2018-01-08
1708
Позабюджетні цільові фонди – це фонди, які не включаються до державного бюджету, мають самостійні джерела надходжень і здійснюють видатки незалежно від державного бюджету.
Позабюджетні фонди — кошти держави, що мають цільове призначення і не включаються до Державного бюджету, перебувають у розпорядженні центральних і місцевих органів влади та є складовою фінансових ресурсів місцевого рівня.
До позабюджетних фондів належать:
1) Пенсійний фонд України;
2) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;
3) Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
4) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
5) Державний фонд охорони навколишнього природного середовища;
6) Фонд гарантування внесків фізичних осіб.
44. Фонди державного соціального страхування
Фонд соціального страхування України — державний цільовий фонд, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням в Україні від нещасного випадку,у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.
Кошти Фонду використовуються на:
1.виплату матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг, фінансування заходів з профілактики страхових випадків;
2.фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності Фонду, розвиток та функціонування інформаційно-аналітичних систем Фонду;
3. формування резерву коштів Фонду.
45. Податкове право в системі фінансового права
Податкове право являє собою складний інститут фінансового права, який регулює основи доходної частини бюджету. Складний характер інституту податкового права означає певну ієрархічну структуру, яка включає самостійні базові інститути оподаткування (інститут оподаткування фізичних осіб; інститут місцевих податків і зборів; інститут податкової відповідальності та ін.).
Якщо виходити з визначення галузі права, то це насамперед відносно замкнута частина системи права, яка включає сукупність норм, що регулюють суспільні відносини у певній дуже своєрідній сфері діяльності людей. Замкнутою частиною системи права виступає саме фінансове право. Податкове ж право не можна розглядати як відокремлену частину системи права: тільки як специфічну і не більше.
Якщо предмет фінансового права охоплює відносини, пов’язані з рухом державних коштів, то податкове право виділяє відносини щодо руху тільки коштів знизу вгору — від платників до бюджетів у формі податків і зборів. Специфічний і метод правового регулювання, що має яскраво виражений імперативний характер.
46. Податкова система України
Система податків та зборів України — це сукупність передбачених податковим законодавством України загальнодержавних та місцевих податків і зборів, принципів, форм і методів їх встановлення, зміни, скасування, обчислення та сплати. Система податків та зборів в Україні встановлюється виключно законами України.
Податкову систему України можна представити у вигляді трьох основних підсистем:
· підсистема оподаткування юридичних осіб
· підсистема оподаткування фізичних осіб
· збори в державні цільові фонди
Усі ці підсистеми знаходяться в тісному взаємозв'язку між собою, їх складають одні структурні елементи: прямі податки, непрямі податки, а також інші податки і збори.
47. Поняття, ознаки так й функції податку
Податок — це форма примусового відчуження результатів діяльності суб'єктів, що реалізують свій податковий обов’язок, у державну чи комунальну власність, що надходить у бюджет відповідного рівня (чи цільовий фонд) на підставі закону (чи акта органу місцевого самоврядування) і виступає як обов’язковий, нецільовий, безумовний, безоплатний і безповоротний платіж.
Податкам характерні такі ознаки:
а) примусовість і обов'язковість, тобто відсутність у платника вибору щодо сплати податку (платити чи не платити) і встановлення юридичної відповідальності за ухилення від його сплати;
б) безоплатність, тобто спрямованість коштів від платника до держави за відсутності зустрічних зобов'язань із боку держави;
в) безумовність, тобто сплата податку без виконання будь-яких дій із боку держави;
г) нецільовий характер, а саме відсутність чітких вказівок щодо напрямів використання надходжень від певного податку;
ґ) розподіл коштів від конкретних податків між бюджетами різних рівнів і державними цільовими фондами;
д) безповоротність, тобто кошти, сплачені у вигляді податків, не повертаються до платників;
е) регулярність стягнення, що полягає в безперервності бюджетного процесу та необхідності наповнення фондів коштів.
Функції податків:
а) фіскальна - наповнення доходної частини бюджетів усіх рівнів для задоволення потреб суспільства;
б) регулююча — як через регулювання галузей суспільного виробництва, так і через регулювання споживання;
в) контрольна - шляхом регламентування державою фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємництва, отримання доходів громадянами, використання ними належного їм майна та дотримання фінансової дисципліни;
г)розподільча - є продовженням фіскальної: наповнення доходної частини бюджету, з наступним розподілом отриманих коштів для фінансування функцій та завдань держави та органів місцевого самоврядування;
ґ) стимулююча — шляхом запровадження окремим платникам податків пільг щодо їх сплати, що стимулює розвиток окремих галузей народногосподарського комплексу або здійснює підтримку незахищених верств населення країни.
