2018-01-08
736
Фінансовий контроль – це вид контролю, який базується на використанні контрольної функції фінансів і таких вартісних економічних категорій як госпрозрахунок, кредит, дохід, ціна, собівартість і т.д.
В процесі фінансового контролю здійснюється перевірка виконання господарських і фінансових планів-прогнозів, дотримання режиму економії, стану збереження власності, раціональності і ефективності використання засобів, які є в господарстві.
Основними задачами фінансового контролю є перевірка:
· виконання планів-прогнозів господарської діяльності;
· виконання завдань по доходах, витратах, приросту і використанню власних оборотних засобів;
· витрати грошових і матеріальних засобів в границях встановленими фінансовими планами-прогнозами і кошторисами з максимальною економією і ефективністю;
· стану розрахунків з фінансовими органами, банками, дебіторами і кредиторами, витрати фонду заробітної плати.
Фінансовий контроль зводиться до виконання таких задач:
виявлення результатів і якості роботи організацій (підприємств).
|
|
|
Сприяння на організації (підприємства) усунення недоліків в господарсько-фінансовій діяльності. Головним у фінансовому контролі є не виявлення, фіксування порушень, незаконних витрат засобів і безгосподарності, а попередження запобігання.
17.Види фінансового контролю поділяються:
1. За характером взаємовідносин із суб'єктом — на внутрішній (за якого суб'єкт і об'єкт належать до однієї системи) і зовнішній (суб'єктом контролю є орган, що належить до іншої системи, ніж об'єкт).
Внутрішній фінансовий контроль здійснюють організації, підприємства, установи як за власною фінансовою діяльністю, так і за фінансовою діяльністю підрозділів, що входять до них. Він є складовою управління організацією і тому провадиться на її розсуд на основі рішень цієї організації. Зокрема, внутрішнім контролем можна назвати внутрішній аудит.
Зовнішній контроль здійснюється стороннім органом, уповноваженим на проведення компетентних дій у сфері перевірки стану додержання фінансової дисципліни окремими учасниками фінансових відносин. У його проведенні беруть участь органи як загальної, так і спеціальної компетенції у сфері фінансових відносин.
2. За часом проведення — на попередній, поточний та наступний. Критерій розмежування цих форм полягає у часі здійснення контрольних дій із процесами формування й використання фондів фінансових ресурсів. Водночас вони тісно взаємопов'язані, відображаючи тим самим безперервний характер контролю.
В умовах ринкових відносин найважливішу роль відіграє попередній (превентивний) контроль, який на етапі розгляду і прийняття рішень із фінансових питань, у т. ч. на стадії розробки та прийняття законів та актів органів місцевої влади й місцевого самоврядування у сфері фінансової діяльності насамперед бюджетів на поточні роки. Попередній контроль здійснюється на основі глибокого аналізу і розрахунків фінансових результатів, що сприяє забезпеченню об'єктивності оцінки доцільності прийняття або неприйняття певних рішень у сфері фінансової діяльності, додержання фінансової дисципліни тощо. Прикладом попереднього фінансового контролю можна назвати парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період, що проводяться у Верховній Раді України за наведеним КМУ проектом Основних напрямів бюджетної політики (Бюджетною резолюцією).
|
|
|
У межах встановлених повноважень Рахункова палата України проводить експертизу проектів Державного бюджету України, а також проектів законів та інших нормативних актів, міжнародних договорів України, загальнодержавних програм та інших документів, що стосуються питань Державного бюджету України і фінансів України. Також фахівці Рахункової палати аналізують і досліджують порушення і відхилення бюджетного процесу, готують і вносять до Верховної Ради України пропозицій щодо їх усунення та удосконалення бюджетного законодавства в цілому.
Поточний фінансовий контроль є органічною частиною процесу оперативного фінансового управління й регулювання фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, установ, галузей економіки, який здійснюється під час фінансово-господарських операцій і тому охоплює короткі проміжки часу. Спираючись на дані первинних документів оперативного і бухгалтерського обліку та інвентаризацій, поточний контроль дає змогу регулювати фінансові ситуації, що швидко змінюються, запобігати збиткам і втратам. Він має систематичний характер і справляє найбільший вплив на процес формування та використання фінансових ресурсів.
