з однолітками і дорослими, при цьому безпосередній вплив на підлітка здійснює група однолітків. Основні психологічні потреби підлітка - прагнення до спілкування з однолітками, прагнення до самостійності і незалежності, до "емансипації" від дорослих, до визнання своїх прав з боку інших людей. Підлітковий вік розглядається як особлива соціально-психологічна і демографічна група, що має свої настанови, специфічні норми поведінки, які утворюють особливу підліткову субкультуру. Протягом підліткового віку змінюються мотиви спілкування з однолітками: у 10-11 років - бажання бути в середовищі однолітків, щось робити разом; у 12- 13 років - бажання зайняти певне місце в колективі однолітків; у 14-15 років - прагнення до автономії і пошук визнання цінності власної особистості.
19.Рольова гра як провідна діяльність у дошкільному віці.
За своїм походженням і змістом гра є соціальним явищем, зумовленим розвитком суспільства і його культури. Це особливі форми життя дитини у суспільстві, діяльність, у якій дитина в ігрових умовах виконує ролі дорослих, відтворює їхнє життя, працю, стосунки; форма пізнання світу, провідна діяльність, в якій дитина задовольняє свої пізнавальні, соціальні, моральні, естетичні потреби. У грі дитина долає суперечність між прагненням до більшої самостійності, активної участі у житті дорослих із реальними можливостями щодо цього.
У дошкільному віці гра стає провідним видом діяльності не тому, що вона займає найбільше часу дитини, а тому, що зумовлює якісні зміни у її психіці.
Гра дошкільнят має рольовий характер. її передумови формуються у предметній діяльності дитини раннього віку, якій притаманні:
- відокремлення дій від предмета, узагальнення їх;
- використання дитиною неоформлених предметів як замінників інших;
- відокремлення своїх дій від дій дорослих і виникнення особистих дій дитини;
- порівняння своїх дій з діями дорослих і ототожнення їх;
20.Соціальна ситуація розвитку дитини дошкільного віку.
Дошкільний вік триває з 3 до 6 років
Звідси альтернативна назва періоду - вік "чомучок"
Соціальна ситуація розвитку дитини в дошкільному віці визначається активізацією спілкування дитини з дорослими та однолітками. Спілкування з дорослими розгортається на основі значної самостійності дошкільника, розширення його пізнання оточуючої дійсності. Завдяки використанню провідного засобу спілкування - мови та постановці запитань діти потужно поповнюють свої уявлення про світ. Дошкільники задають тисячі запитань. Вони хочуть з'ясувати, чому сонце світить, звідки беруться діти, куди зникає ніч, із чого зроблені зорі та багато іншого. Перебуваючи в ролі слухача, учня, малюк вимагає ставлення дорослого до нього як до партнера, товариша. Таке співробітництво дитини з дорослим має назву пізнавального спілкування. У дошкільному віці виникає й супутня форма спілкування - особистісна, яка характеризується тим, що дитина намагається обговорювати з дорослими поведінку і вчинки інших людей.
Форми спілкування дошкільнят з дорослими:
Пізнавальна-постановка дитиною запитань щодо навколишньої дійсності.
Особистісно-обговорення поведінки та вчинків людей.