Наступний фінансовий контроль характеризується поглибленим вивченням фінансової діяльності за попередній період, дає змогу виявити вади попереднього та поточного контролю. Ретроспективний фінансовий контроль здійснюється після виконання фінансових операцій за певні минулі проміжки часу внаслідок вивчення даних обліку та звітності, планової нормативної документації. Цей вид фінансового контролю дає змогу масштабно оцінити позитивні та негативні сторони фінансової діяльності підприємств, установ, певних галузей та економіки у цілому, а також усебічно проаналізувати нагромаджений досвід, об'єктивно відобразити причини порушень і недоліків, розробити заходи щодо їх усунення.
3. За формами проведення — на ініціативний та обов'язковий.
Ініціативний фінансовий контроль здійснюється на основі рішень суб'єктів господарювання як власними силами, так і за участю сторонніх органів, насамперед аудиторських організацій. Його метою є перевірка дотримання суб'єктом господарювання фінансової дисципліни, оптимізація руху фінансових потоків, економія ресурсів та, як правило, мінімізація оподаткування.
Обов'язковий фінансовий контроль здійснюється переважно за участю органів державної або місцевої влади, хоч у деяких випадках передбачає участь і недержавних фінансових конт-ролерів (особливо у сфері діяльності фінансово-кредитних установ). Проводиться на основі встановлених чинним законодавством вимог та компетенції уповноважених органів (наприклад, органів ДПСУ або КРСУ, для яких, зокрема, передбачені строки проведення перевірок та ревізій залежно від обсягів господарської діяльності підконтрольних суб'єктів). Підставою проведення обов'язкового контролю можуть бути і рішення компетентних державних органів (суду, прокуратури, інших органів держави) з метою з'ясування додержання законності, встановлення істини у процесі судового слідства тощо.
|
|
|
4. За суб'єктами контролю — на державний, внутрішньогосподарський, відомчий, аудиторський та контроль фінансово-кредитних установ.
Державний фінансовий контроль здійснюють органи державної влади насамперед законодавчої й виконавчої; спрямований на об'єкти, що підлягають контролю незалежно від їх відомчого підпорядкування. Прикладом державного контролю можна назвати діяльність Рахункової палати України. Порядок здійснення державного контролю буде конкретизований у наступному підрозділі.
Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюють економічні служби підприємств, установ, організацій (бухгалтерії, фінансові відділи, служби фінансового менеджменту та внутрішнього аудиту, відділи планування тощо). Він супроводжує повсякденну фінансово-господарську діяльність. Посадовою особою, яка безпосередньо відповідає за стан додержання фінансової дисципліни й організовує проведення внутрішньогосподарського контролю, є головний бухгалтер. Разом із керівником підприємства він у встановлених законодавством випадках несе відповідальність за порушення фінансового законодавства, за правильність і повноту фінансових документів. Головний (старший) бухгалтер має право другого підпису на фінансових документах, що створює правові підстави для перерахування або зарахування коштів на відповідні рахунки, або відпуск чи витрачання товарно-матеріальних цінностей.
Відомчий фінансовий контроль здійснюють конкретні контрольно-ревізійні управління (відділи, групи) міністерств, відомств, державних комітетів та інших органів державного управління. Такий контроль спрямований на забезпечення законності та фінансової дисципліни як підпорядкованими підприємствами, установами, організаціями, так і всередині самого відомства. Робота контрольно-ревізійних підрозділів проводиться під наглядом Міністерства фінансів України.
|
|
|
Не рідше одного разу на рік міністерства та відомства інформують уряд держави про стан контрольно-ревізійної роботи. Основними завданнями відомчого фінансового контролю є контроль за виконанням державних завдань, економним витрачанням матеріальних і фінансових ресурсів, зберіганням державної власності, правильністю постановки бухгалтерського обліку, станом контрольно-ревізійної роботи, боротьба з приписками, безгосподарністю, марнотратством та надмірностями.
Деякі міністерства і відомства України здійснюють позавідомчий контроль. Так, Державний митний комітет України здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.
Аудиторський (недержавний) фінансовий контроль здійснюють незалежні аудитори або аудиторські фірми, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитися як за ініціативою суб'єкта господарювання, так і за рішенням органу державної влади. Правова регламентація аудиторського контролю передбачена Законом України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. Аудиторська перевірка має професійний характер. Зокрема, для здійснення аудиту за діяльністю банківських установ аудитор повинен мати кваліфікаційний сертифікат типу А чи Б, виданий Аудиторською палатою України, а також сертифікат на здійснення аудиторської діяльності у банківських установах, отриманий за результатами проходження кваліфікаційної комісії в НБУ.
Аудит — перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. За результатами перевірки складається аудиторський висновок — офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), що містить висновок щодо достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.
Контроль фінансово-кредитних установ — це контроль за діяльністю суб'єктів фінансових відносин щодо дотримання фінансово-кредитного законодавства, оскільки фінансово-кредитні установи несуть на собі функцію фінансового забезпечення економічної, адміністративно-управлінської й соціальної сфери життєдіяльності держави. А тому від їх функціонування безпосередньо залежить результативність здійснюваних у країні реформ. Цей вид контролю здійснюється відповідними установами, діяльність яких спеціально спрямована на сферу фінансів та кредитування. До них належать: Міністерство фінансів України, Контрольно-ревізійна служба України, Державна податкова адміністрація України, Державний митний комітет України, Національний банк України з їх системною побудовою структурних підрозділів па місцях та системою державних і комерційних банків тощо.
5. За цільовою спрямованістю контрольних дій фінансових органів — на стратегічний і тактичний.
Стратегічний фінансовий контроль спрямовується на вирішення питання стратегії розвитку підприємства, організації, установи, галузі господарства у майбутньому, а тактичний вирішує поточні питання їх фінансової діяльності.
6. За місцем здійснення фінансового контролю — на виїзний та дистанційний.
7. За сферою фінансової діяльності — па бюджетний, податковий, валютний, кредитний, страховий, інвестиційний тощо.
До методів фінансового контролю належать; ревізія, тематична перевірка, обстеження фінансової діяльності. Кожний із цих методів поділяється на часткові способи та прийоми, які дають змогу вирішувати певні проміжні завдання.
18. Перевірка
— це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів. Наслідки перевірки оформляються у вигляді довідки або доповідної записки.
Перевірка проводиться з використанням балансових, звітних, витратних документів. Критерії класифікації перевірок переважно ідентичні критеріям класифікації ревізій.
Розрізняють види перевірок за такими ознаками:
1) організаційними:
— планові (внесені у встановленому порядку до плану роботи органу контролю);
— позапланові (проводяться деякою мірою раптово, поза планом, за наявності важливих підстав, установлених чинним законодавством: у разі надходження скарг громадян чи іншої інформації про порушення фінансової дисципліни, недогляд у роботі, що потребують невідкладної перевірки; за вимогою компетентних державних органів);
2) за підставою призначення:
— повторні (проводять через певний час після первинної фінансової перевірки у разі визнання її такою, що проведена неякісно, або з метою контролю за усуненням виявлених порушень. Таку перевірку проводять з тих самих питань і за той самий період, що й первинну);
— додаткова (здійснюють для з’ясування питань, які не ставилися перед первинною перевіркою, а переважно - у зв’язку з новими обставинами).
3) за обсягом:
— повні (охоплюють усі напрями фінансово-господарської діяльності);
— часткові (або неповні, під час яких досліджують окремі напрями фінансово-господарської діяльності);
— комплексні (їх зазвичай проводить група фахівців, вивчаючи широке коло взаємозалежних питань). Одним із підвидів комплексної перевірки є наскрізна перевірка, що охоплює фінансово-господарську діяльність кількох організацій чи підприємств, пов’язаних між собою відносинами субординації;
— тематичні (або цільові), що спрямовані на з’ясування певних питань, дослідження певної ділянки роботи (теми), окремого напряму діяльності суб’єкта, якого перевіряють, чи конкретного типу операцій);
4) повнотою охоплення:
- суцільні (фронтальні)) під час яких вивчають абсолютно всі документи та облікові записи за певний період);
- вибіркові (перевіряють не весь суб’єкт, а його підрозділ чи окремий напрям діяльності, виділений за певним принципом).
5) місцем проведення:
- виїзні (здійснюють за місцезнаходженням об’єкта контролю);
- камеральні (проводять за місцем дислокації органу фінансового контролю);
6) характером контрольованих показників:
- формальні, за яких перевіряють правильність оформлення документів (наприклад, з’ясовують дійсність підписів, наявність підчищань і виправлень, правильність заповнення реквізитів);
- арифметичні (оцінюють правильність математичних розрахунків і таксувань);
7) характером суб’єктів контролю:
- позавідомчі (покладаються на органи іншого відомства або міністерства, якому підпорядкована організація, котру перевіряють);
- відомчі (здійснює у рамках того самого відомства чи міністерства, але працівник вищого рівня, вищої організації).
Окремо слід виділити "зустрічну " перевірку, за якої первинні документи або звітні дані зіставляються з аналогічними або взаємозалежними даними підприємства-контрагента.
Ревізія
- найважливіший метод фінансового контролю, що вирізняється найбільшими дієвістю, глибиною і повнотою. Ревізію варто віднести до наступного контролю.
Здійснюють ревізію спеціальні органи фінансового контролю для виявлення фактів порушення законності, вірогідності й доцільності. Під час ревізії аналізують фінансово-господарську документацію на предмет правильності ведення бухгалтерського обліку, схоронності коштів і матеріально-технічних ресурсів, своєчасності і повноти звітності.
Ревізор наділяється певними правами:
- перевіряти плани, кошториси, грошові, бухгалтерські й інші документи, наявність грошей і цінностей, а в разі виявлення підробок та інших зловживань вилучати необхідні документи на термін до закінчення ревізії;
- перевіряти правильність списання сировини, палива, інших матеріальних цінностей, тепло- й електроенергії на витрати виробництва; повноту оприбуткування готової продукції; вимагати від керівництва суб’єкта, який перевіряють, проведення контрольного вимірювання виконаних робіт;
- вимагати проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, перевірки грошових коштів, у разі потреби опечатувати каси, склади, архіви;
- одержувати від інших підприємств, установ і організацій довідки і копії документів, пов’язаних з операціями, які перевіряють;
- отримувати від посадових осіб письмові пояснення. Класифікація ревізій, як бачимо, здебільшого ідентична класифікації
перевірок, з деякими незначними застереженнями. Наприклад, можна виокремити такий підвид позапланової ревізії, як ревізія, призначена постановою органів слідства.
Термін проведення ревізії - не більш як ЗО днів (може бути продовжений тільки з дозволу керівника органу, що призначив ревізію).
За результатами ревізії складають акт. Керівник органу, що призначив ревізію, зобов’язаний у тижневий строк розглянути її результати і вжити заходів щодо усунення виявлених порушень, відшкодування завданого матеріального збитку, притягнення до відповідальності винних осіб, усунення причин та умов, що призвели до порушення фінансової дисципліни.
20.До органів, які здійснюють фінансовий контроль, належать:
Верховна Рада України, Рахункова палата України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державна фіскальна служба, Державна фінансова інспекція України, Державна казначейська служба України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку України та інші.
Виходячи з різноманітності органів фінансового контролю, в науці фінансового права для систематизації цих органів було здійснено їх класифікацію в залежності від:
1. Рівня діяльності:
• загальнодержавні (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України);
• органи місцевого самоврядування.
2. Сфери діяльності контролюючого суб'єкта:
• фіскальні органи;
• фінансові органи;
• казначейські органи України;
• фінансово-кредитні установи та ін.
3. Правової компетенції:
• загальної компетенції (для яких здійснення фінансового контролю не є основною діяльністю);
• спеціальної компетенції (спеціально створені для здійснення діяльності у сфері фінансового контролю).
Систему державного фінансового контролю характеризує, виходячи з її класифікації, діяльність органів фінансового контролю загальної та спеціальної компетенції.
